Ухвала суду № 41242258, 16.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 рокусправа № П/811/478/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року

у справі за позовом Приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми "КІТ" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне мале підприємство Науково-виробничої фірми "КІТ" (ПМП НВФ «Кіт») звернулось 10 лютого 2014 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 25 листопада 2013 року №0001272206.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем реально здійснювані господарські операції з контрагентом, тому правомірно вони відображені в податковому обліку. При цьому відповідач безпідставно поклав відповідальність на позивача за можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента ТОВ «Ювімет».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року позов задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням під час судового розгляду справи фактичного виконання укладених позивачем угод. Дослідження первинних документів підтвердило правомірність формування товариством податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду, відповідачем (Кіровоградською ОДПІ) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, та в задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає на наявності виявлених перевіркою порушень податкового законодавства. Вказує на те, що судом не приділено увагу, що первинні документи, отримані ПМП НВФ «Кіт» від ТОВ «Ювімент» не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність контрагента-постачальника була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що рішення суду першої інстанції є цілком законним та обґрунтованим, тому скасуванню не підлягає. Первинні документи відповідають вимогам закону, податкова накладна оформлена у відповідності до ст. 201 ПКУ. Посилається на практику Європейського суду щодо розгляду подібних справ.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судового відправлення. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кіровоградською ОДПІ на підставі наказу №1081 від 06.11.2013р. (а.с.37) проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, доходів та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ „Ювімет" за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., за результатами перевірки складено акт №112/11-23-22-06/13748444 від 11.11.2013р., згідно якого встановлено порушення: пп.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за липень 2013р. на суму 296515 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2013 року №0001272206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 444773 грн., у тому числі 296515 грн. - за основним платежем та 148258 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.15).

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

В порядку ст. 198 (п.198.3) Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених ст.. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язую з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно матеріалів справи між позивачем (Покупець) та ТОВ „Ювімет" (Продавець) укладено договір поставки №ДГ-0000021 від 11.07.2013р., згідно якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти й оплатити, відповідно до умов даного договору, товар. (т. 1, а.с.92-93).

Факт отримання позивачем від ТОВ „Ювімет" товару згідно даного договору підтверджуються: видатковою накладною №617 від 26.07.2013р. (т. 1, а.с.95); податковою накладною №188 від 26.07.2013р.(т. 1, а.с.96); товарно-транспортною накладною від 26.07.2013р. (т. 1, а.с.97); рахунком-фактурою №617 від 26.07.2013р. (т. 1, а.с.94). На підставі вказаної податкової накладної позивачем сформовано податковий кредит за липень 2013р. Позивачем за отриманий товар, перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Ювімет" його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а.с.98-103) та випискою по рахунку з банку (т. 1, а.с.192-213).

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до наданих документів в вересні 2013 року позивачем отримано від ТОВ „Ювімет" товару на загальну суму 1779091,32 грн., в т.ч. ПДВ - 296515,22 грн.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Первинні документи, що наявні в матеріалах справи, підтверджують здійснення господарських відносин та підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що спростовує позицію відповідача про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом.

Надані первинні документи відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (ч. 2 статті 9) мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб) отже ці первинні документи є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Доказів порушень відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

При оформленні податкових накладних дотримані вимоги ст. 201 ПКУ. Податкова накладна як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності; податкова накладна має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

В матеріалах справи міститься докази того, що товариство «Ювімент» знаходиться в Єдиному реєстрі як юридична особа та є платником ПДВ (т. 1 а.с. 86). Використання позивачем придбаних у ТОВ «Ювімент» послуг у власній господарській діяльності податковим органом не заперечується.

Отже, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про безпідставність висновку відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Так, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Отже, якщо контрагент позивача по ланцюгу постачання не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність своїх рішень.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі за позовом Приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми "КІТ" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна