Ухвала суду № 41242229, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 808/8665/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. у справі №808/8665/13-аза позовом:Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод металевих конструкцій» до: про:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

08.11.2013р. Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод металевих конструкцій» (далі - ПАТ «Запорізький завод металевих конструкцій») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі -ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень/ а.с. 3-7 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №808/8665/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки з питання правомірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ), яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації за червень 2013р. , з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р., квітень 2012р., червень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р., грудень 2012р., січень 2013р., березень 2013р., квітень 2013р., травень 2013р., червень 2013р., податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства під час оподаткування операцій по реалізації металоконструкцій, оскільки фактично реалізація цих виробів відбулась на території України то ці операції повинні оподатковуватись за ставкою 20% і підприємство повинно було збільшити суму податкових зобов'язань за цими операціями, щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Созидатель» то у позивача відсутні належні документи, які дають можливість зробити висновок про реальність здійснення цих господарських операції, що свідчить про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з урахуванням вартості операцій з ТОВ «Созидатель» протягом перевіряємого періоду, і ці порушення на думку податкового органу призвели до завищення підприємством показників податкової звітності зазначені у рядку 10 декларації з ПДВ, що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 01.11.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002271500, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 9698382 грн. та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 4849191 грн.; № 0002281500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 4456873 грн.; № 0002291500, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10234885 грн.. Позивач вважає висновки податкового органу за результатами перевірки та прийняті ним 01.11.2013р. податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що норми чинного податкового законодавства не пов'язують застосування нульової ставки ПДВ з умовами поставки або будь-якими іншими умовами (місце передачі товару та ін.) зовнішньоекономічного договору, отримувачем товару є підприємства-нерезиденти, які знаходяться за межами митної території України, і вивезення металоконструкцій за межі митної території України мало місце в режимі експорту, що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями, які мають відомості щодо експортера, яким є позивач, та відмітки про фактичне вивезення товару (металоконструкцій) за межі митного кордону України, щодо придбання продукції позивачем у ТОВ «Сохидатель», то господарські договори з цим контрагентом виконані реально, отримана від контрагента продукція використана позивачем у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з цим контрагентом та надають позивачу право на формування витрат та податкового кредиту у відповідних звітних періодах з урахуванням вартості товару отриманого від ТОВ «Созидатель», тому просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя №0002271500, №0002281500, №0002291500 від 01.11.2013р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. у справі №808/8665/13-а позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя №0002271500, №0002281500, №0002291500 від 01.11.2013р. (суддя Нечипуренко О.М. ) / а.с. 200-204 том 3/.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 154-158 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 04.12.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 222-225 том 3/, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано усі фактичні обставини справи та постановлено рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 04.12.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційну скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 04.12.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 04.12.2013р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, позивача та перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «Запорізький завод металевих конструкцій», ідентифікаційний код 05402588, зареєстровано як юридичну особу 14.01.1994р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя / а.с.8 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 18.09.2013р. по 08.10.2013р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання правомірності нарахування суми від'ємного значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації за червень 2013р. , з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р., квітень 2012р., червень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р., грудень 2012р., січень 2013р., березень 2013р., квітень 2013р., травень 2013р., червень 2013р. за результатами якої було складено акт №361/154-120/05402588 від 15.10.2013р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 13-113 том 1/ у ході перевірки податковим органом встановлено, що на формування показників, як були предметом перевірки, мали вплив:

- реалізація позивачем протягом перевіряємих періодів продукції власного виробництва - металевих конструкцій резервуарів та іншого за межі митної території України з оплатою ПДВ за нульовою ставкою згідно положень пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, але на думку податкового органу оскільки вантажно-митними деклараціями неможливо підтвердити факт поставки продукції за межі митної території, що свідчить про те, що фактично реалізація позивачем продукції відбулась на території України, ці операції повинні оподатковуватись за ставкою 20% відповідно до положень ст.. 194 Податкового кодексу України;

- господарські взаємовідносини з основним постачальником - ТОВ «Созидатель» протягом перевіряємого періоду, за якими позивачем не було надано належних первинних документів на підтвердження реального здійснення господарських операцій;

на думку податкового органу позивач був повинен збільшити суму податкових зобов'язань по господарським операціям щодо реалізації продукції, а також безпідставно формував протягом перевіряємого періоду витрати та податковий кредит з урахуванням господарських зобов'язань з ТОВ «Созидатель».

У зв'язку з виявленими у ході перевірки порушеннями, на підставі акту перевірки №361/154-120/05402588 від 15.10.2013р., відповідачем 01.11.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002271500, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 9698382 грн. та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 4849191 грн. / а.с. 9 том 1/;

- № 0002281500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за червень 2013р. на суму 4456873 грн. / а.с. 10 том 1/;

- № 0002291500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 10234885 грн., у тому числі основний платіж (збільшення)-8187908 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2046977 грн. / а.с. 11 том 1/.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивачем у справі було укладено низку господарських договорів щодо постачання продукції власного виробництва з контрагентами - нерезидентами, які знаходяться за межами митної території України (номера, дати укладення зовнішньоекономічних договорів, їх умови, зазначені у акті перевірки №361/154-120/05402588 від 15.10.2013р., та ці обставини не заперечувались представниками осіб, які беруть участь у розгляді даної адміністративної справи) , постачальником товарів за цими зовнішньоекономічними договорами є позивач у справі - ПАТ «Запорізький завод металевих конструкцій», вивезення металоконструкцій за межі митної території України відповідно до наданих відповідачу під час проведення перевірки, та суду під час розгляду справи, вантажних митних декларацій здійснювалось в митному режимі експорту, вантажні митні декларації мають відмітки про експортера - ПАТ «Запорізький завод металевих конструкцій», та відмітки про фактичне вивезення металоконструкцій за межі митного кордону України.

Отже вищенаведені обставини, з урахуванням положень п. 185 .1 ст. 185, п. 186 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, ст.ст. 82,83 Митного кодексу України, які встановлюють порядок оподаткування операцій платника податку з постачання товарів за межі митної території України, дають можливість зробити висновок про те, що у позивача у справі були наявні усі законодавчо визначені підстави для застосування нульової ставки ПДВ за операціями щодо постачання товарів за межі митної території України протягом перевірямих періодів, оскільки факт вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі експорт підтверджується належним чином оформленими ватажними митними деклараціями, які були досліджені судом під час розгляду справи та долучені до матеріалів даної адміністративної справи, а норми чинного законодавства не пов'язують застосування нульової ставки ПДВ з умовами поставки або будь-якими іншими умовами зовнішньоекономічного договору, місцем передачі товару та ін., а тому колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним твердження податкового органу, відповідача у справі, про необхідність збільшення податкових зобов'язань позивача по цим операціям відповідно до положень ст.. 197,198 Податкового кодексу України.

Щодо оподаткування позивачем господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Созидатель», який є основним постачальником позивача протягом перевіряємого періоду, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У судовому засідання під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у справі протягом перевіряємого періоду було укладено низку договорів з контрагентом ТОВ «Созидатель» (постачальник) щодо придбання товарів (робіт, послуг) (номера, дати укладенні зовнішньоекономічних договорів, їх умови, зазначені у акті перевірки №361/154-120/05402588 від 15.10.2013р., та ці обставини не заперечувались представниками осіб, які беруть участь у розгляді даної адміністративної справи), контрагент позивача за цими договорамим під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований платником ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки, було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме постачання продавцем товару покупцю та оплату покупцем вартості поставленого продавцем товару з урахуванням ПДВ , та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товару у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не було надано суду будь-яких належних письмових доказів стосовно того, що укладені між позивачем у даній адміністративній справі та ТОВ «Созидатель» договори з придбання (постачання) товарів у встановлений чинним законодавством спосіб визнано недійним або нікчемним.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, з приводу оподаткування позивачем господарських операцій з ТОВ «Созидатель» протягом перевіряємого періоду врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення ст. 185, ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагента ТОВ «Созидатель» товарів, та відповідно мав право заявити до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ відповідну суму, яка була ним сплачена постачальнику товарів (робіт, послуг), які були придбані позивачем для використання в межах власної господарської діяльності.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, у їх сукупності та приймаючи до уваги норми чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу, відповідача у справі, щодо необхідності зменшення позивачу суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту, є необґрунтованими та безпідставними, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для зменшення розміру бюджетного відшкодування та збільшення грошового зобов'язання позивача з ПДВ, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0002271500, №0002281500, №0002291500 від 01.11.2013р., за таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 04.12.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. у справі №808/8665/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 30.10.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко