Постанова № 41242218, 28.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2014 рокусправа № 804/2413/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства «Соната Групп»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Приватного підприємства «Соната Групп», в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000132205 від 17.01.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства та його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Соната Групп» по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Легія» за період з 01.01.2013 по 31.01.2013, за результатами якої складено Акт № 1835/225/35738622 від 13.12.2013.

Під час перевірки було встановлено порушення з боку позивача п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 розд. III Податкового Кодексу України, ст. 2, п. 2 ст. 3, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, п. п. 2.1, 2.4 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Первинні документи», в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 130000 грн.

В основу вказаних висновків податкового органу було покладено акт № 438/22.5-10/36195413 від 10.04.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агро-Легія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень, листопад, грудень 2011 pоку, січень, березень, червень, вересень, листопад, грудень 2012 року та січень, лютий 2013року. Також податковий орган встановив, що надані під час перевірки первинні документи, які не відповідають встановленим чинним законодавством вимогам. Оплата за договором, укладеним між ПП «Соната Групп» та ТОВ «Агро-Легія», не здійснювалася. Контрагент відповідача не мав можливості поставити товар через відсутність основних фондів, працюючих осіб, а також у зв'язку з відсутністю за зареєстрованою адресою.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132205 від 17.01.2014, згідно з яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 195000,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ПП «Соната Групп» та ТОВ «Агро-Легія» було укладено договір поставки № 357 від 16.01.2013, згідно з яким ТОВ «Агро-Легія» (постачальник) зобов'язується передати у власність ПП «Соната Групп» (покупець) товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, асортимент, номенклатура, які наведені у накладних на кожну поставку товару, є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору з ПДВ складає 1500000,00 грн. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі протягом 180 днів з моменту поставки товару. Строк договору закінчується 16.01.2014.

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано до перевірки податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що реальність господарських операцій з вищевказаним контрагентом повністю доведено належними первинними документами.

Проте колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки первинним документам, а саме: в акті перевірки зазначено, що у наданих видаткових накладних відсутні такі обов'язкові реквізити як ПІБ особи, яка отримала придбаний товар, а також не зазначено по яких довіреностях було отримано товар. Заперечень з цього приводу на акт перевірки позивачем подано не було, натомість до суду подано копії видаткових накладних, в яких від руки дописано ПІБ особи, яка отримала товар (тоді як в цілому відповідна видаткова накладна роздрукована в печатному вигляді), що свідчить про фальсифікацію первинного документу.

Крім того за видатковою накладною № 151 від 28.01.2013 позивачеві було поставлено товар на суму 140104,23 грн., у тому числі ПДВ 23350,71 грн.; за видатковою накладною № 152 від 28.01.2013 - на загальну суму 216589,90 грн., у тому числі ПДВ 36098,32 грн.; за видатковою накладною № 153 від 29.01.2013 - на загальну суму 214198,99 грн., у тому числі ПДВ 35699,83 грн.; за видатковою накладною №154 від 30.01.2013 - на загальну суму 209106,88 грн., у тому числі ПДВ 34851,15 грн.

Граничний строк сплати за поставлений товар згідно з вищевказаними видатковими накладними складає, відповідно, 28.04.2013, 29.04.2013, 30.04.2013.

Натомість як на момент перевірки, так і на час судового розгляду справи, позивачем не надано доказів розрахунку за поставлений товар, що в сукупності з іншими обставинами, свідчить про не доведеність реальної поставки товару.

Разом з тим з метою дослідження реальності здійснення господарської операції податковим органом було проведено ряд заходів, зокрема, намагання провести зустрічну звірку з ТОВ «Агро-Легія», яку виявилося не можливим провести через відсутність юридичної особи за податковою адресою, про що складено відповідний Акт № 574/22.5 від 09.04.2013.

Також судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги доводи відповідача, які збігаються з інформацією, викладеною в Акті перевірки № 1835/225/35738622 від 13.12.2013, щодо не можливості ТОВ «Агро-Легія» фактично здійснити господарську операцію з поставки товару через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, - основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Крім того, згідно з розрахунком 1-ДФ чисельність працюючих осіб на підприємстві склала 1 особу.

З урахуванням сукупності викладених обставин колегія суддів доходить висновку про завищення позивачем податкового кредиту за січень-лютий 2013 року на загальну суму 130000,00 грн. та, в свою чергу, правомірність прийнятого Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення № 0000132205 від 17.01.2013.

Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року в адміністративній справі № 804/2413/14 скасувати.

У задоволені позову Приватного підприємства «Соната Групп» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 29 жовтня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров