Ухвала суду № 41242170, 16.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 рокусправа № 804/14582/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Україна» у листопаді 2013 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002222205 та № 0002242203 від 14 серпня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002222205 від 14 серпня 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняту нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач також не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 03.06.2013 по 16.07.2013 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 97/5/22.2-06/30508364 від 23.07.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 14 серпня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002222205, яким ТОВ «Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 504510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 126128,00 грн. та № 0002242203, яким до ТОВ «Україна» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10452,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.10.2013 податкове повідомлення-рішення № 0002222205 залишено без змін, штрафну санкцію за порушення ТОВ «Україна» встановленого порядку ведення касових операцій, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0002242203, збільшено на 810,78 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0002222205 стали висновки податкового органу щодо неправомірного відображення підприємством в скороченій декларації суми ПДВ у розмірі 374604,00 грн. по продажам продукції не власного виробництва (з незареєстрованих паїв), а також суми ПДВ у розмірі 133797,83 по операціям щодо надання послуг обробки земельних ділянок стороннім організаціям. Також податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Приват центр агро» на загальну суму 98374,41 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002222205 від 14.08.2013 колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, рибальства також регулюється статтею 209 Податкового кодексу України.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів(послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2. ст.209 ПК України).

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів(послуг) становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів(послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.7 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів(послуг) у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари(послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів(послуг), то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення (п. 209.11 ст. 209 ПК України ).

Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, зокрема, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що визначальним для перебування платника податку на спеціальному режимі оподаткування є безпосереднє вироблення (надання) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах та їх поставка в кількості не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів(послуг), що поставляються таким підприємством протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому закон не ставить в залежність визнання продукції сільськогосподарською та такою, що належить до власного виробництва підприємства від державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, достатнім є саме безпосереднє вирощування, відгодовування, вилов або збирання (заготівля) товарів, зазначених у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, а також надання послуг, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування.

Окрім того єдиною підставою для визначення платником податку своїх податкових зобов'язань з ПДВ на загальних засадах є поставка протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів (послуг), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Таким чином, враховуючи, що ТОВ «Україна» здійснює діяльність у сфері сільського господарства, на яку поширюється дія спеціального режиму оподаткування та яка відповідає вимогам, встановленим податковим законодавством України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої щодо правомірного відображення позивачем сум ПДВ у розмірі 374604,00 грн. у скороченій податковій декларації.

Також суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність віднесення позивачем до скороченої декларації суми ПДВ у розмірі 133797,83 грн. по операціям щодо надання послуг обробки земельних ділянок стороннім організаціям.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин була чинною постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»» № 23 від 21.01.2009. Зокрема, пунктом 13 вказаної постанови передбачалося віднесення до таких видів діяльності надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом.

Щодо посилання ДПІ на завищення за серпень 2010 року податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Приват центр агро», суд зазначає, що у зв'язку з помилковим віднесенням ТОВ «Україна» до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 98374,41 грн. останнім 20.01.2011 до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, в якому зменшено податковий кредит на вказану суму.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002222205 від 14.08.2013 є таким, що суперечить закону та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення № 0002242203, яким до ТОВ «Україна» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10452,00 грн. за порушення порядку ведення касових операцій, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Ліміт залишку готівки у касі ТОВ «Україна» становить 9081,00 грн., при цьому податковим органом встановлено, позивачем не спростовано, що підприємством було перевищено встановлений ліміт, оскільки 17.12.2012 залишок готівки у касі склав 9892,35 грн., що є порушенням ведення касових операцій.

Також суд зазначає, що пунктом 2.11 Положення передбачено, що видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, факт витрачання виданих ОСОБА_1 під звіт № 358 від 28.12.2012 та № 359 від 28.12.2012 готівкових коштів у сумі 770,93 грн. та 8869,15 грн. відповідно, не підтверджено платіжними документами, які підтверджують сплату готівкових коштів.

Посилання апелянта на здійснення розрахунків за допомогою корпоративного спеціального платіжного засобу (еквайрингу), як на підтвердження факту витрачання коштів, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою правління Національного банку України від 30.04.2010 №223, визначено, що еквайринг - діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування суб'єктів господарювання і здійснення операцій з видачі готівки користувачам спеціальних платіжних засобів, які не є клієнтами емітента, а також проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів.

Аналіз наведеної норми дає можливість дійти висновку, що за допомогою еквайринга здійснюється безготівковий розрахунок з учасниками певних правовідносин, тоді як під час перевірки було встановлено, матеріалами справи підтверджено, під час судового розгляду справи позивачем не спростовано, що підзвітній особі - ОСОБА_1, було видано саме готівкові кошти на господарські потреби.

Таким чином оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002242203 прийнято відповідачем обґрунтовано та правомірно.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року в адміністративній справі № 804/14582/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 21 жовтня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова