Постанова № 41241813, 04.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" листопада 2014 р. № 820/16018/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Шевченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко "

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про

визнання дій протиправною ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд визнати недійсною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 29.08.2014 р. №8225/10/28-09-43-03-23 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів в частині роз'яснення щодо поширення на розрахунки (платежі) за векселем вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в частині строків розрахунку та нарахування пені за несвоєчасний розрахунок, що є відповіддю на друге запитання, що містилось в запиті ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” від 20.08.2014 р. №766 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про надання податкової консультації. Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів надати Публічному акціонерному товариству “Концерн АВЕК та Ко” (код ЄДРПОУ 22649344) нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду в частині роз'яснення щодо поширення на розрахунки (платежі) за векселем вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в частині строків розрахунку та нарахування пені за несвоєчасний розрахунок, що є відповіддю на друге запитання, що містилось в запиті ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” від 20.08.2014 р. №766 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про надання податкової консультації”.

В обґрунтування позову вказано, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація від 29.08.2014 р. №8225/10/28-09-43-03-23 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів є незаконної, та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що листом від 20.08.2014 p. №766 позивач звернувся до відповідача з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з питань, що віднесені до компетенції відповідача, а саме контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті.

Порушені у зверненні позивача питання, що потребують роз'яснення, стосуються застосування вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Відповідачу для надання консультації були поставлені наступні запитання:

1) щодо можливості отримання підприємством-резидентом, як продавцем, від підприємства-нерезидента, як покупця, простого векселя зі строком платежу за пред'явленням в якості розрахунку за поставлені (експортовані) товари;

2) щодо поширення вимог Закону України від 23.09.1994 р. №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на розрахунки (платежі) за вказаним векселем в частині строків розрахунку та нарахування пені за несвоєчасний розрахунок.

Відповідач надав індивідуальну податкову консультацію від 29.08.2014 р. №8225/10/28-09-43-03-23 з порушених у вищевказаному зверненні позивача питань.

Надане відповідачем роз'яснення з першого питання щодо можливості застосування вексельної форми розрахунку за експортований товар позивач вважає правомірним.

Стосовно другого питання у податковій консультації, що оскаржується, відповідач зазначив, що отримання продавцем векселя в якості розрахунку за поставлений за експортним контрактом товар не повинно будь-яким чином впливати на строки надходження валютної виручки на валютні рахунки резидента - експортера в уповноважених банках, що встановлені ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що вище зазначені твердження відповідача на друге питання викладене у листі позивача від 20.08.2014 p. №766 ґрунтуються на тому, що відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законом України від 05.04.2001 N 2374- III "Про обіг векселів в Україні" (далі - Закон № 2374).

Відповідно ст 4. Закону № 2374, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про обіг векселів в Україні» умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Таким чином, діючим законодавством України, зважаючи на приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, передбачені розрахунки у вексельній формі та видача простого векселя лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, сума зобов'язань за які, має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем, та у разі відображення розрахунків із застосуванням векселів у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Проведення зовнішньоекономічної діяльності, порядок та строки здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами регулюється спеціальними законодавчими актами, зокрема Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 із змінами та доповненнями (далі - Закон № 185/94)

Статтею 1 Закону України №185/94 встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з п.З постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 Постанови правління Національного банку України від 14.05.2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п.1 постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013 № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Крім того, п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 2^.03.99 р. № 136, зареєстрованою в Мін'юсті України 28.05.99 р. за № 338/3631, також передбачено зняття банком експортної операції резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією (або її частини - у разі здійснення обов'язкового продажу) на поточний рахунок останнього.

Вказаними нормативними документами будь-яких винятків щодо продовження (збільшення) строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не передбачено. Отже, застосування вексельної форми розрахунків при здійсненні експортних операцій має здійснюватись учасниками зовнішньоекономічної діяльності в частині, що не суперечить вимогам валютного законодавства України, яким встановлено, зокрема і порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Таким чином, отримання векселі в рахунок погашення заборгованості не повинно будь-яким чином впливати на строки надходження валютної виручки на валютні рахунки резидента - експортера в уповноважених банках.

Відповідно ст..4. Закону № 185/94 за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суд з вище викладеним твердженням відповідача не погоджується.

Судом встановлено, що між позивачем та Intergrain SA, Швейцарія було укладено контракти SВ/Р-16082013-1 від 16.08.2013 р. на суму 1951240,20 дол. США, С/Р-15092013-1 від 15.09.2013 р. на суму 5512264,32 дол. США, SВ/Р-21022014-1 від 21.02.2014 р. на суму 1513818,80 дол. США., SВ/Р-21022014-2 від 21.02.2014 р. на суму 3322316,20 дол. США за умовами яких позивач передав у власність Intergrain SA товар (соя).

На виконання вище зазначеного контакту позивач відвантажив вище зазначений товар згідно ВМД0№508040000/2014/000706 та 508040000/2014/000513 від 20.02.2014 року.

07.05.2014 року між позивачем була укладена додаткова угода до контракту SВ/Р-16082013-1 від 16.08.2013 р. у відповідності до якої сторони: « В святи с выполнением обязательств продавца по поставке товара в соответствии с условиями контракта SВ/Р-16082013-1 від 16.08.2013 р, стороны пришли к соглашению изменить условия расчетов по контракту SВ/Р-16082013-1 від 16.08.2013 р. следующим образом:

1.1. Расчеты по данному контракту производятся только с применением векселей.

1.2. Для оформления денежного долга за фактически поставленный товар по контракту SВ/Р-16082013-1 від 16.08.2013 р., покупатель обязан в срок до 08.05.2014 года выдать (передать) продавцу на сумму долга простой вексель сроком платежа по предъявлению без каких-либо оговорок.

При выдаче (передачи) простого векселя покупателем продавцу стороны подписывают акт приема-передачи векселя.

…

1.3. В момент выдачи (передачи) покупателем простого векселя продавцу прекращается денежные обязательства покупателя относительно платежа по контракту SВ/Р-16082013-1 від 16.08.2013 р и возникают денежгные обязательства относительно платежа по простому векселю.»

За актом прийому-передачі векселя від 07.05.2014 р. ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» був отриманий простий вексель, виданий компанією Intergrain SA. Внаслідок цього була закрита дебіторська заборгованість компанії Intergrain SA, у загальній сумі 12299639,52 дол. США, що обліковувалась на балансовому рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» у розрізі наступних договорів:

Отриманий від компанії Intergrain SA, простий вексель був відображений на балансовому рахунку 342 «Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті» на загальну суму 12299639,52 дол. США.

Актом пред'явлення простого векселя до платежу від 19.05.2014 р. закрилась заборгованість по балансовому рахунку 342 «Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті» на загальну суму 12299639,52 дол. США та виникла інша дебіторська заборгованість нерезидента - компанії Intergrain SA, - по пред'явленому до сплати векселю, що обліковується на балансовому рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами (в іноземній валюті)» на загальну суму 12299639,52 дол. США, що обліковується до цього часу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Постановою Національного банку України від 24.03.1999 p. N 136 на виконання вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями. Відповідно до п. 2.5 цієї Інструкції, у разі зміни умов договору, що перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією резидента повністю здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким унесені зміни до цього договору, банк знімає цю експортну операцію з контролю. Якщо змінюються умови договору, що перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією резидента частково здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким унесені зміни до цього договору, банк здійснює контроль за своєчасністю розрахунків лише щодо тієї частини договору, яка передбачає розрахунки в грошовій формі.

Пунктом 1.10 зазначеної Інструкції передбачено зняття з контролю експортної/імпортної операції за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням.

Також вказаною Інструкцією передбачено зняття експортних операцій з контролю у разі, якщо взаємні зобов'язання за експортним договором частково або повністю не виконані та відбувається часткове або повне повернення резиденту продукції, що була поставлена ним нерезиденту за договором, у т.ч. у разі застосування митних режимів «знищення або руйнування» та «відмова на користь держави», (п. 2.6 Інструкції).

Виходячи з аналізу вище зазначених положень суд приходить до висновку, що ні Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ні зазначена Інструкція не містять заборони виконання зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами в іншій формі окрім грошової.

Суд зазначає, що проти вище зазначеного твердження відповідач не заперечував ат підтвердив це у відповіді на п.1 податкової консультації.

Частиною 4 ст. 6 Закону України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Відповідно до ст. 4 Закону України від 05.04.2001 p. N 2374-ІП «Про обіг векселів в Україні» переказні і прості векселі видаються для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. У вказаному вище зверненні про надання податкової консультації позивач повідомив відповідача про включення цієї умови до експортних контрактів.

У ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця, а моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод. Отже цим Законом оформлення векселя поряд з фактом виконання інших зобов'язань визначено, як обставина за наявності якої контракт вважається здійсненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України від 23.02.2006 р. N 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Безумовність грошового зобов'язання за векселем, як обов'язковий реквізит векселя, встановлена також статтями 1 і 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року.

Виходячи з аналізу вище зазначених положень суд приходить до висновку, що зобов'язання за векселем не є обумовленим жодними іншими обставинами, у т.ч. контрактом на підставі якого він видавався.

Статтею 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Суд завертає увагу, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не входить до складу законодавства України про обіг векселів та не регулює пов'язані з цим відносини, зокрема умови щодо строків платежу за векселем.

Щодо посилання відповідача на п. З постанови Правління НБУ від 16.11.2012 р. №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», то зазначене твердження суд вважає необґрунтованим оскільки зазначена норма визначає «що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів», отже постановою встановлений 90-денний строк не за будь-якими операціями з експорту та імпорту товарів, а лише стосовно тих, що передбачені в статтях 1 та 2 вказаного Закону, тобто таких, що застосовують грошову форму розрахунків.

Щодо посилання на п. 1 постанови Правління НБУ від 14.03.2013 р. №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та п. 1 постанови Правління НБУ від 14.11.2013 р. №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» то вони також є безпідставним, оскільки ці постанови втратили чинність.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, розрахунок за поставлені за експортним контрактом товари простим векселем строком за пред'явленням не суперечить чинному законодавству.

Отже згідно положень ч. З ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та за наявності домовленості сторін, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем, що є іншим видом зобов'язання, не тотожним зобов'язанню оплатити товар за контрактом SВ/Р-16082013-1 від 16.08.2013 р.

Крім цього суд звертає увагу, щодо посилання відповідача на положення статті 1 і 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» які встановлюють строки зарахування виручки за експортним контрактом на валютні рахунки в уповноважених банках та відповідальність за їх порушення, то зазначене посилання не є обґрунтованим, оскільки ці норми не регулюють правовідносини щодо здійснення розрахунків за векселем між нерезидентами та резидентами.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що індивідуальна податкова консультація від 29.08.2014 р. №8225/10/28-09-43-03-23 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів в частині роз'яснення щодо поширення на розрахунки (платежі) за векселем вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в частині строків розрахунку та нарахування пені за несвоєчасний розрахунок, що є відповіддю на друге запитання, що містилось в запиті ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” від 20.08.2014 р. №766 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про надання податкової консультації підлягає скасуванню та зобов'язання відповідача надати Публічному акціонерному товариству “Концерн АВЕК та Ко” (код ЄДРПОУ 22649344) нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду в частині роз'яснення щодо поширення на розрахунки (платежі) за векселем вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в частині строків розрахунку та нарахування пені за несвоєчасний розрахунок, що є відповіддю на друге запитання, що містилось в запиті ПАТ “Концерн АВЕК та Ко” від 20.08.2014 р. №766 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про надання податкової консультації”.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко " до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправною – задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 29.08.2014 р. №8225/10/28-09-43-03-23 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів в частині роз'яснення щодо поширення на розрахунки (платежі) за векселем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині строків розрахунку та нарахування пені за несвоєчасний розрахунок, що є відповіддю на друге запитання, що містилось в запиті ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» від 20.08.2014 р. №766 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про надання податкової консультації.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів надати Публічному акціонерному товариству «Концерн АВЕК та Ко» (код ЄДРПОУ 22649344) нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду в частині роз'яснення щодо поширення на розрахунки (платежі) за векселем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині строків розрахунку та нарахування пені за несвоєчасний розрахунок, що є відповіддю на друге запитання, що містилось в запиті ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» від 20.08.2014 р. №766 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про надання податкової консультації».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 листопада 2014 року

Суддя Спірідонов М.О.