Постанова № 41241602, 04.11.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року Справа № П/811/2795/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Долинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 15.08.2014 року №0002031500, №0002041500, №0002051500.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДОМ" з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток з 01.01.2013 р. по 31.03.2014 р. в частині взаємовідносин з ПП "Віста-Торг", за наслідками якої складено акт №292/1500/35182733 від 04.08.2014 р.. Перевіркою встановлено порушення ст.ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України, ст.ст.138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2013 р. на 86074 грн., у листопаді 2013р. на 35372 грн., заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 271 773 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 374 127 грн. за 2013 рік. Однак, як зазначив позивач, відповідачем не враховано, що факт реальності господарських відносин між ТОВ "ДОМ" та ПП "Віста-Торг" у перевіряємому періоді було підтверджено належним чином складеними первинними документами, товар було використано у власній господарській діяльності, а тому позивач вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, позивач посилався на те, що відповідач, визнавши укладені ТОВ "ДОМ" з ПП "Віста-Торг" правочини нікчемними, вийшов за межі своєї компетенції.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (т.2 а.с.187).

Відповідач, заперечуючи проти позову посилався на те, що в ході перевірки позивача було використано акт Кіровоградської ОДПІ від 26.05.2014 р. №102/11-23-22-02/38339899 перевірки ПП "Віста-Торг", якою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та їх подальшої реалізації підприємствам-покупцям період з 17.09.2012 р. по 31.12.2013 р.. Отже, позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 374 127 грн. за 2013 рік.. Крім того, позивач включив до складу дозволеного податкового кредиту операції з придбання ТМЦ сформований підприємством за рахунок обсягів придбання по відсутнім фактично здійсненим господарським операціям з контрагентом ПП "Віста-Торг" на загальну суму ПДВ 393 219 грн. на основі дефектних первинних документів. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому він просить суд залишити їх без задоволення (т.1 а.с.100-102)

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, подав клопотання про перенесення розгляду справи (т.2 а.с.184). Проте, суд зазначає, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, та мав би забезпечити явку належного представника у судове засідання, а тому з метою недопущення порушення строків, передбачених ст.122 КАС України, суд відхилив дане клопотання.

У зв'язку з неявкою у судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, згідно до ч.1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, а також неявку представника відповідача, який про розгляд справи повідомлений вчасно та належним чином, суд дійшов висновку про можливість подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ТОВ "Долинські об'єднані мережі" (ТОВ "ДОМ") зареєстровано 24.05.2007 р. Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як юридична особа (а.с.8), перебуває на податковому обліку в Долинській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області як платник податків.

Встановлено, що в період з 22 по 28 липня 2014 р. відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ДОМ" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.03.2014 р. в частині взаємовідносин з ПП "Віста-Торг" (код -38339899), за результатами якої складено акт №292/1500/35182733 від 04.08.2014 р. (т.1 а.с.9-27).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. ч.1 203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТВ "ДОМ" з постачальником ПП "Віста-Торг" (код 38339899) на загальну суму 1 966 095 грн., в т.ч. ПДВ 393 219 грн.;

2. п.198.1 ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2013 р. на 86074 грн., у листопаді 2013 р. на 35372 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 271 773 грн.;

3. п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 374 127 грн. за 2013 рік.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2014 року:

- №0002031500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 561 190,50 грн., в тому числі 374 127 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 187 063,5 грн. (т.1 а.с.30);

- №0002041500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 407659,50 грн., в тому числі 271 773 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135 886,5 грн. (т.1 а.с.28);

- №0002051500 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 121 446 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60 723 грн. (т.1 а.с.29).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

І. Завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 121 446,00 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на 271 773 грн..

Перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року було задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 2 506 112 грн.. Поряд з цим, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за даний період було встановлено його завищення у загальній сумі 393 219 грн., в тому числі: за березень 2013 р. у сумі 77 550 грн., за квітень 2013 р. у сумі 148 450 грн., за травень 2013 р. у сумі 7 300 грн., за червень 2013 р. у сумі 23 120 грн., за липень 2013 р. у сумі 1 000 грн., за серпень 2013 р. у сумі 6 333 грн., за вересень 2013 р. у сумі 3 917 грн., за листопад 2013 р. у сумі 54 445 грн., за грудень 2013 р. у сумі 1 667 грн., за лютий 2014 р. у сумі 69 487 грн.. Зазначені обставини полягали в тому, що розглянувши акт Кіровоградської ОДПІ від 26.05.2014 року № 102/11-23-22-02/38339899 про результати документальної перевірки ПП "Віста-Торг" було встановлено, що у ПП "Віста-Торг" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та їх подальшої реалізації підприємствам-покупцям у період з 17.09.12 по 31.12.13, в тому числі й позивачу. Відтак, на порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачем у січні - грудні 2013 р. та лютому 2014 р. включено до складу дозволеного податкового кредиту операції з придбання реагенту, ТМЦ, сформовані підприємством за рахунок обсягів придбання по відсутнім фактично здійсненим господарським операціям з контрагентом ПП "Віста-Торг" на загальну суму ПДВ 393 219 грн. на основі дефектних первинних документів.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Згідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ТОВ "ДОМ" (Покупець) і ПП "Віста-Торг" (Постачальник) 20.02.2013 року укладено договір поставки № 20/02-2013, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п.1.2 даного Договору, а Покупець зобов'язувався в порядку та не умовах, визначених у Договорі, прийняти та оплатити визначений товар (т.1 а.с.52-54).

Пунктом 1.2 даного Договору визначено, що найменування, одиниці виміру та загальну кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються Специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Так, згідно Специфікації №1 від 22.02.2013 р. до Договору поставки (т.1 а.с.55) ПП "Віста-Торг" поставило товар (труби, відводи, фланець, перехід, трійник, коліно, засувки) на загальну суму 199 465,66 грн., в т.ч. ПДВ 33 244,28 грн..

Згідно Специфікації №2 від 22.02.2013 р. (т.1 а.с.56) ПП "Віста-Торг" поставило товар (реагент СВО-ку, РВТ) на загальну суму 382 880,40 грн., в т.ч. ПДВ 63 813,40 грн..

Згідно Специфікації №3 від 22.02.2013 р. (т.1 а.с.57) ПП "Віста-Торг" поставило товар (контролери, клапани, лічильники) на загальну суму 259 399,99 грн., в т.ч. ПДВ 43 233,33 грн..

Згідно Специфікації №4 від 15.03.2013 р. (т.1 а.с.58) ПП "Віста-Торг" поставило товар (пальник) на загальну суму 292 540,00 грн., в т.ч. ПДВ 48 756,67 грн..

Згідно Специфікації №5 від 22.04.13 р. (т.1 а.с.59) ПП "Віста-Торг" поставило товар (регулятор тиску газу) на загальну суму 43 413,95 грн., в т.ч. ПДВ 7 235,66 грн..

Згідно Специфікації №6 від 22.04.2013 р. (т.1 а.с.60) ПП "Віста-Торг" поставило товар (регулятор тиску газу, клапани газорегулюючі) на загальну суму 267 962,58 грн., в т.ч. ПДВ 44 660,43 грн..

Згідно Специфікації №7 від 22.04.2013 р. (т.1 а.с.61) ПП "Віста-Торг" поставило товар (регулятор тиску газу) на загальну суму 247 798,54 грн., в т.ч. ПДВ 41 299,76 грн..

Згідно Специфікації №8 від 22.04.2013 р. (т.1 а.с.62) ПП "Віста-Торг" поставило товар (ремкомплекти насосів, муфти м'якого з'єднання мережевих насосів) на загальну суму 252 523,60 грн., в т.ч. ПДВ 42 087,27 грн..

Згідно Специфікації №9 від 10.06.13 р. (т.1 а.с.63) ПП "Віста-Торг" поставило товар (затвори, клапани) на загальну суму 416 922,26 грн., в т.ч. ПДВ 69 487,04 грн..

Факт отримання, оприбуткування, подальшого використання отриманого від ПП "Віста-Торг" товару підтверджено наявними в справі доказами, а саме: видатковими накладними №3 від 28.02.2013 р. (т.1 а.с.64), №5 від 28.02.2013 р. (т.1 а.с.66), №4 від 28.02.2013 р. (т.1 а.с.89), №36 від 29.03.2013 р. (т.1 а.с.87), №38 від 26.04.2013 р. (т.1 а.с.83), №39 від 26.04.2013 р. (т.1 а.с.85), №40 від 26.04.2013 р. (т.1 а.с.77), №44 від 29.04.2013 р. (т.1 а.с.79), №36 від 29.06.2013 р. (т.1 а.с.81); оборотно-сальдовими відомостями та картками по рахунках (т.2 а.с.92-114, 118-132, 135-136, 138-147, 150-158); актами списання ТМЦ (т.2 а.с.115-117, 133-134, 137, 148-149); фото таблицями (т.2 а.с.160-174).

Транспортування товару здійснено позивачем власним транспортом, на підтвердження чого суду надано подорожні листи службового легкового автомобіля (т.2 а.с.175-179, 211). Оплата за товар підтверджена банківськими виписками по рахунку (т.1 а.с.157-190), актом передачі простого векселя від 28.02.2014 р., векселем серії АА № 2036941 (т.2 а.с.6-7).

Також, ПП "Віста-Торг" виписано ТОВ "ДОМ" податкові накладні: від 28.02.2013 р. №5 на загальну суму 199 465,66 грн., в т.ч. ПДВ 33 244,28 грн. (т.1 а.с.67); від 28.02.2013 р. №3 на загальну суму 382 880,40 грн., в т.ч. ПДВ 63 813,40 грн. (т.1 а.с.65); від 28.02.2013 р. №4 на загальну суму 259 399,99 грн., в т.ч. ПДВ 43 233,33 грн. (т.1 а.с.88); від 29.03.2013 р. №36 на загальну суму 292 540,00 грн., в т.ч. ПДВ 48 756,67 грн. (т.1 а.с.86); від 26.04.2013 р. №38 на загальну суму 43 413,95 грн., в т.ч. ПДВ 7 235,66 грн. (т.1 а.с.82); від 26.04.2013 р. №39 на загальну суму 267 962,58 грн., в т.ч. ПДВ 44 660,43 грн. (т.1 а.с.84); від 26.04.2013 р. №40 загальну суму 247 798,54 грн., в т.ч. ПДВ 41 299,76 грн. (т.1 а.с.76); від 29.04.2013 р. №44 на загальну суму 252 523,60 грн., в т.ч. ПДВ 42 087,27 грн. (т.1 а.с.78); від 29.06.2013 р. №36 на загальну суму 416 922,26 грн., в т.ч. ПДВ 69 487,04 грн. (т.1 а.с.80).

ПП "Віста-Торг" зареєстровано як юридична особа, доказів того, що дане підприємство не є платником ПДВ суду не надано (т.1 а.с.41-43).

При цьому, господарські операції знайшли своє відображення як в бухгалтерському, так і податковому обліках, що підтверджується наданими суду деклараціями з податку на прибуток та податку на додану вартість разом з додатками, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с.8-91).

Крім того, суд враховує, що відповідно до внутрішнього наказу позивача №26-а від 31.11.2011р., на підприємстві застосовується касовий метод визначення доходів та витрат, а також для визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ. (а.с.190)

Відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг);

Так, встановлено, що податкову накладну № 3 від 28.02.2013 р. на загальну суму 382 880,40 грн., у т.ч. ПДВ 63 813.40 грн. включено до реєстрів до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2013 року у сумі 6 134, 34 грн., у т.ч. ПДВ 1 022, 39 грн. та за квітень 2013 р. у сумі 376 746,06 грн., у т.ч. 62 791, 01 грн..

Податкову накладну № 39 від 26.04.2013 р. на загальну суму 267 962, 58 грн., у т.ч. ПДВ 44 660, 43 грн. було відображено у реєстрах: за червень 2013 року в сумі 95 307,48 грн., у т.ч. ПДВ 15 884,58 грн., за липень 2013 року в сумі 6 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 1 000, 0 грн., за серпень 2013 року на суму 37 999, 98 грн., у т.ч. ПДВ 6 333, 33 грн., за вересень 2013 року на суму 23 500,02 грн., у т.ч. ПДВ 3 916, 67 грн., за жовтень 2013 року на суму 81 900,0 грн., у т.ч. ПДВ 13 650,0 грн., за листопад 2013 року на суму 23 255,10 грн., у т.ч. ПДВ 3 875,85 грн..

Також, помилково до реєстру до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року включено податкову накладну № 39 від 26.04.2013 р. на загальну суму 177 999, 96 грн., у т.ч. ПДВ 29 666,66 грн. У реєстрі за грудень 2013 року була проведена заміна податкових накладних: вилучено податкову накладну № 39 від 26.04.2013 р. на загальну суму 177 999, 96 грн., у т.ч. ПДВ 29 666,66 грн. та внесено податкову накладну № 40 від 26.04.2013 р. на загальну суму 177 999, 96 грн., у т.ч. ПДВ 29 666,66 грн..

Податкову накладну № 44 від 29.04.2013 року на загальну суму 252 523,63 грн., у т.ч. ПДВ 42 087,27 грн. включено до реєстрів до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2013 року у сумі 221 514,12 грн., у т.ч. ПДВ 36 919,02 грн. та за грудень 2013р. у сумі 10 000,02 грн., у т.ч. ПДВ 1 666,67 грн.

Податкову накладну № 40 від 26.04.2013р. на загальну суму 204 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 34 000,0 грн. включено до реєстру до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року. Підприємством надано уточнюючий розрахунок № 9054376128 від 02.09.2013 року за квітень 2013 року на зменшення податкового кредиту у сумі 204 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 34 000,0 грн. по взаємовідносинам з підприємством "Віста-Торг".

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин ТОВ "ДОМ" з ПП "Віста-Торг" вбачається, що позивачем, було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд також враховує те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що договір, сторонами якого є ТОВ "ДОМ" та ПП "Віста-Торг", укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Крім того, відповідачем не доведено факт, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд критично оцінює доводи податкового органу в частині того, що господарська угода між позивачем та ПП "Віста-Торг" на загальну суму 1 966 095 грн., в т.ч. ПДВ 393 219 грн., є нікчемною.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір поставки №20/02-2013 від 20.02.13р., укладений між ТОВ "ДОМ" та ПП "Віста-Торг" є дійсним та не був оскаржений у судовому порядку, таким чином є таким, на підставі якого виникли права і обов'язки сторін даної угоди.

Згідно вимог ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки позивача від 04.08.2014 року № 292/1500/35182733 не містить жодних посилань на наявність ознак, передбачених ч.1ст.228 ЦК України. Крім того, суд зазначає, що самостійно визначені платником податку витрати та податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження недотримання позивачем та ПП "Віста-Торг" в момент укладення договору поставки вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що згідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину, укладеного між позивачем та ПП "Віста-Торг" не було визнано у судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки позивача, не можуть бути належними доказами наявності порушень останнього відносно того, що укладений ним правочин з контрагентом-постачальник не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, та є підставою для визнання такого правочину недійсними. Отже, доводи податкового органу в частині нікчемності господарських угод між позивачем та ПП "Віста-Торг" на загальну суму 1966095 грн. (ПДВ 393219 грн.) є необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 271 773,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 135 886,50 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014 року № 0002041500 є протиправним та підлягає скасуванню. Також, відповідачем безпідставно було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 121 446,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 60 723,0 грн., відтак, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014 року № 0002051500 також підлягає скасуванню.

ІІ. Заниження податку на прибуток на загальну суму 374 127 грн. за 2013 рік.

Так, перевіркою встановлено, що з січня по грудень 2013 року позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у сумі 11 159 840 грн.. При цьому, на думку відповідача, в порушення вимог п.138.2 т.138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України позивач до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) відніс витрати по придбанню товарів, отриманих від ПП "Віста-Торг" по правових відносинах з вказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до завищення таких витрат на загальну суму 1 969 089 грн. за 2013 рік.

Отже, враховуючи вищевказане, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 р. встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 374 127 грн..

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно вимог п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України).

Тобто, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах господарської діяльності та документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що з основних видів діяльності позивача за КВЕД-2010 є, зокрема: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; монтаж водопровідних мереж, системи опалення та кондиціювання.

Так, згідно рішення Долинської міської ради 19.09.2007 р. №306 ТОВ "ДОМ" було визначено виконавцем послуг з теплопостачання в м. Долинська (т.2 а.с.191). Згідно до ліцензій, позивач починаючи з 08.09.08 р. по 08.09.13 р. та з 06.09.13 р. (до 2018 року) здійснював та здійснює виробництво теплової енергії її транспортування магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (т.2 а.с.192-210).

Водночас, отриманий від ПП "Віста-Торг" товар згідно договору поставки №20/02-2013 від 20.02.2014 р., факт чого підтверджено в ході розгляду справи наявними доказами та не спростовано відповідачем, був використаний позивачем у господарській діяльності, а саме для забезпечення безперебійної роботи котелень, що передані позивачу в оренду згідно рішення Долинської міської ради від 15.12.2011 р. №333 (т.2 а.с.212-229). При цьому, сам факт подальшого використання товару підтверджено актами списання ТМЦ (т.2 а.с.115-117, 133-134, 137, 148-149) та наданими суду фототаблицями (т.2 а.с.160-174).

Відтак, отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності, тому суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1 969 089 грн. за 2013 р. та заниження податку на прибуток за 2013 р. у сумі 374 127 грн.. Отже, позивачу необґрунтовано збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 374 127 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 187 063,50 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 15.08.14 №0002031500 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому суд вважає їх такими, що винесені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 487,20 грн. (т.1 а.с.45).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 15.08.2014 р. №0002031500, №0002041500 та №0002051500.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (код - 35182733) з Державного бюджету України судові витрати у сумі 487,20 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її отримання, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина