Рішення № 41241292, 03.11.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2014 р. Справа № 926/535/13

За позовом заступника Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київдо відповідача 1 Концерну «Військторгсервіс», м. Київвідповідача 2 приватного акціонерного товариства «Бульвар», м. Чернівціза участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м.Чернівці - Фонду державного майна України м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

Суддя С.М. ГушиликЗа участю представників:

Від позивача: Сосна О.М. - заст.нач.центр. територ. юрид.відділу (дов. від 16.04.2014р.)Від відповідача 1: не з'явився Від відповідача 2: Сидора І.Ю. - представник (дов. від 28.05.2013р.)Від прокурора: Ярошик В.П.Від третьої особи на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області: Чорней С.В. - гол.спеціаліст-юрисконсульт (дов. від 05.05.2014р.)Від третьої особи на стороні позивача - Фонду державного майна України: Чорней С.В. - гол.спеціаліст-юрисконсульт (дов. від 17.12.2013р.)СУТЬ СПОРУ: заступник Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до Концерну «Військторгсервіс», приватного акціонерного товариства «Бульвар» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.01.2009 року.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.11.2013 року (колегія суду в складі судді Гурина М.О, судді Байталюка В.Д, судді Тинка О.С.) в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року рішення господарського суду Чернівецької області від 19.11.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року рішення господарського суду Чернівецької області від 19.11.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

Згідно автоматичного розподілу справу передано на новий розгляд судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 25.09.2014 року розгляд справи призначено на 13.10.2014 року.

Ухвалою суду від 13.10.2014 року за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено на 03.11.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що 29.01.2009 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» в особі начальника ОСОБА_6 та приватним підприємством «Бульвар» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, 32/100 частки нежитлових будівель:26/100 частки нежитлових будівель, площе 316,8 кв.м. та 6/100 часток нежитлових будівель, площею 63,60 кв.м. вартістю 961027,80 грн., що знаходяться за адресою: м.Чернівці, вул.Садова,6, та яке перебуває у господарському віданні ДП Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування». Проте, зазначений договір укладений з порушенням умов чинного законодавства, а саме: представник ОСОБА_6 не був наділений повноваженнями від органу управління майном на підписання вказаного договору та не мав права відчужувати зазначене майно без дозволу власника, отже даний договір був укладений поза волею власника приміщення, а тому договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути визнаний недійсним з моменту його укладення.

В своїх письмових поясненнях відповідач -1 - Концерн «Військторгсервіс» позовні вимоги визнає, посилаючись на те, що договір вчинено продавцем без необхідного обсягу цивільної дієздатності та за відсутності волевиявлення власника майна, кошти від реалізації майна до бухгалтерії Концерну «Військторгсервіс» не надходили, при реалізації майна був відсутній дозвіл суб'єкта управління та погодження Фонду державного майна.

В судовому засіданні, яке відбулося 03.11.2014 року прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача 2 заперечував проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що визначені законом підстави для визнання правочину недійсним відсутні, зокрема сторони діяли на підставі наданих їм повноважень та у відповідності до чинного на той час законодавства. Крім того, просив застосувати позовну давність до заявленого позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач 1 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, при цьому від нього надійшло клопотання розглядати справу без участі його представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення всіх повноважених представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2008р. Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею «Прайс» було проведено публічні торги з продажу нежитлових приміщень загальною площею 316,8 кв.м. (розташовані в адмінбудівлі літ. «А»), що знаходяться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Садова, 6. За наслідками публічних торгів переможцем було визначено приватне підприємство «Бульвар» з ціновою пропозицією 805766,80 грн. Результати публічних торгів зафіксовані протоколом №1068-н від 06.08.2008р. та погоджені начальником філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування» ОСОБА_6 (Том 1, а.с. 62).

05.11.2008р. Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею «Прайс» було проведено публічні торги з продажу нежитлових приміщень загальною площею 63,6 кв.м. (розташовані в адмінбудівлі літ. «А»), що знаходяться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Садова, 6. За наслідками публічних торгів переможцем було визначено приватне підприємство «Бульвар» з ціновою пропозицією 155261,00 грн. Результати публічних торгів зафіксовані протоколом №1095-н від 05.11.2008р. та погоджені начальником філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування» ОСОБА_6 (Том 1, а.с.61).

09.01.2009р. між концерном «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування «Концерну Військторгсервіс» ОСОБА_6 та приватним підприємством «Бульвар» в особі директора Гушуватого І.І. був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець (відповідач 1) продав, а Покупець (відповідач 2) купив державне майно, а саме 32/100 часток нежитлових будівель загальною площею 380,40 кв.м (316,8 + 63,60), які розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Садова, 6 (Том 1, а.с. 26-27).

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору покупець до його укладання та нотаріального посвідчення сплатив продавцю належну ціну за нежитлові будівлі в розмірі 961027,80 грн.

Зазначений договір купівлі-продажу був посвідчений нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 09.01.2009 р. за реєстровим № 14.

Прокурор стверджує, що договір купівлі-продажу укладено особою, яка не мала на момент вчинення правочину достатньої цивільної дієздатності, державне майно вибуло поза волею власника, а відтак є підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

04.10.2004р. Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України було уповноважено начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України ОСОБА_9 на представництво майнових та інших немайнових інтересів Міністерства оборони України, зокрема з правом надання від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволів) на укладення договорів, які не заборонені чинним законодавством, з питань розпорядження майном, що закріплене за ними на праві господарського відання, для чого йому видано відповідну довіреність №220/2071 від 04.10.2004р. із строком дії до 01.10.2007р. (Т. 1, а.с. 31, 57).

18.10.2004р., начальник Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, ОСОБА_9 надав державному підприємству Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» дозвіл №140/3/1369/17 на відчуження нерухомого майна, закріпленого за вказаним державним підприємством, в тому числі й на будівлю загальною площею 368,9 кв.м за адресою м. Чернівці, вул. Садова, 6 (Т. 1, а.с. 59).

12.11.2004р. начальником Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України ОСОБА_9 було надано державному підприємству Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» аналогічний дозвіл №140/6/1406/9 на відчуження нерухомого майна, закріпленого за вказаним державним підприємством, а саме: нежитлові приміщення (розташовані в адміністративній будівлі літера «А») загальною площею 368,9 кв.м за адресою м. Чернівці, вул. Садова, 6 (Т. 1, а.с. 60).

Окремим дорученням Міністра оборони України від 12.02.2005р. відкликано довіреності на право укладення договорів (угод, контрактів), надання від імені Міністерства оборони України здійснювати інші правочини, термін дії яких не закінчився (в тому числі довіреність, видану ОСОБА_9.) (Т.1, а.с. 35).

Супровідним листом від 14.02.2005р. №1235/з на виконання окремого доручення Міністра оборони України повернуто перший примірник довіреності Міністерства оборони України від 04.10.2004р. №220/2071 (Т.1, а.с. 36).

31.01.2006р. наказом Міністра оборони України №47 про реорганізацію Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, припинено діяльність Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України реорганізувавши його шляхом приєднання до державного господарського об'єднання «Військторгсервіс», визначивши останнє правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України (пункти 1, 2 наказу) (Т.1, а.с. 33).

05.04.2007р. наказом Міністра оборони України №135 про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування», припинено діяльність державного підприємства Міністерства борони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» реорганізувавши його шляхом приєднання до Концерну «Військторгсервіс», визначивши останнє правонаступником всіх майнових прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» (пункти 1, 2 наказу) (Т. 1, а.с. 63).

12.09.2007р. Концерн «Військторгсервіс» в особі директора ОСОБА_9 видав довіреність № 4165, якою уповноважив начальника Філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування» ОСОБА_6 на відчуження нерухомого майна з дозволу органу управління Майном, із строком дії до 12.09.2010р., дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (Т.1, а.с. 58).

Продавцем за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.01.2009р. був Концерн «Військторгсервіс» в особі начальника Філії «Управління Західного оперативного командування» ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 12.09.2007р. №4165 (Т.1, а.с. 26).

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 Цивільного кодексу України строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Однак, як вже було зазначено, довіреність № 4165 від 12.09.2007р., яку видав генеральний директор Концерну «Війсьторгсервіс» ОСОБА_9 начальнику філії Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_6 на право відчуження належного концерну майна була із строком дії до 12.09.2010р., тоді як довіреність Міністерства оборони України №220/2071 від 04.10.2004р., якою уповноважено ОСОБА_9 на представництво майнових та інших немайнових інтересів Міністерства оборони України було видано із строком дії до 01.10.2007р.

Більше того, генеральний директор Концерну «Війсьторгсервіс» ОСОБА_9 видав довіреність начальнику філії Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_6 на право відчуження належного концерну майна після відкликання окремим дорученням Міноборони від 12.02.2005р. довіреності, виданої ОСОБА_9 № 220/2071 від 04.10.2004р.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину; наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; певна спрямованість правочину.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у п.2 своєї постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При цьому відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п.п. 2.1, 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. № 11).

Пунктом 1.1 статуту Концерну «Військторгсервіс» визначено, що концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Концерн здійснює господарську діяльність, реалізовуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання (п. 3.4 Статуту).

У п. 4.4 Статуту передбачено, що Генеральний директор Концерну, зокрема розпоряджається майном Концерну в межах, передбачених чинним законодавством України та цим Статутом; без довіреності діє від імені Концерну, представляє його як в Україні, так і за її межами; укладає угоди, договори (контракти); має право надавати доручення (довіреності) на здійснення окремих своїх повноважень.

Майно Концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання (п. 7.3 Статуту).

Відчуження основних фондів Концерну здійснюється ним лише за попередньою згодою Органу управління майном і, як правило, на конкурентних засадах, відповідно до чинного законодавства України (п. 7.5 Статуту).

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Статтею 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (ч. 2 ст. 74 ГК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є майно, яке передане державним господарським об'єднанням.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Суб'єктом управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України (ч.1 ст.4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).

За змістом п.п. «и» ч.2 ст.7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна Фонд державного майна України дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Згідно з п.6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності» від 06.06.2007р. № 803 (далі - Порядок № 803) відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Відповідно до п.8 Порядку № 803 рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб'єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа.

Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу відчуження державного нерухомого майна могло здійснюватись відповідачем-1 лише за наявності погодженого з Фондом державного майна рішення Міністерства оборони України про надання згоди на відчуження такого майна, проте, як встановлено судом, такого рішення не було.

Із врахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку що, нерухоме майно вибуло з володіння власника без його згоди та без погодження з Фондом державного майна України, шляхом вчинення договору купівлі-продажу від 09.01.2009р., що в силу статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

Водночас, відповідачем, приватним підприємством «Бульвар», у відзиві на позов зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами прокурора.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (пункт 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 р. у справі «Олександр Волков проти України», Суд постановив, що строк давності переслідує декілька важливих цілей, зокрема забезпечує правову визначеність і завершеність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко заперечувати, дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень відносно подій, які відбувались в далекому минулому на основі доказів, які з часом можуть стати ненадійними та недостатніми (див. Stubbings and Others v. the United Kingdom, 22 October 1996, § 51, eports 1996 IV). Суд постановив, що процесуальні норми направлені на забезпечення належного правосуддя і дотримання принципу правової визначеності, і заявники повинні розраховувати, що ці норми будуть застосовуватись.

Як вже зазначалось вище оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений 09.01.2009р.

В той же час, позов було пред'явлено до господарського суду Чернівецької області в травні 2013р., тобто з порушенням визначеного ст.257 ЦК України загального строку позовної давності (три роки).

У позовній заяві прокурор посилається на те, що йому стало відомо про факт укладення спірного договору під час проведення перевірки у 2013 році.

Однак, як зазначено в п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. за № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звертається прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Крім того, судова палата у господарських справах Верховного суду України в постанові від 27.05.2014р. у справі № 5011-32/13806-2012 вказала на те, згідно з частинами 1, 4 статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 02.09.2014р. по справі № 6/17-3062-2011.

Таким чином, для вирішення питання щодо пропуску строку позовної давності не має значення та обставина, коли прокуратура довідалася про існування оспорюваного договору купівлі-продажу.

В той же час, судом встановлено, що як органи прокуратури, так і Міністерство оборони України достеменно знали про наявність оспорюваного договору ще в 2009 році.

Так, в матеріалах справи міститься запит військової прокуратури Західного регіону України №6/2154 від 02.09.2009 р. адресований начальнику філії «УТ ЗОК» концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_6 з вимогою надати до 10.09.2009р. перелік об'єктів нерухомого майна, реалізованого філією впродовж 2008-2009 років та лист відповідь №842 від 21.09.2009 р. із переліком запитуваного майна, реалізованого філією «УТ ЗОК» концерну «Військторгсервіс» впродовж 2008-2009 років, серед яких і нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Садова. 6 (том 2, а.с. 114, 115).

Крім того, в матеріалах справи знаходиться Акт ревізії питань фінансово-господарської діяльності державного господарського об'єднання Концерн «Військторгсервіс» за 2007-2008 роки та І-й квартал 2009р., проведеної Головним Контрольно-ревізійним управлінням України, де на стор. 39-45 описуються порушення, допущені у філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування» (Том 2, а.с. 19-64). Зокрема, описується діяльність філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування» в частині продажу нерухомого майна у відповідності до дозволів, виданих Міністеством оборони України у 2004 році, а також вказується на те, що такий продаж здійснювався без погодження із Фондом державного майна України.

В матеріалах справи є докази направлення зазначеного Акту ревізії в Генеральну прокуратуру України листом від 02.06.2009р. та в Міністерство оборони України листом від 21.07.2009р. (том 2, а.с. 86-94).

В свою чергу, згідно частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує, а відповідно до ст. 322 цього Кодексу власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Відтак, добросовісно здійснюючи повноваження власника майна, Міністерство оборони України, як позивач, могло і повинно було дізнатись про відчуження власного майна внаслідок укладення спірного правочину.

Крім того, на виконання наказу Міністра оборони України від 21.08.2009р. №418 було проведено службове розслідування щодо встановлення повноти виконання службових обов'язків Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_9, в тому числі і з приводу реалізації дозволів на відчуження нерухомого майна.

Як вбачається із Акту службового розслідування, затвердженого т.в.о. Міністра оборони України Іващенко В.В. 24.09.2009р., аналізом порядку здійснення відчуження державного майна, закріпленого за Концерном на праві повного господарського відання, встановлено, що за перше півріччя 2009 року було відчужено через аукціони нерухомого майна залишковою вартістю на суму 957,9 тис. грн. Можливості Концерну здійснювати відчуження основних фондів були передбачені затвердженими Міністром оборони України річними фінансовими планами підприємства. З метою усунення недоліків, встановлених контролюючими органами, а також за результатами самостійного аналізу Концерном було подано 76 позовів до суду про розірвання цивільно-правових угод, які порушують інтереси Концерну та держави, стягнення заборгованості, повернення майна із незаконного володіння та використання. Суттєвих фактів невиконання умов контракту, що призвело до порушень законодавства України з боку генерального директора Концерну ОСОБА_9 не встановлено (Том 2, а.с. 190-211).

За результатами зазначеного службового розслідування Першим віце-прем'єр міністром України на адресу Міністерства оборони України та Генеральної прокуратури України було скеровано листа від 06.10.2009р., яким звернуто увагу на поверхневість розслідування та поставлено вимогу вжити дієвих заходів реагування відповідно до законодавства (Том 2, а.с. 218).

Крім того, листом Міністерства оборони України від 29.07.2009р. Першого віце-прем'єр міністра України повідомлено, що кошти, отримані від продажу майна державних підприємств, спрямовуються на погашення заборгованостей та утримання основних фондів. З метою виконання завдань щодо реалізації державної політики у сфері відчуження нерухомого військового майна та майна державних підприємств, які перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, вважається за доцільне скасувати дію доручення щодо зупинення надання погодження на відчуження державного майна (Том 2, а.с. 214-216).

У відповідь на вказаний лист, 06.08.2009р. Перший віце-прем'єр міністр України погодився із пропозицією Міністерства оборони України та поставив вимогу проаналізувати інформацію про кількість наданих ФДМУ протягом 2008-2009 рр. погоджень на відчуження державного майна з метою забезпечення захисту інтересів держави.

Листом Міністерства оборони України від 20.07.2009р. ГоловКРУ України повідомлено, що з метою визначення реального стану нерухомого майна Концерну та внесення пропозицій стосовно його подальшого використання триває робота з підготовки до проведення суцільної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Проведення інвентаризації заплановано на 01.09.2009р., опрацювання результатів інвентаризації та внесення пропозицій щодо режиму подальшого використання нерухомого майна Концерну - до 01.10.2009р. Одночасно з підготовкою та проведенням інвентаризації заплановано комплекс заходів щодо впорядкування правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна (Том 2, а.с. 212-213).

16.09.2009р. голові комісії із проведення службового розслідування - Головному інспектору Міністерства оборони України було скеровано листа за підписами чотирьох посадових осіб Міністерства оборони України у якому зазначено, що за перше півріччя 2009р. було відчужено через аукціони нерухомого майна залишковою вартістю на суму 957,9 тис. грн. Питання дотримання законності при здійсненні відчуження частини основних фондів шляхом проведення аукціонів було обревізовано ГоловКРУ та його регіональними підрозділами, що здійснювали ревізію фінансово-господарської діяльності Концерну у 2009 р. Можливості концерну здійснювати відчуження частини основних фондів було передбачено затвердженими Міністерства оборони України річними фінансовими планами Концерну.

За таких обставин суд вважає, що Міністерству оборони України та органам прокуратури з 2009р. було відомо про описані в позовній заяві порушення, допущені Концерном «Військторгсервіс» при реалізації нерухомого майна, в тому числі, і спірної нежитлової будівлі.

Відповідно до частини третьої ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поряд з тим, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Однак, прокурором та позивачем не обґрунтовано та не подано жодних доказів того, що строк позовної давності був пропущений з поважних (об'єктивних) причин.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку що в задоволені позову слід відмовити в зв'язку з пропуском прокурором позовної давності.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено 07.11.2014 року

Суддя С.М. Гушилик