Постанова № 41241269, 05.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 03» листопада 2014 р. Справа №908/2352/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м.Запоріжжя (вх.№3026(З)/1-40) на рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2014 року по справі №908/2352/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод», м.Дніпропетровськ,

до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м.Запоріжжя,

про стягнення 94987,70 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про стягнення 94987,70 грн. заборгованості за договором постачання №240/1495/13 від 17.04.2013 року, з яких 87161,95 грн. - основного боргу, 5834,16 грн. - інфляційні втрати, 1991,59 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.09.2014 року по справі №908/2352/14 (суддя Давиденко І.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» 87161,95 грн. - суми основного боргу, 5834,16 грн. - інфляційних втрат, 1991,59 грн. - 3% річних та 1899,75 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2014 року по справі №908/2352/14 - скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в нього не виникло обов'язку по сплаті за поставлений товар, так як позивачем було поставлено неякісний товар, що в силу умов укладеного між сторонами договору дає підстави для відмови в прийнятті такого товару, що і було вчинено. Отже підстави вважати, що у відповідача наявна заборгованість за договором постачання №240/1495/13 від 17.04.2013 року - відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

28.10.2014 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№9636), в якому просить суд розглянути справу без участі представника та прийняти рішення на підставі доказів наданих сторонами процесу суду в обґрунтування своїх правових позицій.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також те, що вони були попереджені про можливість розгляду справи за їх відсутністю, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення клопотання представника відповідача та розгляд справи за як за його відсутністю, так і за відсутністю позивача, який не з'явився в судове засідання.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників позивача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.04.2013 року між ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» (постачальник, позивач у справі) та ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець, відповідач у справі) укладено договір постачання №240/1495/13, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору визначено, що поставка товару може бути виконана постачальником тільки з письмового підтвердження покупцем дійсної потреби в поставці. Покупець повинен письмово проінформувати постачальника про термін та обсяги поточної потреби.

Приписами п. 6.3 договору встановлено, що поставка товару виконується постачальником на умовах FCA - склад постачальника (Інкотермс 2010) - м.Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 31, з обов'язковим завантаженням і закріпленням товару в транспортний засіб покупця. При цьому, постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання відносно постачання товару, коли надасть і завантажить товар в транспортний засіб покупця в наступному порядку:

- постачальник зобов'язаний не менш ніж за два робочих дні до поставки товару в межах строків поставки, зазначених у додаткових угодах, письмово (по факсу) повідомити покупця про дату поставки (завантаження) товару в транспортний засіб покупця. (п. 6.4.1 договору);

- з моменту отримання покупцем письмового повідомлення від постачальника про дату поставки (завантаження) товару в транспортний засіб покупця на території постачальника, покупець зобов'язується надати транспорт на зазначену дату (п. 6.4.2 договору);

- у разі неотримання товару на території постачальника, (при дотриманні покупцем умов цього договору), постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцеві на витрати, понесені ним у зв'язку з холостим пробігом автотранспорту і відрядні витрати (на водія, експедитора) до місця призначення і назад (п. 6.4.3 договору).

Розділом 2 договору передбачено ціну та суму договору, відповідно до п. 2.2 якого визначено, що ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказується в додатку та додаткових угод до цього договору.

Загальна сума договору на момент його складання становить 99600,00 грн. з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1.1 договору постачальник зобов'язаний разом з поставкою товару надати покупцеві наступні оригінали документів, оформлені державною мовою: рахунок, накладну на відпуск товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 року; податкову накладну оформлену відповідно до вимог статей 187, 201 Податкового кодексу країни, «Порядку заповнення податкових накладних» №1379 від 01.11.2011 року; сертифікат якості виробника товару (на українській мові або на мові країни-виробника, завірений печаткою постачальника); копію сертифіката походження товару СТІ на мові країни-виробника, завіреній печаткою постачальника; у разі, якщо товар підлягає сертифікації - гігієнічний, екологічний сертифікат (оригінали або належним чином завірені копії); товарно-транспортну накладну (ТТН) форми N 1-ТН, затвердженої Наказом Мінтрансу і Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 року.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару протягом 14 банківських днів тільки за умови виконання постачальником пунктів 4.1.1, 4.1.5 - 4.1.7 договору.

Згідно п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до терміну їх підписання.

Вказаний договір підписано представниками сторін а також скріплено печатками підприємств.

Позивачем на виконання договору №240/1495/13 від 17.04.2013 року поставлено 11,94 тн труб відповідачу на загальну суму 99268,00 грн., що підтверджується накладною на відпуск №30095 від 24.04.2013 року та товарно-транспортною накладною від 23.04.2013 року, які були надані відповідачу разом з переданим товаром, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Товар був прийнятий відповідачем із зауваженнями, про які він зазначив в листі №27/574 від 25.04.2013 року, зокрема, що 25.04.2013 року проведено комісійну перевірку труби сталевої д.17*2,2 (ГОСТ 10704/8732), відповідно до висновків якої відповідач встановив, що труба сталева 17*2,2-2,5 мм не відповідає замовленій відповідно до умов договору, а також не відповідає вимогам ГОСТ 10704/8732.

Листом №27-618 від 30.04.2013 року відповідач повідомив Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» (позивача) про можливість використання поставленої труби сталевої на підприємстві для виконання поточних робіт та запропонував позивачу прийняти в роботу поставлену трубу сталеву д.17 в кількості 11,94 тн без здійснення заміни з врахуванням дисконту 20%. Рівень ціни складає 6640 грн./тн з ПДВ.

На вказаний лист позивач надіслав Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» лист-відповідь №63-04-202 від 30.04.2013 року, відповідно до якого запропонував ПАТ «Запорізький завод феросплавів» прийняти в роботу поставлені труби сталеві за ціною 7300,00 грн./тн з ПДВ.

17.04.2013 року між сторонами укладено додаток до договору, відповідно до якого визначено рівень цін на поставку квітня 2013 року труби сталевої д.17*2,2-2,5 ГОСТ 10704/8732 в кількості 12000 кг за ціною за 1 тону з ПДВ на загальну суму 87600,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, представниками сторін було підписано видаткову накладу №30095 від 24.04.2013 року, відповідно до якої зазначено, що 24.04.2013 року представником відповідача Кривкою В.П. на підставі довіреності №202 від 22.04.2013 року було отримано 11,94 кг труб безшовних сталевих на загальну суму в розмірі 87161,95 грн. з ПДВ.

13.06.2013 року, 17.06.2013 року, 12.07.2013 року, 14.02.2014 року позивач у порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача направляв листи-претензії №63-06-34, №63-06-49, №63-07-46, №63-02-68, у яких вимагав погасити заборгованість за договором постачання.

Проте, вказані листи-претензії відповідачем залишені без задоволення.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої договірні зобов'язання за договором постачання (поставки) належним чином, а саме, поставив відповідачу товар на загальну суму 87161,95 грн., що підтверджується відповідною накладною №30095 від 24.04.2013 року та рахунком фактурою №73990 від 24.04.2013 року.

Як у суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що строк оплати за поставлений товар за договором постачання №240/1495/13 від 17.04.2013 року не настав, у зв'язку з тим, що він є неякісним і що дало йому право повністю відмовити в оплаті за нього.

Сторони у пункті 3.4 договору постачання погодили, що у разі постачання неякісного товару, покупець у письмовому вигляді інформує постачальника про виявлені відхилення якості товару впродовж 3-х робочих днів від дати поставки товару. Інформація направляється за допомогою факсимільного зв'язку. У цьому випадку постачальник зобов'язаний провести заміну забракованого товару протягом 5-ти банківських днів від дати отримання інформації від покупця про неякісну поставку. При неотриманні відповіді від постачальника протягом терміну, згідно пункту 4.1.8 розділу 4 «Обов'язки сторін», товар приймається покупцем на відповідне зберігання.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що приймання товару за кількістю здійснюється покупцем на складі постачальника відповідно до вимог Інструкції П.6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року (з наступними змінами та доповненнями).

Приймання товару за якістю здійснюється покупцем на його складі відповідно до вимог Інструкції П.7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року (з наступними змінами та доповненнями) (пункт 7.2 Договору).

У відповідності до п. 16 Інструкції П.7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування поставленої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним в маркуванні та супроводжуючих документах, які підтверджують якість продукції (п. 14 Інструкції), отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомці дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, які попереджують погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовжені приймання продукції та складання двостороннього акту представника виконавця (відправника) з іншої місцевості, якщо це передбачено в Загальних та Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, а відповідачем не доведено, що мало місце складення акту, в якому зазначено кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомці дефектів.

Отже, відповідачем не дотримано вимоги договору щодо приймання товару за Інструкцією П.7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», а саме, не складено відповідного акту, в зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави вважати товар неякісним, а у суду відсутні підстави вважати, що було поставлено неякісний товар.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що як було зазначено вище мала місце поставка товару, який не відповідає замовленій відповідно до умов договору, а також не відповідає вимогам ГОСТ 10704/8732. Однак, сторони досягли згоди щодо поставленого товару, зокрема, відповідач листом №27-618 від 30.04.2013 року повідомив позивача про можливість використання поставленого товару і в подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду. Вказані дії підтверджують факт прийняття відповідачем поставленого товару, а також це підтверджується довіреністю на отримання товару №202 від 22.04.2013 року.

Таким чином суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського, дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача виник обов'язок щодо оплати отриманого за договором постачання товару на суму 87161,95 грн. і вказаний обов'язок ним не виконано.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем. Натомість, матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за товар за договором постачання №240/1495/13 від 17.04.2013 року з урахуванням додатків до нього. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 87161,95 грн. є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач у позовній заяві просив суд у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати отриманого товару стягнути на його користь з відповідача окрім суми основного боргу суму інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вказаної норми закону позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, які становлять 5834,16 грн. - інфляційних збитків та 1991,59 грн. - 3% річних.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правомірний висновок щодо стягнення 5834,16 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 1991,59 грн. з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження факту поставки неякісного товару і відмови від його прийняття, а також факту належного виконання ним умов договору постачання №240/1495/13 від 17.04.2013 року

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином факт виконання зі сторони позивача умов договору поставки і прийняття відповідачем поставленого товару і надав оцінку неналежному виконанню відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі за договором поставки.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2014 року по справі №908/2352/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2014 року по справі №908/2352/14 залишити без змін.

Повний тест постанови складено 05 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.