Рішення № 41240447, 27.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2014 р. Справа №917/1782/14

за позовом 1) ОСОБА_1, АДРЕСА_6

2) ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до Малого підприємства "Мрія", вул. Гоголя,84, Миргород, Полтавської області, 37600

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області (вул. Я.Усика, 15, м. Миргород, Полтавська обл., 37600);

2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7);

3) ОСОБА_4 (АДРЕСА_2);

4) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_8);

5) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_9);

6) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3);

7) ОСОБА_8 (АДРЕСА_4) ;

8) ОСОБА_9 (АДРЕСА_5)

про визнання недійсним рішення загальних зборів від 04.12.2013 року, оформленого протоколом № 29

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін та третіх осіб:

від позивача №1: ОСОБА_10, дов. №191 від 18.02.14р.

від позивача №2: ОСОБА_10, дов. №188 від 18.02.14р.

від відповідача: ОСОБА_6., дор. від 11.11.2013 року

від третьої особи №1: відсутні

від третьої особи №2: ОСОБА_10, дов. № 184 від 15.02.2014 року

від третьої особи №3: ОСОБА_10, дов. № 205 від 20.02.2014 року

від третьої особи №4: ОСОБА_10, дов. №194 від 18.02.2014 року

від третьої особи №5: особисто

від третьої особи №6: ОСОБА_6, дор. № 474 від 24.03.2014 року

від третьої особи №7: ОСОБА_6, дор. № 476 від 24.03.2014 року

від третьої особи №8: ОСОБА_6, дор. № 77 від 17.01.2014 року

В судовому засіданні 27.10.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про визнання недійсним рішення загальних зборів від 04.12.2013 року, оформленого протоколом № 29.

В обґрунтування своїх вимог позивачі заявляють, що не брали участі 04.12.13р. у загальних зборах КП „МП Мрія", не отримували запрошень на участь у цих зборах, не підписували протоколу № 29, не дивлячись на наявність їх прізвищу переліку осіб, які начебто його підписали, не були обізнані про те, що плануються загальні збори на вказану дату.

З посиланням на ст.ст.3-4,7-8,14-16,80,87-88,98-100,191,356, 358 ЦК України, Закон України "Про підприємства в Україні" позивачі просять суд задовольнити їх позовні вимоги.

Від позивачів надійшли наступні клопотання:

- клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підписів позивачів на протоколі № 29 від 04.12.2013 року ( арк. справи 24, том 1 та арк. справи 116, том 2 ) та витребування з реєстраційної справи оригіналу протоколу № 29 від 04.12.2013 року загальних зборів засновників КП "МП "Мрія" для вирішення питання про проведення експертизи.

Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування ( п.2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року № 4).

В даному випадку суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язкового підписання рішення загальних зборів учасників (протоколу) усіма учасниками товариства, як наслідок, відсутність чи наявність підписів усіх учасників у протоколі зборів не є підставою для визнання їх недійсними саме з цих причин.

Витребування оригіналу протоколу від 04.12.2014 року без призначення експертизи не є необхідним, оскільки оригінал оспорюваного протоколу № 29 вже був оглянутий судом в матеріалах реєстраційної справи, наданої державним реєстратором. Копії матеріалів реєстраційної справи залучені судом до справи.

- клопотання про продовження строків розгляду справи на 2 тижня було відкликано представником позивачів з огляду на відмову судом у задоволенні його клопотання про витребування доказів.

27.10.2014 року від позивача надійшли заперечення на відзиві відповідача з додатками, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, зокрема, на наступне:

- позивачів було належним чином повідомлено про проведення спірних зборів;

- при проведенні спірних зборів було дотримано вимог щодо наявності кворуму;

- 30.05.2014 року загальними зборами МП МРІЯ позивачів було примусово виключено з числа засновників.

Відповідачем було заявлено наступні клопотання:

- клопотання про витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оригіналів квитанцій про внесення коштів у статутний фонд МП МРІЯ; оригіналів квитанцій про внесення коштів на придбання єдиного майнового комплексу; оригінали їх трудових книжок (арк. справи 139-140, том 2).

Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Клопотання відповідача не обґрунтовано та невмотивовано з огляду на приписи ст. 38 ГПК, а тому суд відмовляє у його задоволенні.

Також від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду даної справи до вирішення справи № 917/1155/14 про визнання недійсним установчого договору МП Мрія ( арк. справи 40, том 2)

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.16 Постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У своєму клопотанні відповідач жодним чином не вмотивував та не обґрунтував неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 917/1155/14, а тому суд відмовляє у задоволенні цього клопотання.

Також 27.10.2014 року відповідач в судовому засіданні подав заперечення на позов з додатками. Представник позивача заперечував проти приєднання до матеріалів справи вказаних додатків. Враховуючи те, що сторони вільні в подачі суду будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень, то у суду відсутні підстави для відмови у прийнятті доказів, що подаються учасниками процесу.

В судовому засіданні 27.10.2014 року представник позивача заявив усне клопотання про застосування до відповідача положень п.5 ст. 83 ГПК України за невиконання вимог ухвали суду.

15.09.2014 року до суду від третьої особи №1 надійшли письмові пояснення. У своїх поясненнях третя особа №1 повідомила, що 11.12.2013 року до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції уповноваженою особою МП "Мрія" було надано пакет документів для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи". Згідно протоколу №29 від 04.12.2013 року на загальних зборах МП "Мрія" були присутні всі засновники підприємства, рішення приймалися одноголосно, протокол та зміни до установчих документів підписано всіма засновниками, отже загальні збори, проведені 04.12.2013 року, є правомочними та рішення прийняті на них є чинними. Отже, за відсутності підстав для залишення наданих документів без розгляду та підстав для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державним реєстратором 11.12.2013 року проведено реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру.

02.10.2014 року від третіх осіб 2,3,4 надійшла заява, в якій ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що на спірних зборах не були присутні, підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх. Також заявили клопотання про розгляд справи без їх участі.

27.10.2014 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_9 та ОСОБА_11 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, оскільки на даний час вони є учасниками МП Мрія ( арк. справи 141, том 2).

Згідно ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативою суду.

Суд звертає увагу заявників, що ОСОБА_9 була залучена третьої особою ухвалою суду від 29.08.2014 року.

Що ж стосується ОСОБА_11, то він не був учасником відповідача на час проведення спірних зборів, в клопотанні не обґрунтовано яким чином рішення з даної справи може вплинути на його права.

Крім того, відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В даному випадку строк розгляду справи закінчився, клопотань про продовження строку вирішення спору сторони не заявляли.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

Мале підприємство "Мрія" (відповідач) утворено на підставі установчого договору ( арк. справи 94-105, том1, нова редакція установчого договору арк. справи 140-143, том 1) та зареєстроване 22.09.2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( арк. справи 32-34, том 2).

04.12.2013 року відбулися загальні збори засновників Малого підприємства "Мрія" з порядком денним:

1) Про виведення ОСОБА_12 зі складу МП "Мрія" та передачу її частки ОСОБА_9

2) Вирішення питання щодо внесення оплати за приватизацію об'єкта (частку МП "Мрія"), в розмірі статутного фонду, який складає 12 000 гривень.

3) Внести зміни до Статуту Малого підприємства "Мрія".

4) Подати державному реєстратору відповідний пакет документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Малого підприємства "Мрія" відповідно до вимог чинного законодавства.

На вказаних зборах було прийнято рішення про виведення ОСОБА_12 зі складу засновників МП "Мрія" та передачу її частки ОСОБА_9; надано згоду ОСОБА_9 на внесення оплати за приватизацію об'єкта (частку МП "Мрія"), в розмірі статутного фонду, який складає 12 000 гривень (30%); внесення змін до Статуту Малого підприємства "Мрія"; зобов'язано ОСОБА_6 подати державному реєстратору відповідний пакет документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Малого підприємства "Мрія" відповідно до вимог чинного законодавства . Вказане рішення оформлено протоколом № 29 від 04.12.2013 року (арк. справи 226-227, том 1).

У протоколі № 29 зазначено про присутність на зборах учасників ОСОБА_9 (частка 48,55%), ОСОБА_6 (12,7%), ОСОБА_8 (1,25%), ОСОБА_12 (1,25%), ОСОБА_5 (1,25%), ОСОБА_13 (1,25%), ОСОБА_4 (1,25%), ОСОБА_2 (1,25%), ОСОБА_3 (1,25%).

Позивачі зазначають, що не були присутні при проведенні зборів 04.12.2013 року внаслідок їх неповідомлення про проведення таких зборів.

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Правові ознаки господарських товариств визначені Законом України "Про господарські товариства", главою 8 розділу ІІ Цивільного кодексу України та главою 9 розділу ІІ Господарського кодексу України.

Господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України, визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Як визначено частиною 1 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про господарські товариства", статей 87, 88 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є Статут.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень та ін.

Згідно п. 12 установчого договору, затвердженого зборами засновників 08.08.2003 року та зареєстрованого розпорядженням міського голови від 26.02.2004 року (арк. справи 140-144, том 1), для забезпечення діяльності підприємства засновниками створювався статутний фонд у розмірі 40 049 гривень 99 копійок, який розподілявся між учасниками із визначенням часток кожного .

Статут МП "Мрія" містить відомості про засновників, предмет, цілі діяльності і управління підприємством, розмір статутного фонду, порядок виходу зі складу засновників та ін. ( арк. справи 145-152, том 1).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Мале підприємство "Мрія" є господарським товариством у розумінні статті 79 Господарського кодексу України та статті 1 Закону України "Про господарські товариства" та при вирішенні спору застосовує норми, що регулюють діяльність господарських товариств.

Аналогічна правова позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема, викладена у постановах ВГСУ від 04.04.2012 року у справі № 16/5025/1411/11, від 19.06.2013 року у справі № 30/5005/10099/2011 та ін.

Згідно ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Статут МП "Мрія" в редакції, чинній на час проведення зборів 04.12.2013 року (арк. справи 145-152, том 1), не містить положень щодо того, яким саме чином учасників повідомляють про проведення загальних зборів.

Про проведення загальних зборів учасників (засновників) товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного, повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів, що встановлено частиною п'ятою ст. 61 Закону України "Про господарські товариства". Норма Закону встановлює обов'язковість повідомлення учасника господарського товариства, зокрема, про порядок денний у строк не менший ніж 30 днів до скликання загальних зборів. Такий термін встановлений законом як необхідний для підготовки господарським товариством та його учасниками до загальних зборів і додержання його є обов'язковим.

На підтвердження факту повідомлення позивачів про проведення зборів 04.12.2013 року відповідач посилається на те, що 10 червня 2004 року Наказом за № 37 керівництвом МП МРІЯ було затверджено щорічні дати проведення чергових зборів МП "Мрія"; в куточку споживача містяться листівки щодо дати, місця проведення чергових зборів МП "Мрія", порядку денного. Крім того, на адресу засновників неодноразово були направлені відповідні листи с повідомлення ( арк. справи 176-204).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд не вважає надані відповідачем документи належними доказами повідомлення позивачів про проведення загальних зборів 04.12.2013 року, оскільки з поданих відповідачем документів не вбачається про повідомлення позивачів за 30 днів про час і місце проведення зборів та порядку денного, що встановлено частиною п'ятою ст. 61 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Позивачі стверджують, що неповідомлення їх про проведення вказаних загальних зборів призвело до порушення прав та балансу інтересів позивачів, оскільки при виключенні того, чи іншого учасника порушується співвідношення майнових і немайнових прав кожного учасника відносно один одного.

При цьому суд звертає увагу позивачів, що на оспорюваних ними зборах рішення про виключення учасника не приймалось, а розглядалось питання про вихід учасника ОСОБА_12 на підставі поданої нею нотаріально посвідченої заяви від 27.12.2006 року ( арк. справи 234, том 1).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (п.п. 11, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13).

Таким чином, обов'язковою умовою визнання рішення загальних зборів товариства недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з відповідним позовом. Тому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Матеріали справи свідчать, що позивачі володіють часткою по 1,25 % кожний у статутному капіталі відповідача, при цьому вимоги закону щодо кворуму при проведенні зборів 04.12.2013 року без урахування їх частки все одно було дотримано. Тому можлива присутність позивачів по справі на загальних зборах не могла істотно вплинути на прийняття рішень зборами 04.12.2013 року.

Аналогічної правової позиції дотримується і ВГСУ, зокрема, у постанові від 30.10.2012 р. у справі № 5028/13/13/2012 та ін.

Судом також встановлено, що рішенням загальних зборів від 30.05.2014 року, оформленого протоколом № 32 (арк. справи 62-65, том 1) позивачів було виключено з числа засновників Малого підприємства «Мрія». Вказане рішення на час розгляду даної справи є чинним, доказів визнання його недійсним в установленому законом порядку суду не подано.

Позивачами не доведено, яким чином визнання недійсними оспорюваних рішень, поновить права та інтереси позивачів, оскільки на даний час позивачі не є учасниками товариства, ними не обґрунтовано та не доведено, яким чином рішення у даній справі призведе до поновлення їх порушених прав.

Посилання позивачів на Закон України "Про підприємства в Україні" судом до уваги не приймається, оскільки цей закон втратив чинність на підставі Кодексу N 436-IV ( 436-15 ) від 16.01.2003 року.

Щодо тверджень відповідача про порушення позивачами норм процесуального права при подачі позову (несплата судового збору) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Як роз'яснив Пленум ВГСУ у Постанові від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі об'єднання позовних вимог відповідно до статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним з кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт повного надходження належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним рішення загальних зборів 04.12.2013 року, тобто одна немайнова вимога, яка оплачені судовим збором в сумі 1218 грн. (оригінал квитанції арк. справи 20, том 1).

Отже заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Надані представником відповідача в судовому засіданні додатки до заперечень є незавіреними належним чином копіями, при цьому письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог (п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Подані до заперечень документи цим вимогам не відповідають.

Стосовно усного клопотання представника позивачів про застосування до відповідача положень п.5 ст. 83 ГПК України, то це є правом суду, в даному випадку суд не вбачає підстав для застосування таких заходів.

Таким чином, на підставі матеріалів справи та вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачі не надали належних доказів обґрунтованості та правомірності позовних вимог, не довели факту порушення їх прав спірними рішеннями, не обґрунтували, яким саме чином спосіб захисту, обраний ними, відновить їх порушене право, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, оформлених протоколом № 29 від 04.12.2013 року.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів від 04.12.2013 року, оформленого протоколом № 29.

повне рішення складено 31.10.2014 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією