Рішення № 41240226, 15.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 911/3578/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга-Логістик", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Продукт", м. Буча

про стягнення 3909,63 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Олга-Логістик" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Продукт" (надалі відповідач) про стягнення 3909,63 грн., з яких 2865,15 грн. основного боргу, 185,72 грн. пені, 285,73 грн. 20% річних та 573,03 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки продукції від 11.09.2013 р. № 1161 щодо здійснення оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 24.09.2014 р.

09.09.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано документи на вимогу ухвали суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 15.10.2014 р. у зв'язку з неявкою представників учасників судового процесу, хоча про день, час і місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином ухвалою суду від 26.08.2014 р.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору та те, що нез'явлення представників учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників учасників судового процесу, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

11.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олга-Логістик" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агат Продукт" (покупець, відповідач) укладено договір поставки продукції №1161, відповідно до умов якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку визначених даним договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що найменування та кількість товару зазначається у додатках або накладних, які є невід'ємною частиною даного договору

Згідно з п. 1.3. право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно п. 3.3. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) семи календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення покупцем строку оплати товару, вказаного в цьому пункті, постачальник вправі зупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

На виконання умов договору поставки від 11.09.2013 року № 1161 позивачем здійснено поставку товару, про що свідчить наявна у матеріалах справи підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відтисками печаток підприємств видаткова накладна № СРЦ-024927 від 14.09.2013 р. на суму 2833,87 грн.

Як вже зазначалося, пунктом п. 3.3. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) семи календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Позивачем було поставлено товар, а відповідачем прийнято 14.09.2013 р., що підтверджується зазначеною вище видатковою накладною.

Проте, як зазначає позивач, станом на дату винесення судового рішення, відповідач з позивачем за поставлений товар не розрахувався, а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2833,87 грн. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у частині оплати поставленого товару за договором від 11.09.2013 р. № 1161.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 2833,87 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2865,15 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 2833,87 грн., оскільки розмір інфляційних втрат розраховується окремо від основного боргу.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 185,72 грн. пені, 285,73 грн. 20% річних та 573,03 штрафу.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар в період з 22.09.2013 р. по 22.03.2014 р., суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 185,72 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 183,70 грн., оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з п. 5.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 20% річних в період з 22.09.2013 р. по 22.03.2014 р., суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 285,73 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 282,61 грн., оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.

Пунктом 5.5. передбачено, що у разі порушення умов п 3.5. договору, на покупця накладається штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

У п. 3.5. зазначено, що заборгованість покупця за поставлений/отриманий згідно договору товар, не має перевищувати одну тисячу гривень 00 коп.

Враховуючи, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання пені та штрафу, суд дійшов висновку про правомірність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості поставлених, але не оплачених товарів та пені за порушення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Зробивши розрахунок штрафу, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 573,03 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 566,77 грн., оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Продукт" (08292, Київська обл., м. Буча, вул.. Чкалова, буд. 4А, кв. 24; код ЄДРПО України 38641683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга-Логістик" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10-А; код ЄДРПО України 36001805) - 2833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні 87 коп. основного боргу, 183 (сто вісімдесят три) гривні 70 коп. пені, 282 (двісті вісімдесят дві) гривні 61 коп. 20% річних, 566 (п'ятсот шістдесят шість) гривень 77 коп. штрафу та 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) гривень 15 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 30.10.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін