Ухвала суду № 41240200, 21.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"21" жовтня 2014 р. Справа № 911/940/13

За скаргою Приватного акціонерного товариства "Центр корпоративних рішень"

на дії Відділу Державної виконавчої служби України Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві;

У справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Центр корпоративних рішень";

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Київенергоремонт";

про стягнення 7 801,08 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від скаржника: Корсунська Я.О. (довіреність № 1 від 13.01.2014 року);

від відповідача: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився;

від третьої особи: Кліцаков І.О. (довіреність № 0710008-3 від 13.01.2014р.).

обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається скарга Приватного акціонерного товариства "Центр корпоративних рішень" на дії Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у справі № 911/940/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центр корпоративних рішень" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Київенергоремонт" про стягнення 7 801,08 грн.

Розгляд скарги неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням представника Відділу Державної виконавчої служби України Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та ненаданням ним витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження та обгрунтованого відзиву на скаргу.

Розглянувши в судовому засіданні 21.10.2014 року скаргу Приватного акціонерного товариства "Центр корпоративних рішень" на дії Відділу Державної виконавчої служби України Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві судом встановлено нступне.

На виконання судового рішення у справі №911/940/13, 17.02.2014 року Господарським судом Київської області було видано наказ №911/940/13 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Центр корпоративних рішень» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу в сумі 5 078,40 грн.

08.05.2014 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43250005.

Однак, як зазначає скаржник, постанова про відкриття виконавчого провадження в порушення вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» була надіслана боржнику лише 28.05.2014 року, що підтверджується відповідним штампом Укрпошти та отримана Боржником лише 10.06.2014 року.

У зв'язку з чим скаржник вважає дії державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві по примусовому виконанню наказу №911/940/13 неправомірними, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не була своєчасно надіслана боржнику, чим порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та позбавлено боржника строку на добровільне виконання рішення суду.

Частиною 5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч.1. ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, як зазначається в ч.ч. 4, 5 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку. Належним чином оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Таким чином, з огляду на норми Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження має бути надіслана учасникам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, боржнику, за адресою, зазначеною у виконавчому документі чи особисто вручена під розписку.

Представник державної виконавчої служби вищенаведені факти щодо несвоєчасного надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження не заперечив, доказів чи пояснень в їх спростування суду не надав.

З огляду на наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» та надані скаржником пояснення та докази, які не спростовані державним виконавцем, боржник не був своєчасно повідомлений про відкриття виконавчого провадження, тому має місце протиправна бездіяльність органу Відділу Державної виконавчої служби України Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо несвоєчасного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Як передбачено ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на наступний день після закінчення строку для добровільного виконання у разі ненадання боржником документального підтвердження повного виконання рішення.

Не дивлячись на позбавлення боржника строку для добровільного виконання виконавчого документа, державним виконавцем було розпочато примусове виконання судового рішення та 16.05.2014 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та 19.05.2014 року постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що суперечить ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, скаржник зазначає, що зазначені постанови від 16.05.2014 року та 19.05.2014 року він не отримував і про їх винесення стало відомо з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Представник державної виконавчої служби вищенаведені факти щодо несвоєчасного надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження, ненадіслання постанови про стягнення виконавчого збору та накладення арешту на кошти та майно боржника, не заперечив, доказів чи пояснень в їх спростування суду не надав.

Також, скаржник зазначив та надав докази того, що ним 12.06.2014 року, після отримання 10.06.2014 року (в дводенний строк) самостійно виконано судове рішення, присуджені до стягнення кошти перераховані в повному обсязі на поточний рахунок ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, що підтверджується платіжним дорученням № 237 від 12.06.2014 року.

Статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Таким чином, ПрАТ «Центр корпоративних рішень» самостійно виконало виконавчий документ протягом 2 (двох) днів з моменту, як йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження, а отже рішення було виконано у межах строку для самостійного виконання.

Про виконання судового рішення в добровільному порядку 13.06.2014 року ПрАТ «Центр корпоративних рішень» надіслав до державного виконавця оригінал платіжного доручення про сплату боргу на користь ФОП ОСОБА_1 в сумі 5 078,40 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Однак, не дивлячись на наявність в матеріалах виконавчого провадження доказів сплати боржником присуджених до стягнення сум (боржник повідомив державного виконавця 13.06.2014 року), 20.06.2014 року державним виконавцем в порушення ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» було неправомірно винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій, крім того безпідставно зазначено, що про відкладення виконавчих дій клопотав боржник шляхом подання відповідної заяви.

Крім того, постанова про відкладення виконавчих дій від 20.06.2014 року, яка також не надсилалась боржнику, і про її зміст та існування він дізнався з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, що виконавчою службою не заперечено та не спростовано.

Як вбачається з обставин справи, викладені в постанові про відкладення виконавчих дій від 20.06.2014 року обставини не відповідають дійсності, оскільки боржник не звертався з клопотанням про відкладення виконавчих дій, натомість, до винесення постанови боржник повідомив виконавчу службу про повне виконання судового рішення відразу, як йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а не для відкладення виконавчих дій.

В ході розгляду скарги на неодноразові вимоги суду, Відділ Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві в листі від 26.08.2014 року повідомив, що на виконанні перебуває наказ Господарського суду Київської області від 17.02.2014 року №911/940/13 та надав копію матеріалів виконавчого провадження № 43250005, відповідно, у стані, який існував станом на момент їх надіслання - 26.08.2014 року, в яких відсутня постанова про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, принаймні, до кінця серпня 2014 року виконавче провадження не було закінчено.

Супровідним листом № 1308/3 від 19.09.2914 року Відділ Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві надіслав на адресу суду постанову від 17.09.2014 року про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16.05.2014 року, зазначав про закінчення виконавчого провадження згідно з п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», однак ні самої постанови про закінчення виконавчого провадження, ні її реквізитів суду не надіслав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Згідно з ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (зі змінами та доповненнями)» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, скаржником оскаржувані постанови Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві отримувались несвоєчасно та частина взагалі не отримувалась, строк для подачі скарги пропущено з поважних причин і він підлягає відновленню.

Таким чином, за наслідками розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Центр корпоративних рішень" на дії Відділу Державної виконавчої служби України Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у справі № 911/940/13, суд дійшов висновку про задоволення вимог скаржника та визнання незаконним дій Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві по несвоєчасному надісланню на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, позбавлення боржника строку на добровільне виконання рішення, вчинення виконавчих дій по винесенню постанов від 16.05.2014 року та 19.05.2014 року про арешт коштів та майна боржника та бездіяльність щодо їх не надіслання боржнику.

Також, з огляду на норму ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» незаконними є дії Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві по винесенню постанови про відкладення виконавчих дій від 20.06.2014 року та постанови про стягнення виконавчого збору від 16.05.2014 року, а також, бездіяльність щодо не надіслання боржнику відповідних постанов та не вчинення передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій по закінченню виконавчого провадження.

Оскільки, в ході розгляду скарги державний виконавець надіслав докази скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16.05.2014 року, предмет оскарження у відповідній частині скарги відсутній і питання скасування постанови про стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду.

Враховуючи, що відповідне питання врегульовано після подачі скарги, провадження підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору (оскарження).

Однак, державний виконавець, посилаючись у супровідному листі № 1308/3 від 19.09.2914 року на закінчення виконавчого провадження, не надав суду відповідних доказів і на момент розгляду скарги боржнику не надіслано постанову про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, вимога скарги про зобов'язання Відділу державної виконавчої Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві закінчити виконавче провадження підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 80, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Центр корпоративних рішень" на дії Відділу Державної виконавчої служби України Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у справі № 911/940/13 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дій (бездіяльність) Відділу державної виконавчої Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві по виконанню наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2014 року у справі №911/940/13.

3. Визнати незаконною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про відкладення провадження виконавчих дій від 20.06.2014 року.

4. Зобов'язати Відділ державної виконавчої Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві закінчити виконавче провадження №43250005 по виконанню наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2014 року у справі №911/940/13 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

5. В частині вимоги про скасування постанови Відділу державної виконавчої Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.05.2014 року провадження у справі припинити.

6. Копію ухвали надіслати учасникам провадження та Відділу державної виконавчої Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Суддя Т.П. Карпечкін