Рішення № 41240175, 22.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа № 911/3617/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства “Попільнянське лісове господарство”, смт. Попільня Житомирської області

до Товариство з обмеженою відповідальністю “Калина”, м. Сквира

про стягнення 25859,49 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Державним підприємством “Попільнянське лісове господарство” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Калина” (надалі відповідач) про стягнення 25859,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 17.01.2013 р. № 05/2013 щодо неповної оплати поставленої лісопродукції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 24.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 22.10.2014 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та повідомлено відповідача, що повторна неявка його представника у наступне судове засідання або невиконання вимог ухвали суду від 28.08.2014 р. не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами.

20.10.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі позивача у зв’язку з перебуванням представника останнього у відпустці.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору та те, що нез'явлення представників учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників учасників, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

17.01.2013 р. між Державним підприємством “Попільнянське лісове господарство (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Калина” (покупець, відповідач) укладено договір № 05/2013, відповідно до п. 1.1. якого, продавець продає, а покупець купує слідуючу продукцію:

№ пп

Найменування продукції

Од. вим.

Кількість м3

Реалізаційна ціна з ПДВ грн

1.

Пиломатеріали

хвойні обр 3 сорт

м3

270

450,00

Всього:

270

Відповідно п. 2.1. договору, розрахунок проводиться 100% передоплатою покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за партію товару згідно виставленого рахунку.

Пунктом 3.1. договору закріплено, що в разі здійснення покупцем передоплати, покупець повинен здійснити поставку лісопродукції не пізніше п’яти календарних днів з моменту перерахування коштів у порядку передоплати на поточній рахунок продавця.

Згідно з п. 3.3. продавець разом з продукцією зобов’язується надати покупцю: рахунок-фактуру, податкову накладну, транспортну накладну, специфікацію у двох примірниках завірених печаткою відправника.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що даний договір діє з 17.01.2013 р. по 31.03.2013 р.

У п. 6.3. зазначено, що у випадку, коли жодна зі сторін не заявила про бажання розірвати даний договір по закінченню строку його дії – він вважається автоматично пролонгованим до кінця 2013 року.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

На виконання умов договору від 17.01.2013 року № 05/2013 позивачем у період з 17.01.2013 р. по 13.12.2013 р. здійснено поставку товару на загальну суму 389205,49 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених відтисками печаток підприємств товарно-транспортних накладних.

Проте, як зазначає позивач, станом на дату винесення судового рішення, відповідач з позивачем за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 25859,49 грн., що підтверджується виписками із банку. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, у частині оплати поставленого товару за договором від 17.01.2013 р. № 05/2013.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 25859,49 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25859,49 грн. за поставлений товар підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Калина” (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. К. Лібкнехта, буд. 228; код ЄДРПО України 31295557) на користь Державного підприємства “Попільнянське лісове господарство (13501, Житомирська обл., с.м.т. Попільня, вул. Б. Хмельницького, буд. 61; код ЄДРПО України 13549845) – 25859 (двадцять п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят дев’ять) гривень 49 коп. основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.10.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін