Рішення № 41240138, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16809/14 27.10.14

За позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз»доДочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»простягнення 780206,46 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - Волошина О.О. (представник за довіреністю);від відповідача - Ткаченко Р.Ю. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2014 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» (далі - позивач або ВАТ «Кіровоградгаз») звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - відповідач або ДК «Газ України») 654558,19 грн. заборгованості з повернення попередньої оплати, 76583,31 грн. інфляційних втрат та 49064,96 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за договором № 06/10-2026 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 (далі - Договір) було поставлено позивачу природний газ на загальну вартість 27032551,87 грн. Останнім за даним Договором було внесено попередню оплату у загальній сумі 27687110,06 грн. Тому, на думку позивача, відповідач повинен був повернути позивачу різницю між сумою попередньої оплати та вартістю поставленого газу в семиденний строк з моменту відповідної вимоги. Разом з тим, відповідач вимогу позивача від 18.01.2012 про повернення попередньої оплати не виконав, а тому ВАТ «Кіровоградгаз» на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на вищевказану різницю були нараховані інфляційні втрати та 3% річних у зазначених вище сумах.

Відповідачем у судовому засіданні 08.09.2014 було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення процедури реорганізації ДК «Газ України» шляхом її перетворення в ПАТ «Синтез - Газ України».

Зазначене клопотання мотивовано тим, що з 26.07.2012 почалася реорганізація відповідача шляхом його перетворення в ПАТ «Синтез - Газ України», яке, відповідно до внесених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 989 від 23.12.2013 змін, було продовжено до 31.12.2014.

Позивач проти зупинення провадження у даній справі категорично заперечував, наголошував на тому, що реорганізація відповідача вже триває понад три роки, при цьому на час розгляду справи ДК «Газ України» є нормально діючою юридичною особою, а ПАТ «Синтез - Газ України» ще не стало правонаступником відповідача.

Заслухавши в судовому засіданні думки представників сторін, дослідивши матеріали справи, що стосуються вищевказаного клопотання, суд, керуючись статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки дійшов висновку про можливість розгляду даної справи до закінчення реорганізації відповідача, яка вже триває понад три роки, враховуючи те, що ДК «Газ України» є діючою (нормально функціонуючою) компанією, яка не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, має можливість належним чином забезпечувати своє представництво у суді.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що застосування частини 2 статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

У судових засіданнях 08.09.2014, 13.10.2014 оголошувались перерви до 13.10.2014 та 27.10.2014, відповідно.

У судовому засіданні 27.10.2014 представники сторін надали додаткові пояснення по суті спору. Так, представник позивача зазначила, що вимога про повернення попередньої оплати за своєю суттю є грошовою, і крім того, за умовами пункту 7.2 Договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти з урахуванням індексу інфляції, а стягнення 3% річних не є мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами. Представник відповідача вказав, що у даному разі положення пункту 7.2 Договору не повинні застосовуватися, позаяк починаючи з жовтня 2011 року в ДК «Газ України» був відсутній ресурс газу для забезпечення позивача в необхідних обсягах з незалежних від нього причин (відповідно до законодавства передано функції з реалізації природного газу від ДК «Газ України» до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 між ДК «Газ України» (Постачальник) та ВАТ «Кіровоградгаз» (Покупець) було укладено Договір, відповідно до якого Постачальник прийняв на себе зобов'язання передати Покупцеві в 2011 році природний газ виключно для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору Постачальник передає Покупцеві в 2011 році газ в обсязі до 14285,000 тис. куб. м.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1 Договору передбачено строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.

Відповідно до пункту 10.1 Договору цей Договір діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На підставі Договору, відповідно до актів передачі-приймання природного газу, позивачу поставлено відповідачем у січні 2011 року 2693,388 тис. куб. м на суму 7375573,70 грн., у лютому2011 року - 3152,982 тис. куб. м на суму 8634125,90 грн., у березні 2011 року - 2503,627 тис. куб. м. на суму 6855932,17 грн., у квітні 2011 року - 1042,608 тис. куб. м. на суму 3194384,10 грн., у травні 2011 року - 70,007 тис. куб. м. на суму 214490,24 грн., у червні 2011 року - 56,345 тис. куб. м на суму 172 632,06 грн., в липні 2011 року - 44,356 тис. куб. м на суму 160932,44 грн., у серпні 2011 року - 49,948 тис. куб. м на суму 181221,34 грн., у вересні 2011 року - 67,047 тис. куб. м на суму 243259,92 грн., а загалом поставлено 287,703 тис. куб. м на загальну суму 27032551,87 грн.

На виконання вимог пункту 4.6 Договору та вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» усі розрахунки по Договору здійснювались по рахунку зі спеціальним режимом використання шляхом 100% попередньої оплати протягом місяця поставки. Зокрема, ВАТ «Кіровоградгаз» на виконання умов Договору перерахувало на вказаний рахунок на користь відповідача кошти на загальну суму 27687110,06 грн.

Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями Договору, актів передачі-приймання природного газу, а також банківською випискою з рахунку відповідача зі спеціальним режимом використання, та не заперечуються представниками сторін.

З пояснень представників сторін слідує, що з жовтня 2011 року поставка газу за Договором вже не здійснювалась.

Отже, враховуючи об'єми переданого газу та здійснених оплат, у ДК «Газ України» за Договором утворилася заборгованість перед ВАТ «Кіровоградгаз» на суму 654558,19 грн., як різниця між сумою коштів перерахованих у якості попередньої оплати та вартістю поставленого природного газу.

Даний факт сторонами не оспорюється.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Враховуючи те, що попередню оплату поставки газу здійснено, а газ не був поставлений, позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу від 18.01.2012 № 07/247 про повернення попередньої оплати в сумі 654558,19 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 24.01.2012, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (вих. № 25006 0878644 9).

Однак вказана вимога відповідачем не виконана, а спірна сума коштів не повернута. Зворотного матеріали справи не містять.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати визнаються судом законними та обґрунтованими, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Судом враховано, що позивачем у квітні 2011 року надсилалась на адресу відповідача заява про зарахування зустрічних фінансових однорідних вимог № 31/2517 від 17.04.2011, однак зважаючи на умови укладених між сторонами договорів (щодо порядку оплати), вимоги пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України та статті 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», вказаний взаємозалік не відбувся, що сторонами не заперечується та додатково підтверджується листом відповідача від 25.04.2012 за № 31/15-2844 (копія міститься у матеріалах справи).

Позивачем на вищевказану суму попередньої оплати, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, були нараховані за період з 01.02.2012 по 31.07.2014 інфляційні втрати в сумі 76583,31 грн. та 3% річних у сумі 49064,96 грн.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання Постачальником зобов'язань щодо передачі обсягів поставки газу, зазначених у пункті 1.2 цього Договору, за умови належного виконання Покупцем пункту 4.1 Договору та відсутності заборгованості за цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 8% від вартості газу, недопоставленого у відповідний період.

Положення цього пункту не застосовуються у разі припинення/обмеження газопостачання відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору, а також за відсутності у Постачальника необхідних обсягів газу по незалежних від нього причинах (зниження обсягу поставок газу з боку Російської Федерації тощо).

У разі здійснення попередньої оплати, Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

Здійснивши структурний аналіз та тлумачення умов пункту 7.2 Договору за правилами встановленими статтею 637, частинами 3, 4 статті 213 ЦК України, суд дійшов висновку, що положення абзацу третього пункту 7.2 Договору повинні застосовуватися у тому числі й при наявності обставин передбачених у абзаці другому даного пункту, оскільки наявність останніх звільняє від сплати лише 8% штрафу.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 16 ЦК України, абзацу третього пункту 7.2 Договору, позивач вправі вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок інфляційних нарахувань, суд наводить свій перерахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за заявлений позивачем період:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)Сума боргу з врахуванням індексу інфляції (грн.)01.02.2012 - 31.07.2014654558.191.12179311.75733869.94Таким чином, за розрахунками суду, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 733869,94 грн. (з яких інфляційні збільшення - 79311.75 грн.).

Відтак, оскільки позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в межах зазначеної суми, то позов у цій частині підлягає задоволенню у сумі 76583,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у своїх постановах від 15.10.2013 у справі № 3-30гс13 та від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 виклав правову позицію з приводу застосування статей 536, 625, 693 ЦК України, відповідно до якої, за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, застосування до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 ЦК України та стягнувши з відповідача 3% річних є неправомірним, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Враховуючи вимоги статті 111-28 ГПК України, вказані постанови Верховного Суду України є обов'язковими, зокрема, для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із зазначеними рішеннями Верховного Суду України.

А тому, підстав для стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати, суд не вбачає. Отже, у позові у цій частині слід відмовити.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» (25006, місто Кіровоград, вул. Володарського, будинок 6, ідентифікаційний код 03365222) 654558,19 грн. (шістсот п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 19 копійок) боргу, 76583,31 грн. (сімдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 31 копійку) інфляційних нарахувань, а також 14622,83 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дві гривні 83 копійки) судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2014

СуддяСташків Р.Б.