Рішення № 41239997, 28.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15965/14 28.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до Державного підприємства «Вугілля України»

про стягнення 50 717,10 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Вовченко О.С. за довіреністю № 24-12/119-Д від 24.12.2013 р.;

від відповідача: Костерний Д.О. за довіреністю № 139/22 від 12.06.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» (далі - відповідач) про стягнення збитків згідно договору поставки вугілля № 111/2 від 19.12.2013 р. у розмірі 50 717,10 грн. з ПДВ. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідачем всупереч п. 3.1.2 та п. 3.1.4 Договору допущено завантаження напіввагонів вугіллям понад їх вантажопідйомність, допущено нерівномірне завантаження вугілля на візки напіввагону, що призвело до понесення позивачем збитків у вищевказаному розмірі у формі додаткових витрат з оплати робіт з перевантаження надлишку вугілля в інші вагони та супутніх послуг. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15965/14 та призначено її до розгляду на 08.09.2014 р.

05.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані документи для долучення до матеріалів справи, зокрема, відзив на позовну заяву № 05-09/3-ю від 05.09.2014 р., за змістом якого він проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначивши, що оскільки ДП «Вугілля України» не є вантажовідправником вугілля, то воно і не є особою, що відповідає за наслідки неправильного заповнення накладної, неправильного завантаження, перевантаження, тощо.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р., у зв'язку з відпусткою судді Ломаці В.С., справу № 910/15965/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. суддею Любченко М.О. прийнято справу № 910/15965/14 до свого провадження, призначено її розгляд на 07.10.2014 р.

08.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача надані документи для долучення до матеріалів справи.

25.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, в яких він вказує на те, що відповідальність за належне виконання зобов'язання з поставки продукції у відповідності до укладеного між сторонами Договору покладається саме на постачальника, а не на особу, яка здійснює перевезення вантажу чи зазначена вантажовідправником у залізничній накладній. Також, позивач звертає увагу на те, що право відповідача доручити виконання зобов'язань з поставки вугілля третій особі - вугледобувному підприємству, не створює у перевізника обов'язків перед позивачем, а відповідач несе відповідальність перед позивачем за порушення таким перевізником відповідних зобов'язань.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 910/15965/14 передано на розгляд судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/15965/14 до свого провадження, її розгляд призначено на 07.10.2014 р.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. суд в порядку ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 28.10.2014 р.

У судовому засіданні 28.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки вугілля № 111/2, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію (далі - вугілля) в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в цьому Договорі.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що покупець приймає вугілля, оплачує його вартість відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.3. Договору вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах (далі - вагонах) вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних з умовами цього Договору та його внутрішньодержавним характером.

У відповідності до п. 3.1.2 Договору було визначено, що постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони без перевищення їх вантажопідйомності.

Крім того, відповідно до п. 3.1.4. Договору постачальник зобов'язався завантажувати вугілля у вагони з дотриманням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, без розладу навантаження (зсуву, перекосу вантажу, нерівномірного завантаження вантажу на візки), без порушення рівномірного розміщення однорідного вантажу у вагоні.

Згідно з п. 5.6 Договору фактична кількість вугілля, що надійшло від постачальника та прийняте покупцем на умовах цього Договору, відображається в Актах звіряння вугілля по кількості та Актах прийому-передачі вугілля.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору сторони визначили, що постачальник має право доручити виконання зобов'язань по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству.

При цьому, згідно з п. 7.9. Договору було встановлено, що у випадку доручення постачальником виконання зобов'язань по даному договору третім особам, постачальник несе повну матеріальну відповідальність перед покупцем за всі дії та/або бездіяльність та/або порушення таких третіх осіб.

У свою чергу, згідно з п. 7.6. Договору було визначено, що постачальник відшкодовує всі збитки покупця, пов'язані з оплатою залізниці коштів за нерівномірне завантаження вантажовідправником вагону вугіллям (нерівномірне завантаження візків), завантаження вантажовідправником вагону понад його вантажопідйомність, недовантаження вантажу або іншого порушення Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, а саме: штрафи, пеню, плату за перевантаження надлишку вугілля в окремий вагон, плату перевезення надлишку вугілля в окремому вагоні, плату за користування вагонами, плату за зберігання вантажу, плату за маневрові роботи, плату за зважування, плату за надіслання телеграм, плату за роботу МЧ, та інші.

Також, відповідно до п. 7.7. Договору постачальник повністю відшкодовує всі збитки, витрати покупця, пов'язані та понесені у зв'язку з: прийманням і вивантаженням змерзлого вугілля; у випадку проведення ремонту, очищення вагонів від залишків попереднього вантажу на станції вивантаження; завантаження вугілля у несправний вагон, яке виявлене залізницею; втратою, пошкодженням вузлів та деталей вагону у процесі здійснення постачальником вантажно-розвантажувальних робіт під час виконання цього Договору.

Відповідно до п. 9.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.01.2015 р., а в частині поставки - до 31.12.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору на адресу вантажоотримувача ПАТ «Центренерго» Змиївська ТЕС зі станції Нижньокринка Донецької залізниці за залізничними накладними № 53186698 від 03.05.2014 р. та № 53421392 від 07.05.2014 р. вантажовідправником ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» направлені напіввагони № 65228959, № 64935281, № 60157781, № 67703132, № 64993421, № 68704287 з вугіллям.

На шляху прямування на проміжній залізничній станції "Чаплине" Придніпровської залізниці вагони № 64935281 та № 64993421, на підставі Актів загальної форми № 434 від 06.05.2014 р., № 433 від 06.05.2014 р., № 509 від 11.05.2014 р., № 577 від 13.05.2014 р. та № 530 від 11.05.2014 р., затримані для зважування, під час якого виявлено перевантаження вагонів понад вантажопідйомність, про що складено комерційні Акти АА№044488/5/34 від 06.05.2014 р., АА№044492/9/38 від 11.05.2014 р.

Надлишок вугілля був перевантажений з вагону № 64935281 у вагон № 66938002, з вагону № 64993421 у вагон № 66731332.

Також, позивач здійснив оплату залізничного тарифу по доставці вантажу до станції призначення Лиман та комісійного збору експедитора в сумі 5 885,83 грн., що відображено у рахунку № Э06140058 від 31.05.2014 р. по договору № 15/463/261/12 від 17.10.2012 р., укладеного між позивачем та ТОВ «ЮНІОН ТРАНС СЕРВІС», звітах експедитора про обсяг виконаних послуг № 16051656401, № 23051656400 (залізничні накладні № 46083945, № 45919644).

Як стверджує позивач, у зв'язку із тим, що вантаж навантажений вантажовідправником понад вантажопідйомність вагонів та у зв'язку із перевантаженням вантажу у інші вагони, позивачем понесені витрати у сумі 16 757,71 грн., пов'язані з оплатою вартості залізничного тарифу, комісійного збору експедитора, користуванням вагоном № 64993421, зберіганням, зважуванням, маневровими роботами, вартістю телеграми, що відображено у накопичувальних картках № 13050711 від 13.05.2014 р., № 19050745 від 19.05.2014 р., та довідці про відшкодування грошових коштів за транспортування у вагонах № 66938002, № 66731332 зал. накладні № 45919644, № 46083945, виявлених та перевантажених на ст. «Чаплине» надлишків вугілля у вагонах № 64935281, № 64993421 (зал. накл. № 53186698, № 53421392), копії яких містяться у матеріалах справи.

Крім того, на адресу вантажоотримувача ПАТ «Центренерго» Змиївська ТЕС зі станції Нижньокринка Донецької залізниці за залізничною накладною № 53889655 від 03.05.2014 р. вантажовідправником ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» направлений напіввагон № 678867887 з вугіллям.

На шляху прямування на проміжній залізничній станції "Чаплине" Придніпровської залізниці вагон № 67886887 на підставі Актів загальної форми № 703 від 19.05.2014 р., № 724 від 20.05.2014 р., № 693 від 19.05.2014 р., № 704 від 19.05.2014 р. та № 723 від 20.05.2014 р. № 726 від 20.05.2014 р., затриманий для зважування, під час якого виявлено перевантаження вагонів понад вантажопідйомність, про що складено комерційний Акт АА№044499/19/45 від 19.05.2014 р.

Надлишок вугілля був перевантажений з вагону № 67886887 у вагон № 67610352.

Також, позивачем здійснена оплата залізничного тарифу по доставці вантажу до станції призначення та комісійного збору експедитора в сумі 3 233,38 грн. згідно з рахунком № Э06140058 від 31.05.2014 р. по договору № 15/462/261/12 від 17.10.2012 р., укладеного між позивачем та ТОВ «ЮНІОН ТРАНС СЕРВІС», звітом експедитора № 27051256400 (залізнична накладна № 46317863).

Як стверджує позивач, у зв'язку із тим, що вантаж навантажений вантажовідправником понад вантажопідйомність вагонів та у зв'язку із перевантаженням вантажу у інші вагони, позивачем понесені витрати у сумі 8 205,46 грн., пов'язані з оплатою вартості залізничного тарифу, комісійного збору експедитора, користування вагоном № 67886887, зберігання, зважування, маневрових робіт, вартістю телеграми, що відбражено у накопичувальній картці № 26050773 від 23.05.2014 р., та довідці про відшкодування грошових коштів за транспортування у вагоні № 67610352 зал. накладна № 46317863, виявлених та перевантажених на ст. «Чаплине» надлишків вугілля у вагоні № 67886887, (зал. накл. № 53889655), копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до умов Договору на адресу вантажоотримувача ПАТ «Центренерго» Змиївська ТЕС зі станції Красний Луч Донецької залізниці за залізничними накладними № 53724134 від 13.05.2014 р. та № 53724050 від 13.05.2014 р. вантажовідправником ТОВ «ПІК «Інтерком» направлені напіввагони № 65347502, № 67370577 з вугіллям антрацит.

На шляху прямування на проміжній залізничній станції "Дебальцево-Сортувальна" Донецької залізниці вагони № 64935281 та № 64993421, на підставі Акту загальної форми № 70 від 21.05.2014 р. затримані для зважування, під час якого виявлено перевантаження вагонів понад вантажопідйомність, про що складено комерційні Акти БН№726497/202/48 від 14.05.2014 р., БН№726498/203/49 від 14.05.2014 р.

Надлишок вугілля був перевантажений з вагону № 65347502 у вагон № 67892703, з вагону № 67370577 у вагон № 67892703.

Водночас, позивачем здійснено оплату залізничного тарифу по доставці вантажу до станції призначення та комісійного збору експедитора в сумі 3 233,38 грн. згідно з рахунком № Э06140058 від 31.05.2014 р. по договору № 15/462/261/12 від 17.10.2012 р., укладеного між позивачем та ТОВ «ЮНІОН ТРАНС СЕРВІС», звітом експедитора № 27051256400 (залізнична накладна № 48173546).

Як стверджує позивач, у зв'язку із тим, що вантаж навантажений вантажовідправником понад вантажопідйомність вагонів та у зв'язку із перевантаженням вантажу у інші вагони, позивачем понесені витрати у сумі 23 020,81 грн., пов'язані з вартістю залізничного тарифу, вартістю комісійного збору експедитора, користування вагонами, зберігання, за маневрові роботи, зважування вагонів, оформлення перевізних документів, подачу, прибирання вагонів, вартість телеграми, що відображено у накопичувальній картці № 29050806 від 29.05.2014 р., та довідці про відшкодування грошових коштів за транспортування у вагоні № 67892703 зал. накладна № 48173546, виявлених та перевантажених на ст. «Дебальцеве» надлишків вугілля у вагонах № 67370577, 65347502 (зал. накл. № 53724050, 53724134), копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до умов Договору на адресу вантажоотримувача ПАТ «Центренерго» Змиївська ТЕС зі станції Фащівка за залізничною накладною № 48098677 від 20.05.2014 р. вантажовідправником ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит» направлені напіввагони № 68701314, № 66923525, № 66782616, № 68778570, № 68787068 з вугіллям антрацит.

На шляху прямування на залізничній станції "Дебальцево-Сортувальна» Донецької залізниці у напіввагоні № 68787068 при контрольному зважуванні було виявлено та усунуто силами вантажовідправника нерівномірне завантаження візків, про що складено акт загальної форми № 62 від 23.05.2014 р.

Як стверджує позивач, у зв'язку з цим позивачу нарахована плата за користування, зберігання, збір за виконання маневрових операцій, зважування вагонів, телеграфний збір в загальній сумі 2 277,60 грн., що разом з ПДВ складає 2 733,12 грн.

Згідно з накопичувальною карткою № 29050806 від 29.05.2014 р. та довідкою про відшкодування грошових коштів за нерівномірне завантаження (нерівномірне завантаження візків) вагону № 68787068 зал. накладна № 48098677 виявленого та усунутого на ст. Дебальцево-Сортувальна, залізницею з позивача була справлена плата у розмірі 2 733,12 грн.

З огляду на те, що, на думку позивача, у зв'язку з вищевказаними обставинами вимушених дій з усунення нерівномірного завантаження вантажовідправником напіввагонів позивачем понесені витрати в сумі 50 717,10 грн., які він кваліфікує як збитки, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, згідно з п. 2.3. Договору сторони передбачили, що вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних з умовами цього Договору та його внутрішньодержавним характером.

Положення статей А3, А4 Правил Інкотермс 2000 Розділу DDP визначають, що продавець зобов'язаний укласти за свій рахунок договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо спеціальний пункт не погоджений чи не визначений практикою подібного роду постачань, продавець може вибрати найбільш придатний для нього пункт у названому місці призначення. Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця чи іншого обличчя, зазначеного покупцем, у невідвантаженому виді на будь-якім прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, у погоджену дату чи в межах погодженого для постачання терміну.

Враховуючи специфіку постачання вугілля залізницею, сторони особливою умовою Договору визначили, що постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони без перевищення їх вантажопідйомності. Крім того, постачальник зобов'язався завантажувати вугілля у вагони з дотриманням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, без розладу навантаження (зсуву, перекосу вантажу, нерівномірного завантаження вантажу на візки), без порушення рівномірного розміщення однорідного вантажу у вагоні.

Згідно з частиною 6 статті 267 ГК України договором поставки може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Так, як зазначалось вище, відповідно до п. 3.2.3 Договору сторони визначили, що постачальник має право доручити виконання зобов'язань по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідач доручив виконання зобов'язань по поставці вугілля наступним підприємствам: ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», ТОВ «ПІК «Інтерком».

Згідно з п. 7.9. Договору було передбачено, що у випадку доручення постачальником виконання зобов'язань по даному договору третім особам, постачальник несе повну матеріальну відповідальність перед покупцем за всі дії та/або бездіяльність та/або порушення таких третіх осіб.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару у частині вимог до рівномірності завантаження вантажу по візках вагонів, що призвело до необхідності понесення позивачем додаткових витрат в сумі 50 717,10 грн.

Так, пунктом 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 344 від 21.11.2000 р., відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на всьому шляху перевезення.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Як передбачено п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Як передбачено п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Таким чином, сплата одержувачем всіх платежів, які виникли при перевезенні, є умовою оформлення видачі залізницею вантажу одержувачу.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що у зв'язку з допущенними порушеннями при завантаженні вагонів, на позивача, як одержувача вантажу, були покладені додаткові витрати, які за обставин належного виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань, позивач би не поніс.

Згідно з п. 7.6. Договору було визначено, що постачальник відшкодовує всі збитки покупця, пов'язані з оплатою залізниці коштів за нерівномірне завантаження вантажовідправником вагону вугіллям (нерівномірне завантаження візків), завантаження вантажовідправником вагону понад його вантажопідйомність, недовантаження вантажу або іншого порушення Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, а саме: штрафи, пеню, плату за перевантаження надлишку вугілля в окремий вагон, плату перевезення надлишку вугілля в окремому вагоні, плату за користування вагонами, плату за зберігання вантажу, плату за маневрові роботи, плату за зважування, плату за надіслання телеграм, плату за роботу МЧ, та інші.

Відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України та категорія яких розкривається в приписах ст. 22 ЦК України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди або спричинення упущеної вигоди.

Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

В даному випадку судом встановлено: 1) обставини протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у невиконанні ним взятих на себе зобов'язань з завантаження вагонів, якими мав постачатись товар, без перевищення їх вантажопідйомності, та в відсутності належного контролю за діями залучених відповідачем до виконання зобов'язань з постачання товару третіх осіб - вантажовідправників; 2) збитки у формі понесених позивачем вимушених витрат, у зв'язку з усуненням нерівномірного завантаження відповідних вагонів; 3) причинно-наслідковий зв'язок між такою поведінкою відповідача та збитками, оскільки з представлених доказів вбачається, що саме невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до п. 3.1.2., п. 3.1.4. Договору призвело до понесення позивачем вимушених витрат, про які зазначено вище; 4) вину відповідача, яка за змістом ст. 614 ЦК України відповідач не довів суду, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, на переконання суду, в даному випадку на відповідача має бути покладено обов'язок відшкодувати завдані позивачу збитки.

Посилання ж відповідача у своїх запереченнях проти позову на висновки, зроблені Вищим господарським судом України в постановах від 13.05.2014 р. у справі № 910/21253/13 (номер в ЄДРСР - 38746590) та від 12.08.2014 р. у справі № 910/13860/13 (номер в ЄДРСР - 40126566), суд до уваги не приймає, оскільки зі змісту вказаних судових рішень не вбачається, що умовами укладених між сторонами договорів, як у даній справі на відповідача покладались відповідні обов'язки з забезпечення дотримання технічних умов завантаження залізничних вагонів, а також покладалась відповідальність за дії вантажовідправників.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним взятих на себе зобов'язань за Договором та відсутності вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 1, код ЄДРПОУ 22927045) 50 717 (п'ятдесят тисяч сімсот сімнадцять) грн. 10 коп. збитків та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.11.2014 р.

Суддя В.С. Ломака