Рішення № 41239971, 03.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18149/14 03.11.14

За позовом "РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АКЦІЕНГЕЗЕЛЛЬШАФТ" (RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AKTIENGESELLCHAFT)

До Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 854 592,49 грн.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз"

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль"

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Центральний територіальний апарат Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та фондового ринку

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Чикиринда В.П. за довіреністю № 63/14-н від 27.01.2014

Лукянов А.О. за довіреністю від 27.01.2014

від відповідача: Мануілова Я.І. за довіреністю № 10-94-8/д від 19.02.2014

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Демянов І.Ю. за довіреністю № 1029/13 від 08.05.201

від третьої особи-3: Огієнко О.Ф. за довіреності № 09-ЦД-1 від 14.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

28.08.2014 до Господарського суду надійшла позовна заява "РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ" (RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG) міста Києва до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 854 592,49 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2014. порушено провадження у справі № 910/18149/14, розгляд справи призначено на 11.09.2014 та залучено у якості Третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" та Приватне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" у якості Третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

09.09.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

10.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

10.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Комісію з цінних паперів та фондового ринку.

10.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи 2 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 розгляд справи відкладено на 06.10.2014 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

26.09.2014 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

26.09.2014 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку надійшло клопотання про заміну третьої особи.

26.09.2014 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи-3 з'явився в судове засідання від 06.10.2014, підтримав подане клопотання про заміну третьої особи-3.

Суд, розглянувши вказане клопотання, заслухавши доводи представників сторін, задовольнив вказане клопотання.

Представник відповідача з'явився в судове засідання 06.10.2014 , подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представники позивача з'явилися в судове засідання 06.10.2014, надали пояснення, заперечили проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник третьої особи-2 з'явився в судове засідання 06.10.2014, надав пояснення, заперечив проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Судом вказано клопотання буде розглянуто під час наступного судового засідання.

Ухвалою суду 06.10.2014 замінено залучену третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача по справі 910/18149/14: Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку на Центральний територіальний апарат Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та відкладено розгляд справи на 15.10.2014.

08.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи 1 надійшли письмові пояснення.

10.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

15.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

15.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення по суті справи.

15.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

15.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог.

15.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про умисне невиконання відповідачем ухвали від 01.09.2014.

В судове засідання, призначене на 15.10.2014, представники позивача, відповідача та третьої особи 2 з'явились.

Представники третьої особи-1 та 3 не з'явився в судове засідання причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Окрім того, представник позивача подав заяву про умисне невиконання відповідачем ухвали від 01.09.2014, заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, заперечення проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, пояснення, щодо застосування 3% річних до заборгованості по виплаті дивідендів та пояснення щодо обов'язку відповідача виплатити дивіденди та строків його виконання.

Ухвалою суду від 15.10.2014 розгляд справи відкладено на 22.10.2014.

15.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про виправлення помилки в повній назві, реєстраційному номері та адресі позивача.

22.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на заяву позивача від 15.04.2014 про умисне невиконання відповідачем ухвали суду від 01.09.2014.

22.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про повернення без розгляду заяви позивача від 15.10.2014 про заміну предмета позову та збільшення позовних вимог.

22.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на заяву позивача від 15.10.2014 про заміну предмета позову та збільшення позовних вимог.

В судове засідання 22.10.2014 з'явились представники сторін та надали додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 22.10.2014 розгляд справи відкладено на 03.11.2014.

29.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

29.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 03.11.2014, представники позивача, відповідача та третіх осіб 2 та 3 з'явились та надали пояснення по справі.

Представники третьої особи-1 не з'явився в судове засідання причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 03.11.2014 розглянуто клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що на думку відповідача позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

Разом з тим, суд не погоджується з вищезазначеною позицією відповідача, оскільки вважає її такою, що не відповідає законодавству України та практиці та Вищого господарського суду України щодо розгляду подібних справ.

Так, довіреностями на представників Позивача, Гришка С. Ю., Лукянова А. О. та Бугая М. В., копії яких містяться в матеріалах справи, передбачено, що представник під час реалізації наданих їм довіреностей повинен діяти з іншим уповноваженим представником. Одноособове представництво заборонено.

З вищевказаного формулювання є очевидним, що представництво Позивача повинно здійснюватись завжди не менше, як двома представниками, які мають такі самі довіреності. Такої самої думки дотримується і Вищий господарський суд України, у постанові від 01.10.2014 справі № 910/14601/13.

Таким чином, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо підписання позовної заяви представниками позивача без належних повноважень не беруться судом до уваги, оскільки вказані обставини були перевірені судом під час прийняття ухвали про порушення провадження у справі і суд дійшов висновку, що додані позивачем до позовної заяви довіреності підтверджують повноваження представників на підписання останньої..

Так, відповідно до вимог довіреності, яка додана до позовної заяви передбачено, що одноособове представництво заборонено, тобто довіреність вимагає вчинення дій по представництву двома представниками, що і було дотримано при підписанні позовної заяви.

Позовна заява про стягнення заборгованості зі сплати дивідендів від 26 серпня 2014 року була підписана двома уповноваженими представниками позивача, а саме: Гришком С. Ю., та Лукяновим А. О. Отже, представники позивача діяли відповідно до повноважень, наданими їм їх довіреностями.

В судовому засіданні 03.11.2014 суд розглянув заяву про умисне невиконання відповідачем ухвали від 01.09.2014.

Суд розглянувши вказане клопотання позивача не знайшов підстав для його задоволення.

В судовому засіданні 03.11.2014 суд розглянув заяву позивача про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог від 29.10.2014. Позовні вимоги підлягають збільшення на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Суд приймає вказану заяву та подальший розгляд справи буде здійснюватись з урахуванням вказаної заяви.

Крім того у вказаній заяві позивач відкликав подану 15.10.2014 заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2011 загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «УКРНАФТА» (далі - «відповідач») було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2010 рік, яким було визначено, зокрема, строки та порядок виплати дивідендів 2010 рік, а саме: з розрахунку 14.64 грн. на одну просту акцію та встановлено граничний стро виплати таких дивідендів з 01.03.2011 по 31.12.2011.

Також вказаним рішенням було визначено порядок виплати дивідендів відповідача за 2010 рік, а саме: дивіденди виплачуються пропорційно до загальної кількості належних акціонеру акцій на дату початку виплати дивідендів, тобто на 01.03.2011, виплата дивідендів здійснюється відповідачем із залученням реєстратора ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» (надалі - «третя особа-1») акціонерам - юридичним особам шляхом перерахування на їх банківський рахунок; виплата дивідендів проводиться після надходження від акціонерів листів, оформлених згідно вимог чинного законодавства України, із зазначенням (уточненням) усіх необхідних банківських реквізитів, на які необхідно здійснити перерахування належних їм дивідендів.

На момент прийняття рішення загальними зборами та початку перебігу визначених рішенням загальних зборів строків виплат дивідендів позивач був акціонером відповідача з кількістю акцій 54 080 штук, що підтверджується відповідною випискою про стан рахунку у цінних паперах № 500543, виданою зберігачем позивача - АТ "Райффайзен банк Аваль"

У зв'язку з викладеним, належна до сплати сума дивідендів за 2010 рік повинна становити 791 731,20 грн.

Судом встановлено, що з метою отримання дивідендів, 15.03.2011 року, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», діючи від імені та за дорученням позивача, звернувся до третьої особи-1 із листом № 56-40/2008/15843, у якому уточнив банківські реквізити позивача, на які було необхідно здійснити виплату Дивідендів, а також надала сертифікат резидентності, для застосування положень Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.1997.

22.03.2011 року третя особа-1 надала третій особі-2 листа № 14857/АТЕ-010, в якому зазначило, що з питанням щодо виплати дивідендів за 2010 рік слід звертатися безпосередньо до відповідача.

29.03.2011, третя особа-2 від імені та за дорученням позивача, звернулася із листом № 56-40/2417/1887 до віповідача, з проханням повідомити, кому та на яку адресу слід висилати документи для уникнення подвійного оподаткування Дивідендів.

29.04.2011, відповідач листом № 33-01-13/465-17 повідомив третю особу-2, що між третьою особою-2 як зберігачем - представником Позивача та третьою особою-1 виникло непорозуміння щодо пільг при оподаткуванні виплати Дивідендів та зазначило, що пакет документів відносно позивача опрацьований, а необхідна інформація щодо пільг при іподаткуванні дивідендів буде врахована

21.12.2011 третя особа-2 від імені позивача повторно звернувся до третьої особи-1 з листом № 57-00/9175 в якому повторно надав реквізити банківського рахунку для виплати дивідендів.

30.12.2011 третя особа-1 листом № 312/2 повідомила третю особу-2, що вона зможе виплатити дивіденди за 2010 рік позивачу лише після затвердження дивідендних відомостей відповідачем.

Враховуючи таку відповідь третьої особи-1, 20.06.2012 третя особа-2 звернулася до відповідача (лист № 57-00/4484) з проханням пояснити, коли будуть готові дивідендні відомості для сплати дивідендів за 2010 рік.

26.07.2012 відповідач відповів третій особі-2 (лист № 33/02-30/377), що виплата за відповідні періоди не завершена через те, що у реквізитах акціонерів відповідача були «наявні неточності, які перешкоджали переказу/перерахуванню грошових коштів. Проте Відповідач не зазначив, які саме неточності були наявні у реквізитах акціонерів.

03.08.2012 позивач надав відповідачу (лист № 57-00/5616) усю необхідну інформацію для виплати дивідендів та уникнення подвійного оподаткування дивідендів позивача.

27.08. 2012 відповідач підтвердив (лист № 33/02-30/417), що запитувана інформація та документи, необхідні для перерахування дивідендів за 2006, 2007 та 2010 фінансові роки Товариством отримані та прийняті до відома. ПАТ «Укрнафта» вживаються заходи щодо вирішення питання про виплату ащіонеру дивідендів за вказані періоди.

06.11.2012 року третя особа-2 від імені позивача повторно звернулася до третьої особи-1 (лист № 57-00/8047) та Відповідача (лист № 57-00/8048) із запитами стосовно строків виплати дивідендів за 2006, 2007 та 2010 роки.

14.11.2012 третя особа-1 повідомила позивача (лист № 141 1/3), що вона зможе виплатити дивіденди після отримання від відповідача дивідендних відомостей, відповідного розпорядження та перерахування необхідних коштів відповідачем.

3.12.2012 відповідач відповів позивачу (лист № 33/02-30/608), що виплата дивідендів за 2006, 2007 та 2010 роки затримується через те, що відповідач не володів достовірною та актуальною інформацією про усіх акціонерів, а у реєстрах акціонерів відповідача були неточності, які нібито перешкоджали переказу/перерахуванню грошових коштів. Разом з тим Відповідач запевнив позивача, що виплата дивідендів буде здійснена.

26.02.2013 третя особа-2 від імені позивача звернувся до відповідача з вимогою (лист № 57-00/1688/656) про усунення порушень Закону України «Про акціонерні товариства» та виплату дивідендів. Копія цієї вимоги була також надіслана до Національної комісії із цінних паперів та фондового ринку.

29.03.2013 відповідач у відповідь підтвердив листом № юр-595 свій обов'язок сплатити дивіденди позивачу за 2006, 2007 та 2010 роки, зазначивши, що заборгованість виникла з об'єктивних причин. відповідач вкотре попросив надати підтвердження статусу податкового резидента Австрії та зазначив, що третя особа-2 надала копію довіреності на неї не від позивача, а від іншої особи - компанії «Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ» .

29.05.2013 третя особа-2 від імені позивачалистом № 57-00/5125 надала усю необхідну інформацію Відповідачу для виплати дивідендів та уникнення подвійного оподаткування.

12.06.2013 Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визнав (Постанова № 1265-ЦД-1-Е), що у діях відповідача виявлені ознаки порушення вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» в частині порушення строків виплати дивідендів за акціями ПАТ «Укрнафта».

Судом встановлено, що належна позивачеві сума дивідендів до закінчення строків виплати так і не була сплачена відповідачем.

З урахуванням того, що належні до виплати позивачеві суми до сих пір залишаються невиплаченими, Суд вбачає порушення передбачених законодавством України прав та законних інтересів позивача, як акціонера, що пояснюється наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину. Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Згідно з ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Згідно ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Пунктом 2.2. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 386 від 25.12.2001 (чинного на момент прийняття рішення загальними зборами відповідача від 26.01.2010) передбачено, що виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Відповідно до п. 2.9. Положення виплата дивідендів за іменними акціями та за акціями, випущеними в бездокументарній формі, здійснюється відповідно до реєстру власників цінних паперів.

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати часток прибутку (дивідендів).

Згідно з п. 8.5. статуту відповідача, виплата дивідендів здійснюється згідно з рішенням загальних зборів акціонерів та відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується загальними зборами акціонерів.

Отже, чинне законодавство та статут відповідача регламентують виплату дивідендів відповідно до реєстру власників цінних паперів складеного на дату початку виплати дивідендів та даних вказаних в цьому реєстрі, і не встановлюють ніяких інших додаткових умов для виплати дивідендів.

Враховуючи викладені вимоги закону, суд вважає за необхідне зазначити про те, що отримання дивідендів - це право учасника. Обов'язки учасників визначені в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства" і серед них відсутній обов'язок акціонера висувати до емітента письмову вимогу щодо отримання нарахованих дивідендів. До того ж, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов (зокрема, таких, як звернення акціонера з письмовою вимогою), покладено на виконавчий орган акціонерного товариства у встановлений у рішенні загальних зборів строк, в даному випадку за 2010 рік з 01.03.2011 по 31.12.2011.

Чинним законодавством не передбачено обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлено термінів такого звернення.

Окрім того, обов'язок щодо звернення до емітента з належно оформленою вимогою про виплату дивідендів не покладався на акціонера ні відповідно до статуту ВАТ "Укрнафта".

В той же час, судом встановлено, що як позивач так і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як зберігач акцій ВАТ "Укрнафта", що належать позивачу, неодноразово зверталися до відповідача з заявами про виплату дивідендів, з доданням підтверджуючих на виплату дивідендів за 2010 рік документів, в тому числі, у строки встановлені рішенням загальних зборів акціонерів від 25.02.2011 для виплати дивідендів та після спливу таких строків, однак відповідач свого обов'язку щодо виплати позивачу дивідендів за 2010 рік протягом строків встановлених рішенням загальних зборів акціонерів від 25.02.2011 виконав.

Крім того, позивач і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" протягом 2010-2013 років у листуванні з відповідачем та реєстратором відповідача - ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" неодноразово подавали достовірну інформацію із зазначенням усіх необхідних для виплати дивідендів реквізитів, натомість, відповідач своїх зобов'язань із виплати дивідендів не виконував, а лише повідомляв ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про те, що запитувана інформація та документи, необхідні для перерахування дивідендів за 2010 рік товариством "Укрнафта" отримані та прийняті до відома і що товариством вживаються заходи для вирішення питання про виплату акціонеру Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG дивідендів за вказані періоди.

Отже, відповідач неодноразово (протягом 2011-2013 років) своїми конклюдентними діями, зокрема у листуванні з позивачем і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" підтверджував намір виплатити позивачу його дивіденди і запевняв про те, що підстав для занепокоєння немає.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги чинного законодавства (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а також положення статуту відповідача, суд дійшов висновку про те, що відповідач не мав причин не перерахувати нараховані позивачу дивіденди у строк встановлений загальними зборами акціонерів від 25.02.2011.

Як встановлено судом, не заперечується сторонами у справі, станом на початок строку виплати дивідендів за 2010 рік позивач володів 54 080 штуками простих іменних акцій відповідача, і відповідно має право на виплату йому за рішенням загальних зборів акціонерів від 25.02.2011 дивідендів за 2010 рік в сумі 791 731,20 грн. (54 080 штук акцій * 14,64 грн. за одну акцію = 791 731,20 грн. дивідендів). Враховуючи, що належні позивачу дивіденди за 2010 рік в загальному розмірі 791 731,20 грн. виплачені позивачу не були, суд приходить до висновку, що права позивача як акціонера відповідача на виплату йому дивідендів були порушені і підлягають захисту.

Пунктом 35 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (а саме таким є виплата дивідендів), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятого Товариством Рішення у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь Банку грошових коштів в якості виплати дивідендів.

Тобто, має місце правовідношення в якому Товариство (боржник) зобов'язано вчинити на користь Банку (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті суми дивідендів, яке виникло із корпоративних відносин, є правомірним.

Встановивши на підставі поданих доказів обставини невиконання відповідачем зобов'язань по виплаті дивідендів позивачу, як власнику простих іменних акцій відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Встановивши на підставі поданих доказів обставини невиконання відповідачем зобов'язань по виплаті дивідендів позивачу, як власнику простих іменних акцій відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача основного боргу з виплати дивідендів у сумі 791 731,20 грн. грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 130 823,71. та 3% річних у розмірі 66 114,98 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті спірних дивідендів.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до надано позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що нарахування заявлених до стягнення таких сум здійснюється за період прострочення з 04.01.2014 по 15.10.2014 від суми прострочених дивідендів у розмірі 791 731,20 грн., однак суд здійснює їх перерахунок виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що при здійсненні фактичної виплати належних позивачу дивідендів відповідач в силу положень п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, ст. 10 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікованої Законом України №500-XIV від 17.03.1999 р., зобов'язаний утримати на користь Державного бюджету України податок з доходів нерезидентів (репатріацію) у розмірі 10% від їх суми.

Тобто, незважаючи на строки виконання відповідачем спірного грошового зобов'язання позивач в будь-якому випадку не міг розраховувати на отримання відповідних коштів у розмірі більшому ніж розмір визначених дивідендів за вирахуванням встановленої законодавством суми податку, що становить 712 558,08 грн. (791 731,20 грн. - 10% від такої суми).

Відтак, підстави вважати наявними обставини, з існуванням яких приписи ст. 625 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування позивачем визначеної такою нормою відповідальності за порушення грошового зобов'язання в частині виплати 10% від суми дивідендів, які підлягають зарахуванню до Державного бюджету України під час здійснення відповідної виплати дивідендів, відсутні.

Таким чином, правомірним в даному випадку застосуванням до відповідача передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності є нарахування інфляційних втрат та 3% річних саме від суми дивідендів у розмірі 712 558,08 грн. (791 731,20 грн. - 10% від такої суми).

Посилання відповідача на те, що виплата дивідендів не є грошовим зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому застосування визначеної такою нормою відповідальності за прострочення по їх виплаті є неправомірним, судом відхиляються з огляду на наступне.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошового зобов'язання, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає передачі боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання).

Аналогічний висновок про наявність грошового зобов'язання незалежно від підстави його виникнення за умови якщо предметом є передача грошей міститься в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі №3-131гс11 та від 05.12.2011 р. у справі №3-125гс11, які згідно ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до врахування судами при розгляді справ, та зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятого Товариством Рішення у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь Банку грошових коштів в якості виплати дивідендів.

Тобто, має місце правовідношення в якому Товариство (боржник) зобов'язано вчинити на користь Банку (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті суми дивідендів, яке виникло із корпоративних відносин, є правомірним.

Наведене в частині правомірності застосування визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за невиконання зобов'язань, що виникли з корпоративних відносин, узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 12.12.2011р. у справі №3-131гс11, що стосувалися наявності обов'язку товариства виплатити учаснику, який вибув, вартості його частки з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних.

За перерахунком суду з урахуванням викладеного та визначених позивачем періодів нарахування (з 04.01.2012 по 15.10.2014) розміри інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті спірних дивідендів (у розмірі 712 558,08 грн.) становлять 117 741,33 грн. та 59 503,48 грн., відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Банку прострочених дивідендів у розмірі 712 558,08 грн., інфляційних втрат у розмірі 117 741,33 грн. та 3% річних у розмірі 59 503,48 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ) задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провул. Несторівський, буд. 3-5; код ЄДРПОУ 00135390; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AKTIENGESELLCHAFT (1030, Ам Штадтпарк 9, м. Відень, Австрія; реєстраційний номер FN 58882t) 712 558 (сімсот дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім ) грн. 08 коп. - дивідендів за 2010 рік, 59 503 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот три) грн. 48 коп. 3 % річних нарахованих на суму боргу, 117 741 (сто сімнадцять тисяч сімсот сорок одна) грн.. 33 коп. - інфляційних втрат нарахованих на суму боргу та 17 796 (сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 06 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.2014

Суддя М.О. Лиськов