Рішення № 41239965, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 914/1810/14 20.10.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 7270,69 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

З господарського суду Львівської області до господарського суду міста Києва за підсудністю надійшла справа №914/1810/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - Позивач) про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 6710 грн.

Заявою від 03.07.2014 Позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 6710 грн. заборгованості, та нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати заборгованості 469,70 грн. інфляційних та 90,99 грн. 3% річних.

Вказана заява прийнята судом, тому відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

За клопотанням Позивача від 20.10.2014 розгляд справи здійснюється за відсутності його повноважного представника. Заявлені вимоги Позивач підтримує в повному обсязі.

На запит суду в порядку ст. 65 ГПК України від МТСБУ надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АВ/4175852.

Відзиву на позов по суті спору Відповідач не подав, тільки заявляв про необхідність направлення справи за підсудністю до господарського суду міста Києва, що і було зроблено господарським судом Львівської області.

У судові засідання представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП. А відтак, будь-які несприятливі наслідки такої неявки покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2012 по вул. Свободи, в смт. Отинія, Коломойського району, Івано-Франківської області була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, з автомобілем «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1, не вибрав безпечну дистанцію та не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив пункт 13.1 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою ДАІ про обставини ДТП, копія якої містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_2 на праві власності, був під її керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 27.09.2012 (далі - Договір добровільного страхування). Страхувальником та вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_2

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (СПД ОСОБА_3) та акт виконаних ремонтних робіт, Позивачем було складено Страховий акт від 30.07.2013, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 6710 грн. на рахунок вищевказаного ремонтного СТО.

Про фактичне відновлення Застрахованого автомобіля після ДТП на СТО (СПД ОСОБА_3) свідчить залучений до матеріалів справи акт виконаних робіт.

При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за вказаним договором, і Відповідачем не доведено протилежного.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_1, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04.12.2012.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як особи, яка експлуатує автомобіль «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АВ/4175852 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 510 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АВ/4175852 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1, на час спірної ДТП.

Претензію Позивача про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП Відповідачем було залишено без реагування та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, ані норми вищенаведених статей ані інших положень законодавства не зобов'язують Позивача замовляти та оплачувати суб'єкту оціночної діяльності проведення дослідження та складання відповідного висновку про оцінку шкоди, що пов'язана з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням його зносу, внаслідок пошкодження у ДТП.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та Відповідачем не доведено суду протилежного.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Як зазначалось вище, розмір шкоди та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України, та матеріали справи не містять доказів на встановлення та доведення іншого ніж нульовий коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля.

Відповідно до рахунку ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (СПД ОСОБА_3) та акта виконаних ремонтних робіт, вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП становить 6710 грн., при цьому судом встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює 0.

Також судом встановлено, що наведені в рахунку та акті матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідці ДАІ, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, перед судом не спростовано належними засобами доказування, що вартість робіт по відновленню Застрахованого автомобіля є необґрунтованою або завищеною.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/4175852 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням нульового коефіцієнту фізичного зносу (6710 грн.), при цьому в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (6710 грн.), за мінусом франшизи (510 грн.), та отже в сумі 6200 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач також не скористався наданим йому правом на судовий захист, відзиву не надав та обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

А відтак, з огляду на вищенаведене, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, визнаються судом частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 6200 грн.

Щодо вимог про стягнення санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України за несвоєчасну сплату Відповідачем заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, то судом ці позовні вимоги відхиляються, оскільки в поданій заяві Позивачем не обгрунтвоано з якої саме дати повинні нараховуватись вказані санкції. Так, Позивачем не доведено суду коли саме Відповідачем було отримано претензію про здійснення страхової виплати, а отже не обґрунтовано дату початку прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання, та з якої Позивач має право нараховувати санкції в порядку ст. 625 ЦК України. Натомість, наведене Позивачем в заяві від 03.07.2014 обґрунтування, що він вважає певну дату «приблизною» датою отримання Відповідачем претензії, та відштовхуючись від неї рахує прострочення, не є належним обґрунтуванням конкретного строку прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судовий збір в розмірі 1827 грн. та 1575 грн. витрат, понесених на оплату послуг адвоката, відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (м. Київ, вул. Білоруська, 3; ідентифікаційний код 20344871) 6200 (шість тисяч двісті) грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1557 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 95 коп. судового збору та 1343 (одну тисячу сорок три) грн. 06 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.11.2014

Суддя Сташків Р.Б.