Рішення № 41239802, 04.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.14р. Справа № 904/2014/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ІНТЕРПАП", м. Київ

до відповідача-1 : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ ТРІАДА", м. Київ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового Дому "Беріл", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 458 698,10 грн.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Кузьменко Н.О., дов. № 8 від 08.01.2014 року, представник;

від відповідача 1: Лабовкін О.О., дов. від 22.10.2014 року, представник;

від відповідача 2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" основного боргу у сумі 426 119, 90 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 11 530,02 грн., пені у сумі 4 282,58 грн., штрафу у сумі 15 765,60 грн. Також, позивач просить стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" та товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл" на користь товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" частини основного боргу у сумі 1 000, 00 грн.

28.05.14р. господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/2014/14 прийнято рішення про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5 000 грн., стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" та товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл" на користь товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" суму основного боргу в розмірі 1 000, 00 грн. та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" на користь товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" суму основного боргу у розмірі 421 119, 90 грн., пеню у розмірі 4 277, 14 грн., штраф у розмірі 15 765, 60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 515, 44 грн. та судовий збір у розмірі 9 173,56 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.14р. у справі №904/2014/14 залишено без змін.

16.07.14р. видані накази про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області 28.05.14р.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.14р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.14р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.14р. у справі №904/2014/14 скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно автоматизованої системи розподілу справу №904/2014/14 передано на розгляд судді Мартинюку С.В.

Вищим господарським судом України зазначено, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів було не повно досліджено обставини у даній справі, зокрема, не надано оцінки наявним у матеріалах справи копіям та оригіналам платіжних доручень, наданих суду ТОВ "ВКФ Тріада" на підтвердження своїх доводів, не перевірено належним чином нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами, пені та штрафу з урахуванням вимог чинного законодавства та умов договору, які визначають правила здійснення розрахунків між сторонами за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2014 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 07.10.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором купівлі-продажу № ТГ-867 від 19.11.2012 року та відповідачем-2, як поручителем, згідно укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору поруки від 20.11.2012 року щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок щодо утворилась заборгованість відповідача-1 виникла солідарна відповідальність відповідача-1 та відповідача-2, та відповідно нараховані до стягнення штрафні санкції згідно умов наведеного договору купівлі-продажу.

Відповідач 2 надав заяву від 06.10.2014 року, позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить справу розглянути без його участі.

Відповідач 1 відзив на позов не подав, надав до суду клопотання про витребування письмових доказів та про передачу справи до господарського суду м. Києва за підсудністю

Крім того, в судовому засіданні 30.10.2014 року, представник відповідача 1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання пояснень по справі.

Господарський суд, з урахуванням п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки справа перебуває на новому розгляді, а з моменту прийняття справи до провадження, відповідач 1 мав достатньо часу для надання пояснень.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2014 року заяву ТОВ Торгова компанія "Інтерпап" про застосування заходів до забезпечення позовної заяви задоволено частково.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 30.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" (покупець) був укладений договір № ТГ-867 (далі - Договір) за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію (далі - товар), що зазначена в рахунку-фактурі або специфікації та видатковій накладній, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна на товар є договірною. Кількість та ціна, згідно письмової або усної заявки покупця, вказується в рахунку-фактурі або специфікації, які невід'ємними частинами даного Договору. Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури або специфікації.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що днем оплати вважається день фактичного зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.1. Договору продавець поставляє товар згідно з правилами Інкотермс 2000. Строк та умови поставки кожної партії товару вказуються у рахунку-фактурі або специфікації.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент передачі товару та підписання представниками обох сторін видаткової накладної (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 4.2. Договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою або специфікацією.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 442 359,60 грн. в підтвердження чого надав до суду копії видаткових накладних: № 8 від 20.01.2014 року на суму 19 885,00 грн., № 384 від 21.01.2014 року на суму 83 703,75 грн., № 375 від 21.01.2014 року на суму 39 967,85 грн., № 509 від 27.01.2014 року на суму 56 979, 20 грн., № 513 від 28.01.2014 року на суму 78 715,80 грн., № 624 від 30.01.2014 року на суму 51300,00 грн., № 727 від 04.02.2014 року на суму 21 735, 60 грн., № 761 від 08.02.2014 року на суму 22 251,90 грн., № 760 від 08.02.2014 року на суму 67 820,50 грн.

Також, до наведених вище видаткових накладних позивач надав до суду копії рахунків-фактур, які відповідають даним кожної видаткової накладної.

Окрім того, позивачем надані довіреності на отримання товару відповідачем-1 від позивача, які також відповідають положенням вищезазначених документів.

Видаткові накладні, рахунки-фактури та довіреності на отримання товару підписані уповноваженими особами позивача та відповідача-1 та відповідно скріплені печатками підприємств.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості, відповідач-1 лише частково оплатив вартість поставленого товару у сумі 15 239,70 грн., неоплаченою залишається поставка товару у сумі 427 119,90 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь як основну заборгованість.

20.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Беріл" (далі - поручитель) був укладений договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого: відповідно з даним договором поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" (код ЄДРПОУ30928372, в подальшому іменується "Боржник") по договору купівлі-продажу № ТГ-867 від 19.11.2012 року, укладеному між кредитором та боржником (в подальшому іменується "Основний договір").

Відповідно до п. 2.3 договору поруки, строк виконання зобов'язання, забезпеченого даним договором, настає протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання поручителем відповідної вимоги.

Згідно п. 3.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає: зобов'язання оплатити суму боргу за основним договором (основне зобов'язання); зобов'язання відшкодувати кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання (зобов'язання з відшкодування шкоди); зобов'язання сплатити кредитору неустойку за порушення основного зобов'язання боржником (зобов'язання зі сплати неустойки); зобов'язання сплатити кредитору проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання основного зобов'язання (зобов'язання зі сплати процентів за прострочення виконання).

Відповідальність поручителя перед кредитором у випадках передбачених п.3.1. обмежується сплатою поручителем кредитору грошових коштів у розмірі 1 000, 00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.) (п. 3.2. договору поруки).

Згідно п. 4.1. договору поруки поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та строки, що визначені в основному договорі.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань по основному договору (п. 6.1. договору поруки).

11.03.2014 року позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про оплату протягом трьох календарних днів з моменту отримання даної вимоги на користь ТОВ торгова група "Інтерпап" суму у розмірі 1000,00 грн. в рахунок часткового погашення боргу.

Того ж дня наведена вимога була отримана особисто директором ТОВ ТД "Беріл" Драганчук О.Л. про що свідчить напис на вимозі засвідчений печаткою відповідача-2.

Однак, вимога залишилася без виконання.

Також позивач подав до суду витяг з реєстру виданих податкових накладних за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року та відповідно надав наступні копії податкових накладних: № 786 від 20.01.2014 року на суму 19 885, 00 грн., № 946 від 21.01.2014 року на суму 83 703,75 грн., №947 від 21.01.2014 року на суму 39 967,85 грн., № 825 від 27.01.2014 року на суму 56 979,20 грн., № 1375 від 28.01.2014 року на суму 78 715,80 грн., № 1538 від 30.01.2014 року на суму 51 300,00 грн., № 190 від 04.02.2014 року на суму 21 735,60 грн., № 440 від 08.02.2014 року на суму 67 820,50 грн., № 441 від 08.02.2014 року на суму 22 251,90 грн.

Позивач надав до господарського суду видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та довіреності на отримання товару відповідачем-1.

Всі зазначені документи підписані уповноваженими особами позивача та відповідача-1 та скріплені печатками підприємств, відповідач-1 проти поставки та отримання товару від позивача на його адресу не заперечує, відтак право власності на товар, передбачене п. 3.3. Договору купівлі-продажу № ТГ-867 від 19.11.2012 року, перейшло від позивача до відповідача-1. Відповідно за умовами п. 4.2. Договору у відповідача-1 виникло зобов'язання здійснити оплату товару поставленого позивачем.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язуєтьсяприйняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача-1 на користь позивача суму основного боргу за поставлений товар у розмірі 421 119,90 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн.

Дана заборгованість підтверджується наведеними вище видатковими та податковими накладними, а також розрахунками позивача згідно вказаних накладних.

Враховуючи умови договору купівлі-продажу № ТГ-867 від 19.11.2009 року, строк оплати товару, поставленого за наявними в матеріалах справи видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів повної оплати вартості поставленого товару відповідачі не надали, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 421 119,90 грн. шляхом надання належних доказів не спростували.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 421 119,90 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

За умовами п. 9.2. Договору у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 пеню за загальний період з 20.02.2014 року по 27.03.2014 року розраховану по кожній видатковій накладній окремо у сумі 4 277,14 грн.

Перевіривши розрахунок пені, вимога про стягнення з відповідача-1 пені підлягає задоволенню за загальний період з 20.02.2014 року по 27.03.2014 року у сумі 4277,14 грн.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Згідно п. 9.2. Договору за прострочення оплати понад двадцять п'ять днів покупцем додатково стягується штраф у розмірі п'яти відсотків від вартості неоплаченого товару.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 штраф за загальний період з 20.02.2014 року по 27.03.2014 року у сумі 15 765,60 грн.

Судом перевірений розрахунок штрафу та встановлена його правильність, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 15 765,60 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 4.5. Договору у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 35 (тридцяти п'яти) % річних від суми заборгованості.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 на свою користь проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 11 515,44 грн.

Слід зазначити, що надані відповідачем 1 платіжні доручення є доказами оплати раніше поставленого товару за видатковими накладними, які не є предметом розгляду даної справи, що відображено в розрахунку позивача в якому вказано порядок та черговість зарахування коштів та підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, проаналізувавши докази, надані сторонами, господарський суд дійшов висновку, що платіжні доручення відповідача не свідчать про оплату спірної заборгованості, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача-1 підлягає стягненню основний борг у розмірі 421 119,90 грн., пеня у розмірі 4 277,14 грн., штраф у розмірі 15 765,60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 515,44 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки відповідачем не обгрунтвоано, які обставини можуть бути підтверджені лише цими документами, а не іншими доказами, які можуть бути надані безпосередньо відповідачем.

Щодо клопотання відповідача 1 про передачу справи за підсудністю до м. Києва, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Оскільки, 20.11.2012 року між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого відповідач-2 зобов'язується частково відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1 по договору купівлі-продажу № ТГ-867 від 19.11.2012 року, укладеному між позивачем та відповідачем-1.

Як вбачається з п.12.2 основного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та незадоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань.

Пунктом 7.1. договору поруки передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення дії основного договору.

З наведених умов договору поруки вбачається, що останній є похідним від основного договору - договору купівлі-продажу № ТГ-867 від 19.11.2012 року, тому зобов'язання сторін є відповідними та взаємними, а договори чинними.

Таким чином, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Господарський суд, не вбачає підстав для повернення суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог, оскільки сплата суми основного боргу в розмірі 5000 грн., на яку було зменшено вимоги при новому розгляді справи, відбулось за період попереднього розгляду справи.

Оскільки вина, як Відповідача-1 так і Відповідача -2 у виникненні спору матеріалами справи підтверджена, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів у рівних частинах по 50% від загальної суми судового збору, а саме на Відповідача-1 в розмірі 4576,78 грн., і на Відповідача -2 в розмірі 4576,78 грн. (із розрахунку 452 678,08 грн. - загальна сума задоволених вимог, яка з урахуванням сплачених 5000 грн. складає 457 678,08грн., 2% від якої складає 9153,56 грн., тобто по 4576,78 грн. з кожного відповідача)

Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, ст. 82-85, 115-116, 193, 265 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 26 літ. А, офіс 125, ідентифікаційний код 30928372) та Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 10Б, ідентифікаційний код 32931083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 8 літера А, офіс 291, ідентифікаційний код 35137937) суму основного боргу в розмірі 1 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 26 літ. А, офіс 125, ідентифікаційний код 30928372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 8, літера А, офіс 291 ідентифікаційний код 35137937) суму основного боргу у розмірі 421 119,90 грн., пеню у розмірі 4 277,14 грн., штраф у розмірі 15 765,60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 515,44 грн. та судовий збір у розмірі 4576,78 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 10Б, ідентифікаційний код 32931083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 8 літера А, офіс 291, ідентифікаційний код 35137937) судовий збір у розмірі 4576,78 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.11.2014 року.

Суддя С.В. Мартинюк