Постанова № 41239654, 03.11.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Справа № 911/3414/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної

Військової частини А2215 Заступника військового прокурора Дарницького гарнізонунапостанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014у справігосподарського суду Київської області №911/3414/13 за позовомЗаступника військового прокурора Дарницького гарнізону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А2215доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А."провитребування майна з чужого незаконного володінняза участі представників сторін:

від прокуратури - Яговдік С.М.;

від МОУ та ККЕУ - Сажієнко І.О.;

від ВЧ А2215 - Євглевський В.О.;

від відповідача - Дроботенко Ю.О.

У С Т А Н О В И В:

20.06.2014 рішенням господарського суду Київської області (суддя Горбасенко П.В.) позов задоволено, вилучено від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." майно, отримане за договором оренди нерухомого військового майна № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003, розташованого у Бориспільському гарнізоні та передано його на користь Військової частини А2215. Рішення мотивовано невиконання орендарем своїх зобов'язань щодо повернення орендованого майна за договором після закінчення строку його дії, тому виходячи з вимог укладеного між сторонами відповідного договору дійшли висновку щодо задоволення позову.

16.09.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, у позові відмовлено, мотивуючи неправильно обраним способом захисту права. Суд зазначав, що позов прокурором подано, зокрема на підставі ст.387 ЦК України, якою передбачено право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикаційний позов, який подається у разі відсутності між сторонами договірних відносин, що не відповідає обставинами справи, так як спір у цій справі фактично виник щодо неповернення орендованого, на підставі відповідного договору, нерухомого військового майна, розташованого у Бориспільському гарнізоні (Київська обл., м.Бориспіль).

У касаційних скаргах військова частина А2215 та заступник військового прокурора Дарницького гарнізону посилалися на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, тому просили скасувати постанову від 16.09.2014, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Заявники зазначали про безпідставність висновків суду апеляційної інстанції щодо невірно обораного способу захисту порушеного права, що виникло внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання своєчасне повернути орендоване майно після закінчення договору оренду. Посилання прокурора у позовній заяві, окрім інших норм прав, якими урегульовано спірні відносини, на ст.387 ЦК України не змінювало підстав позову, що не було враховано апеляційним господарським судом, який мав застосувати належну норму права, а не відмовляти у позові.

Проаналізувавши касаційні скарги на предмет їх обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарг виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 26.05.2003 між Військовою частиною А2215 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (орендар) укладено договір оренди нерухомого військового майна, розташованого в Бориспільському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1) № 52-с/2003/ГоловКЕУ, згідно якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове оплатне користування нерухоме військове майно - склад паливно-мастильних матеріалів, 3 шт. резервуари (1 350 куб.м.), будівлі № 54, 23, б/н - 449 кв.м., що знаходиться на балансі в/частини А2215, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і станом на квітень 2003 року за експертною оцінкою становила 98 848грн.

Пунктом 5.7. договору передбачено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу. Згідно п.п. 10.1., 10.6. термін дії договору 5 років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 10.9. договору чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

За відсутності заперечень сторін строк договору було продовжено до 01.07.2013, що також було установлено постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-38/10913-2012 за участі визначених у цій справі осіб.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10.6. договору Військова частина А2215, листами від 05.06.2013, 19.06.2013, 02.07.2013, 09.07.2013, які були отримані орендарем, повідомляли останніх про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди на наступний термін та вимагали повернути орендоване майно, але відповідні дії не було здійснено товариством, що ним не заперечувалось. Ухилення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань стало підставою для заявлення прокурором до суду позовної заяви, якою просив вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." майно, що було передано за договором оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ, а саме: склад паливно-мастильних матеріалів: ангар інв. № 23 побудови 1973 року, загальною площею 315 кв.м.; насосну станцію № 1, інв. № 54 побудови 1955 року, загальною площею 85 кв.м.; насосну станцію № 2, інв. б/н побудови 1999 року, загальною площею 49 кв.м.; резервуари казематного типу РВС-450 побудови 1955 року в кількості 3-х (трьох) штук, загальним об'ємом 1 350 куб.м., що знаходяться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко, (в/містечко № 1) та передати його Військовій частині А2215.

За приписами ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ст.27 зазначеного Закону). Зобов'язання щодо повернення орендодавцеві орендованого майна у належному стані після припинення договору оренди передбачено і п. 5.7 укладеного між сторонами договору № 52-с/2003/ГоловКЕУ.

Статтею 193 ГК України та 526 ЦК України установлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що станом на момент судового розгляду справи договір оренди нерухомого військового майна, розташованого в Бориспільському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1) № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003р. є таким, що припинив свою дію, тому вимоги прокурора про вилучення від ТОВ "Ю.С.А." та передання на користь Військової частини А2215 майна, що було отримано за цим договором є законними та обґрунтованими. Касаційна інстанція погоджується з рішенням суду першої інстанції, при ухваленні якого правильно установлено фактичні обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів та правомірно задоволено позовні вимоги.

Що стосується висновків апеляційного господарського суду, яким скасовано рішення місцевого господарського суду, то вони суперечать приписам норм чинного законодавства та установленим обставинам справи. На виконання вимог ст.54 ГПК України, у позовній заяві прокурором належним чином викладено зміст позовних вимог, обставини, на яких ґрунтувались ці вимоги, зазначено та додано докази, якими підтверджено позов, підставою для заявлення якого було невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення орендованого військового майна після припинення договору оренди. Окрім інших норм права, якими урегульовано спірні відносини, посилання прокурором на ст.387 ЦК України не змінювало вимог позову (повернути майно Військовій частині А2215) та його обгрунтування, та не могло бути підставою для відхилення позовної заяви прокурора. Тому, постанова апеляційного господарського суду від 16.09.2014 підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги військової частини А2215 та заступника військового прокурора Дарницького гарнізону задоволити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 20.06.2014 у справі №911/3414/13 залишити в силі.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк