Рішення № 41239628, 03.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р.Справа № 922/3468/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Ветсинтез", м. Харків до ТОВ "ЗООВЕТТАЪМИНОТ", м. Ургенч, Узбекистан про стягнення 255005,31 грн. за участю представників:

позивача - Скребец О.Н., довіреність б/н від 26.06.14 р.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ветсинтез" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Зооветтаїминот" 255005,31 грн. за контрактом №02А/2014-UZ від 30.01.14р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 21.08.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

03.11.14р. представник позивача надав заяву про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03.11.14р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні 03.11.14 року, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, правової позиції щодо позовних вимог не навів.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 21.08.14р. сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи (аркуш справи №46), а саме поштового повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.08.14р., яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання відповідачем зазначеної ухвали 02.09.14р., а отже відповідач мав достатньо часу підготувати відзив на позовну заяву та надати витребувані судом документи, але до теперішнього часу не виконав вимоги ухвали про порушення провадження у даній справі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача і без відзиву на позов.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Ветсинтез" (Продавець) та ТОВ "ЗООВЕТТАЪМИНОТ" (Узбекистан, Покупець) було укладено контракт №02А/2014-UZ від 30.01.2014р. про поставку ветеринарних препаратів відповідно до специфікації (додаток №1 до Договору), загальною вартістю 20736,20 доларів США.

До вказаного контракту була укладена додаткова угода №1 від 01.06.2014р., відповідно до якої змінений порядок розрахунків за основним договором.

Відповідно до умов п.7.2 Договору усі спори вирішуються господарським судом Харківської області.

Згідно з вимогами п.2 Договору (відповідно до доповнень) оплата проводиться шляхом 100% оплати після отримання товару.

Відповідно до 3.6 Договору Покупцю товару надаються наступні документи:

Вантажно-митна декларація на товар - копія; Пакувальний лист - оригінал; Сертифікат походження товару СТ-1 - 1 оригінал; Рахунок-фактура - оригінал; Ветеринарне свідоцтво (Ф-3) - оригінал; Страховка - копія.

Так, 14.05.2014р. товар на суму 20736,20 доларів США був відвантажений на адресу Покупця товар, оформлені Вантажно-митна декларація на товар за №807100000/2014/019230, міжнародна товарно - транспортна накладна (СМR) №463077 від 14.05.2014р. Також на адресу Покупця товару надані інші документи відповідно до умов Договору.

Відповідно до отриманого від Покупця товарів листа, грошові кошти не були перераховані за отриманий товар у зв'язку з неможливістю конвертації валютних ресурсів.

Сума боргу складає 20736,20 доларів США, що на момент звернення до суду з відповідною позовною заявою складає 255005 грн. 31коп., з урахуванням офіційного курсу НБУ на 06.08.2012р. (час подання позову до суду 1 долар США = 12,297591 грн.).

Невиконання відповідачем умов договору на думку позивача є порушенням його законних прав та інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 255005,31 грн. (20736,20 дол. США) заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються, як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що сторони не надали суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 255005,31 грн. (20736,20 дол. США), суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 255005,31 грн. (20736,20 дол. США) заборгованості за договором, правомірні та обгрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 598, 612, 625, 762 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветтаъминот" (Узбекистан, Хорезмська область, м. Ургенч, вул. Ешлик, 31, Валютний рахунок №20208840800431742002 в Ургенчському відділенні Національного Банку ВЕД РУ ОКПО 05598002 ОКОНХ 71150 ІПН 200408649 МФО 00547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (Україна, 61001, м. Харків, вул. Смольна, буд. 30, в/р №26004036157900 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків МФО 351005 Код ЄДРПОУ 31061220) заборгованість за контрактом №02А/2014-UZ від 30.01.14р. в сумі 255005,31 грн. (що станом на 06.08.14р. є еквівалентом 20736,20 дол. США) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5100,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко