Ухвала суду № 41239338, 28.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р.Справа № 816/2214/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2014р. по справі № 816/2214/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області

про визнання нечинними та скасування розрахунку,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про визнання нечинним та скасування розрахунку № 42 від 11.02.2014 р. фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на суму 116356, 44 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2014р. по справі № 816/2214/14 позов публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про визнання нечинним та скасування розрахунку задоволено. Визнано протиправним та скасовано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2014 року (перерахунок за попередні періоди) № 42 від 11.02.2014р., виставлений публічному акціонерному товариству "Карлівський машинобудівний завод". Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" судовий збір в розмірі 73 грн 08 коп (сімдесят три гривні вісім копійок).

Відповідач, не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2014р. по справі № 816/2214/14, подав апеляційну скаргу. В обгрунтування вимог вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції неповно досліджені матеріали справи та не враховано, що в ході проведеної інвентаризації пенсійних справ встановлено, що витрати на відшкодування пільгових пенсій громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виставлялися позивачу у меншій частці, а витрати на відшкодування пільгової пенсії громадянина ОСОБА_5 взагалі не виставлялися до відшкодування, таким чином згідно частини 2 пункту 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України позивачу направлено розрахунок № 42 від 11.02.2014р., в якому визначено донараховані суми витрат. Крім того судом першої інстанції не враховано, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом про скасування вказаного розрахунку. Просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2014р. по справі № 816/2214/14 та розглянути справу за відсутності представника Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 11.02.2014 р. публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" отримало від Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області розрахунок № 42 від 11.02.2014р. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (перерахунок за попередні періоди) (а.с. 112, т. 1).

У вказаному розрахунку позивачу визначено суму фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у загальному розмірі 116356,44 грн.

Позивач не погодився з розрахунком № 42 від 11.02.2014 р., звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття розрахунку № 42 від 11.02.2014 р. складеного Управлінням Пенсійного фонду України в Карлівському районі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступних обставин.

Згідно розрахунку № 42 від 11.02.2014р. Управлінням Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області включено витрати на виплату і доставку пенсій громадян: ОСОБА_5 за період з 15.03.2011р. по 31.01.2014р. у частці 29,98 % в розмірі 11 456,27 грн.; ОСОБА_1 за період з 15.12.2010р. по 31.01.2014р. у частці 97,33 % в розмірі 38 800,35 грн.; ОСОБА_2 за період з 20.12.2009р. по 31.01.2014р. у частці 80,33 % в розмірі 47 590,53 грн.; ОСОБА_3 за період з 23.05.2010р. по 22.05.2013р. у частці 16,52 % в розмірі 5 239,63 грн.; ОСОБА_4 за період з 02.01.2010р. по 31.01.2014р. у частці 20,42 % в розмірі 13 269,66 грн.

Згідно матеріалів пенсійних справ вищезазначених громадян пенсії їм призначено на пільгових умовах у зв'язку із виконанням робіт за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зокрема і на ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" (а.с. 25 - 83, т. 1).

Пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Постановою Кабінету Міністрів, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В пункті 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закона України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997р. №400/97-ВР.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно положень абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1, 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що позивач як роботодавець має обов'язок відшкодовувати витрати органу Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій його працівникам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 6 грудня 1991 року №1931-XII, встановлено, що в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону, Закон України "Про пенсійне забезпечення " вводиться в дію з 01 січня 1992 року, а з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка є спеціальною нормою, що визначає порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Таким чином, право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах. При цьому наявності атестації робочих місць не вимагається. Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки пільговий стаж за списком № 2 громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 набуто на ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" як до, так і після 01.01.1992р., а пільговий стаж громадянина ОСОБА_5 набуто також як до, так і після 01.01.1992р., не тільки на ПАТ "Карлівський машинобудівний завод", але й на інших підприємствах, у зв'язку з цим їм призначено пенсію відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", витрати на виплату якої покладаються на підприємство, де набуто пільговий стаж.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004р. за № 64/8663 (далі 0 Інструкція 21-1).

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5. Інструкції № 21-1).

Згідно із пунктом 6.8. Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Згідно наказу Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області від 27.11.2013р. № 81 на виконання наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.11.2013р. № 1713 встановлено провести у період з 02.12.2013р. по 31.12.2013р. інвентаризацію пенсійних справ та особових рахунків одержувачів пенсій в управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області (а.с. 70, 71, т. 2).

За результатами інвентаризації складено узагальнений акт інвентаризації, який затверджено начальником управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 15.02.2014р. (а.с. 72, т.2). В акті зафіксовано факт виявлення помилок, які не вплинули на розмір пенсії, у 8 пенсійних справах та 8 особових рахунках.

Як встановлено з матеріалів справи, у зв'язку із виявленням помилок в ході інвентаризації Управлінням Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області направлено позивачу розрахунок № 42 від 11.02.2014р. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2014 року із перерахунком сум за 2009 - 2013 роки.

Колегія суддів, дослідивши розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", направлених позивачу за період з грудня 2009 року по січень 2014 року, дійшла висновку, що розрахунок № 42 від 11.02.2014р. не містить точних даних щодо сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які підлягають додатковому відшкодуванню позивачем за попередні періоди.

Виходячи зі спірного розрахунку, суми витрат, донарахованих позивачу за період з грудня 2009 року по січень 2014 року, Управлінням Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області обчислено із сум пенсій, фактично виплачених пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 згідно довідок та частки відшкодування, яка виставлялася ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" по вказаних пенсіонерах протягом періоду з грудня 2009 року по січень 2014 року. Сума витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_5 до відшкодування позивачу не виставлялася, тому у розрахунку № 42 від 11.02.2014р. була визначена у повному розмірі у частці, пропорційній стажу на підприємстві (29,98 %).

Між тим, суми пенсій, фактично виплачені вказаним особам згідно довідок (а.с. 115-119, т.1) не відповідають сумам, які були визначені позивачу у розрахунках фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2009 року по січень 2014 року (є більшими або меншими). Співставлення сум витрат по виплаті пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які виставлені позивачу до відшкодування у розрахунках за період з грудня 2009 року по січень 2014 року, із сумою пенсій, яка фактично виплачена вказаним особам, але не виставлена до відшкодування позивачу, відповідачем не здійснювалося.

Крім того, частку позивача по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за період з грудня 2009 по липень 2010 року у розрахунку № 42 від 11.02.2014р. вравховано відповідачем неправильно (по ОСОБА_2 враховано 19,67 %, замість 20 %, по ОСОБА_4 враховано 79, 33 % замість 79,58 %).

Також з матеріалів справи встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Карлівському районі проведено звірку сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, в ході якої підтверджено вищенаведені помилки та виявлено ряд інших помилок в розрахунку № 42 від 11.02.2014р. (а.с. 74, т. 2).

Крім того, згідно додатку до розрахунку №42 від 11.02.2014р. (без вихідного номеру і дати), в якому зазначено уточнені дані в розрізі сум витрат по кожному пенсіонеру, як в сторону зменшення, так і в сторону збільшення (а.с. 75, т. 2). В цілому за даними додатку до розрахунку загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню, збільшилася із 116 356,44 грн. до 116 801,50 грн.

Положеннями Інструкції № 21-1 передбачено, що суми до відшкодування визначаються у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7). Між тим повноважень органів Пенсійного фонду щодо направлення підприємствам додатків до розрахунків чинним законодавством не передбачено, форми цих додатків не встановлено.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У цих нормах Основного Закону України втілено загальновідому формулу обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).

Оскільки відповідачем документально не доведено точність сум, нарахованих позивачу у розрахунку № 42 від 11.02.2014р. з огляду на неврахування розбіжностей сум пенсій, фактично виплачених згідно довідок пенсіонерам, із сумами, які визначалися позивачу у розрахунках фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2009 року по січень 2014 року, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що розрахунок № 42 від 11.02.2014р. є необґрунтованим.

Крім того суд не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, а відтак не може замість органу Пенсійного фонду розраховувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які підлягають відшкодуванню позивачем.

Пунктом 6.4. Інструкції № 21-1 встановлено обов'язок органів Пенсійного фонду визначати розмір сум до відшкодування на поточний рік щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону та надсилати їх підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Таким чином, розрахунок № 42 від 11.02.2014р. із визначенням розміру сум відшкодування за період з грудня 2009 року по січень 2014 року складено із порушенням строків, визначених пунктом 6.4. Інструкції № 21-1.

Положення пункту 6.4. Інструкції свідчать про те, що вказана норма має на меті забезпечення завчасного повідомлення підприємства про розмір сум, які підлягають відшкодуванню протягом поточного року, та своєчасного (протягом 10 днів) повідомлення про новопризначені (перераховані) пенсії.

Визначивши суми відшкодування пенсій у розрахунку № 42 від 11.02.2014 за минулі п'ять років, відповідач порушив строки прийняття такого рішенням.

Доводи відповідача про те, що в даному випадку мала місце обставина, яка впливала на суму відшкодування (інвентаризація пенсійних справ), тому відповідач діяв відповідно до пункту 6.8. Інструкції № 21-1, надіславши спірний розрахунок протягом місяця із дня виникнення цієї обставини, колегія суддів не приймає, як необгрунтовані.

На підставі пункту 6.8. Інструкції № 21-1 відповідні зміни розміру відшкодування доводяться до відома підприємства і підлягають застосуванню у періоді після виникнення обставини, що вплинула на розмір відшкодування. Натомість поширення дії даної обставини, що впливає на суму відшкодування, на минулий п'ятирічний період і складення розрахунку за цей період, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо скасування розрахунку № 42 від 11.02.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2014р. по справі № 816/2214/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.