Ухвала суду № 41237653, 21.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/164/14-ц 21.10.2014 21.10.2014 21.10.2014

Провадження № 22ц-784/2576/14 Головуючий у 1-й інстанції Гажа О.П.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі Свіщук О.В.,

за участю:

- прокурора Брезіцького В.С.,

- представника відповідача Пономаренка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2014 року

за позовом

Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, ОСОБА_3

про

визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та покладення обов'язку,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся в суд з позовом в інтересах держави до Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та покладення обов'язку.

Прокурор зазначав, що перевіркою додержання вимог природоохоронного законодавства України, встановлено порушення Водного кодексу України, Земельного кодексу України та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Так, рішенням виконавчого комітету Баловненської сільської ради № 54 від 14 вересня 2011 року «Про оформлення права власності на житлові будинки» оформлено право власності відповідача на об'єкт нерухомості - гараж літ.Е-1 площею 51,3 кв.м та 16 вересня 2011 року видано свідоцтво про право власності на це майно. При цьому, вказаний гараж розташований за межами земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,21 га по АДРЕСА_1 та розміщений в межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги на відстані 15 м. від урізу води р. Південний Буг.

Крім цього, від вказаної будівлі збудовано бетонну споруду (пірс) площею 104,4 кв.м, яка входить в акваторію річки.

Посилаючись на наведене, прокурор з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Баловненської сільської ради № 54 від 14 вересня 2011 року в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на споруду гаражу літ.Е-1 площею 51,3 кв.м, розташовану в АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Баловненської сільської ради 16 вересня 2011 року на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на гараж літ.Е-1.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2014 року позов прокурора задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області № 54 від 14 вересня 2011 року в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на споруду гаражу, позначену на плані забудови літ.Е-1 площею 51,3 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що було видане виконавчим комітетом Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області 16 вересня 2011 року на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на споруду гражу, позначену на плані літ.Е-1 площею 51,3 кв.м

Покладено обов'язок на ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку, розташовану на узбережжі р.Південний Буг перед територією домоволодіння по АДРЕСА_1. Шляхом знесення за власний рахунок капітальної споруди гаражу, площею 51,3 кв.м, позначеної на плані літ.Е-1.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 липня 2006 року ОСОБА_3 являється власником ? частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Інша ? частина цього ж житлового будинку належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 08 листопада 2006 року.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЗ № 134094 від 28 листопада 2008 року, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за вказаною адресою ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2100 га.

Придбаний житловий будинок було реконструйовано відповідачем та зведено нові додаткові об'єкти.

У зв'язку з цим, рішенням виконавчого комітету Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 04 вересня 2011 року № 54 за ОСОБА_3 оформлено право власності на житловий будинок загальною площею 227,5 кв.м, житловою площею 127,5 кв.м, а також господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1. (а.с. 5).

16 вересня 2011 року тим же виконавчим комітетом ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за вказаною адресою (а.с.6).

За даними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, до складу узаконених будівель увійшли: житловий будинок літ.А-1м/с; літня кухня літ. «Б-1», плавальний басейн літ. В-1, гараж літ.Г-1, гараж літ. Е-1, підвал літ. Дп/д, огорожа №1,2,6,7, споруда №3,4,5.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції чинній на час оформлення права власності), передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним або юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Із матеріалів справи видно, що при прийнятті рішення про оформлення права власності на вказані об'єкти нерухомості виконавчим комітетом було прийнято до уваги надану ОСОБА_3 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації зареєстровану інспекцією ДАБК в Миколаївській області в якій зазначено, що всі вище перелічені об'єкти знаходяться на земельній ділянці площею 0,21 га наданої у власність відповідачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_1.

Проте, як встановлено судом, капітальна споруда гаражу літ.Е-1 зведена за межами наданої йому у власність земельної ділянки, тобто на земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку в користування або у власність відповідачу не виділялася.

Даний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки, складеним Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області 05 серпня 2013 року, а також актом обстеження земельної ділянки від 20 жовтня 2014 року, складеним за участю спеціалістів з охорони навколишнього природного середовища у Миколаївській області, відділу Держземагенства у Новоодеському районі, землевпорядника Баловненської сільської ради та Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.

Із кадастрового плану земельної ділянки, що долучений до акту від 20 жовтня 2014 року та долучених до акту документів, видно, що від межі земельної ділянки відповідача розміщений схил, а униз за межами цього схилу до берегу річки розташований спірний об'єкт нерухомості.

Вказаний факт відповідач не спростував та не надав доказів того, що спірний гараж розташований в межах належної йому земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України).

Оскільки спірний об'єкт нерухомості є самочинним нерухомим майном, а відтак він підлягає знесенню відповідно до положень ст..376 ЦК України.

Крім того, судом встановлено, що оспорюваний об'єкт гаражу розташований на березі р.Південний Буг, в межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги, на відстані 15 м. від урізу води.

Згідно ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до п. "в" ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води, зокрема для великих річок шириною у 100 метрів.

Статтею 61 Земельного Кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється будівництво будь- яких споруд.

Аналогічні положення містяться в ст. 88 Водного кодексу України.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси (ч. 1 ст.21 ЦК України).

Встановивши, що земельна ділянка, на якій ОСОБА_3 самовільно звів споруду гаражу літ Е-1, відноситься до прибережної захисної смуги р. Південний Буг, а тому будівництво на ній будь-яких споруд заборонено нормами чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 вересня 2011 року видане на ім'я ОСОБА_3 в частині реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: гаражу літ Е-1 площею 51,3 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , скасування рішення про оформлення права власності за ОСОБА_3 на зазначений об'єкт нерухомого майна, звільнення за власний рахунок самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення побудованої споруди.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що даний спір є публічно - правовим та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, пов'язані із помилковим тлумаченням норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді