Рішення № 41237026, 28.10.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2764/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19,27 Чебану М. М. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В. І.суддівВишні Н. В. , Пономаренка В. В. при секретаріАнкудінов О.І. представника позивача Костецький О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.02.2007 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 1429 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого ОСОБА_7, має заборгованість - 21535.95 грн., яка складається:

-952.68 грн. - заборгованість за кредитом;

-7204.24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-11877.32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

-500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

-1001.71 грн. - штраф (процентна складова).

Просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21535.95 грн. та судовий збір.

Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 21535.95 грн. та судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, вважаючи що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, просить змінити рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року в частині стягнення суми, що підлягає до стягнення за кредитним договором, зменшивши її до 1336,84 грн: стягнути заборгованість по кредиту в сумі 952,68 грн. та нараховані річні на дану суму за вісім років у розмірі 384,16 грн. Застосувати позовну давність щодо стягнення пені і штрафів за кредитним договором.

Вислухавши сторону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до висновку, що саме з вини відповідача допущено порушення виконання основного зобов'язання, а саме погашення заборгованості не здійснювалося у встановленому договором порядку та строком, а тому відповідач повинен нести відповідальність за невиконане зобов'язання.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не є можливим.

Встановлено, що 06.02.2007 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 1429 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_7 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі - 21535.95 грн.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Частиною 1 ст.631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Відповідно до ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Частиною 1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», який є невід'ємною частиною кредитного договору визначено, що строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за його користування, винагород, неустойки (пені), штрафу по вказаному договору становить 5 років.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Ураховуючи, що умови кредитного договору в частині збільшення строку давності не суперечать вимогам діючого законодавства, та що строк позовної давності, визначеного цими договорами не сплинув, так як відповідач частково погашав кредит в 2009 та 2011 роках, чим перервав строк позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в сумі 952,68 гривни; 7204,24 гривни заборгованості по процентам за користування кредитом; 500.00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1001,71 грн. штрафу (процентна складова).

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах встановленого Умовами п'ятирічного строку позовної давності про стягнення кредиту, процентів за його користування, винагород, неустойки (пені), штрафу, так як ОСОБА_7 останній платіж зробив в 2011 році, чим перервав строк позовної давності. Правильність розрахунку заборгованості, відповідачкою належними та допустимими доказами не спростовано.

Разам з тим, розмір заборгованості за кредитом становить 952,68 грн., а розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором становить 11877,32 грн., що значно перевищує розмір збитків.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру неустойки до розміру основного боргу по кредиту в сумі 952 гривни. Такий висновок буде відповідати правовій позиції Верховного Суду України ( справа N 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року).

Так як судом першої інстанції невірно було застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті в частині стягнення пені (неустойки), то рішення суду першої інстанції підлягає до зміни з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення в частині стягнення неустойки в сумі 952 гривни. В іншій частині рішення суду першої інстанції є вірним.

Доводи апелянта про незастосування судом першої інстанції строків позовної давності до штрафу та пені є невірними, так як пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», який є невід'ємною частиною кредитного договору передбачено п'ятирічний строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за його користування, винагород, неустойки (пені), штрафу.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Отже, для застосування позовної давності необхідна заява відповідача. Однак у матеріалах справи відсутні підтвердження того, що відповідачем ОСОБА_7 подано заяву про застосування позовної давності. Із журналу судового засідання теж не вбачається, що відповідачем заявлялося клопотання про застосування наслідків пропущення Банком строку позовної давності.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі, що районний суд безпідставно стягнув з нього пеню і штрафні санкції за кредитним договором, по яких сплинули строки позовної давності є безпідставним та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року задоволити частково, а рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року змінити, скасувавши його в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 11877,32 гривни.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 952 гривни.

Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом в сумі 952,68 гривни; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7204,24 гривни; 500 гривень штраф (фіксована частина); 1001,71 гривни штраф (процентна складова), а всього на суму 9658,63 гривни залишити без змін.

Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 243,60 гривни також залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу його проголошення.

Головуючий :

Судді :