Рішення № 41236745, 30.10.2014, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2184/14-ц

2/703/808/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Манька М.В.

при секретарі Пшенишній А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з листопада місяця 2000 року її дочка ОСОБА_5 проживає в даній квартирі; 29 вересня 2011 року ОСОБА_2 - власник квартири та ОСОБА_6 - покійний чоловік позивачки домовилися про продаж ОСОБА_2 ОСОБА_6 цієї квартири і ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 половину вартості квартири, а саме: 32000 грн. та 1000 дол. США., про що написав розписку. ОСОБА_5, розуміючи, що спірна квартира належить вже їй, виконала в ній ремонтно-будівельні та оздоблювальні роботи на суму більше 100000 грн. В подальшому позивачка зверталася до ОСОБА_2 з метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, але відповідач від цього ухиляється.

Представник позивачки - ОСОБА_5 - в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги ОСОБА_1

Відповідач в судове зсідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа - ОСОБА_7- в судове засідання не з'явився, але надав суду заперечення, в якому проти задоволення позову категорично заперечує, посилаючись на те, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 29 квітня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 398, він являється законним власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Представник позивачки не заперечує проти розгляду справи по суті у відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

В позові необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 29 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 398, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Це підтверджується і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 квітня 2014 року.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.3,4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації

Права власника житлового будинку, квартири, визначені ст.ст. 150, 155 ЖК України, передбачають право власника використовувати житло для особистого проживання і проживання членів їх сімей та надають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.

Стосовно позовних вимог позивачки необхідно зазначити наступне: доводи позивачки про те, що 29 вересня 2011 року громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_6 оформили договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 суд ставить під сумнів, оскільки, як вбачається з розписки, складеної ОСОБА_2 29 вересня 2011 року, він отримав від ОСОБА_6 «гроші в сумі одна тисяча дол. США та 32000 грн.», далі по тексту зазначено, що він отримав «завдаток, половину». Розписка не містить інформації про укладення договору та про те, за що ОСОБА_2 отримав «завдаток, половину».

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що в кінці літа 2011 року її запросили в будинковолодіння ОСОБА_6, де вона була присутня під час передачі ОСОБА_6 незнайомому їй чоловіку 1000 дол. США та 32000 грн., при цьому ОСОБА_6 їй повідомив, що гроші передаються ним за половину вартості квартири, належної незнайомому їй чоловіку, в розписці вона поставила свій підпис. За яку саме квартиру передавались гроші, вона не уточнювала, і ця інформація їй невідома.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що в кінці вересня 2011 року він був запрошений в будинковолодіння ОСОБА_6, де був присутній під час передачі ОСОБА_6 незнайомому йому громадянину коштів в розмірі 1000 дол. США та 32000 грн. за половину вартості квартири. Він засвідчив цей факт, поставивши свій підпис в розписці. Квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Посвідчив суду, що ОСОБА_5 проживала в цій квартирі тривалий час, він неодноразово був в гостях у неї.

Згідно з ч. 2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, закон надає суду право визнати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

Однак, правила ст. 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельна ділянка, єдиний майновий комплекс, житловий будинок (квартира) або інше нерухоме майно, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Це пов'язано із тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

Крім цього, відповідно до п.1 ч.1, абз. 2 ч. 3 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» N 1952-IV від 1 липня 2004 року (надалі Закон N 1952-IV) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Згідно з ст. 5 Закону N 1952-V у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За таких обставин суд вважає, що в позові необхідно відмовити повністю.

На підставі наведеного, ст.ст. 220, 317, 319, 321 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 212, 213, 215, 224 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовити повністю.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідач може подати до Смілянського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на його перегляд та оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуючий: М.В.Манько