Ухвала суду № 41235733, 04.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4445/14 Головуючий у 1-й інстанції: Ільяшевич О.В.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопад 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі з компенсацією втрати частини заробітку, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 26 лютого 2014 року по день винесення рішення судом,-

ВСТАНОВИЛА :

25 березня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що працював у відповідача на посаді слюсаря - ремонтника з 04 березня 1997 року по 13 серпня 2001 року. На час звільнення заборгованість по заробітній платі становила 214 грн. 80 коп. у відповідності до довідки № 32-8731 від 06 березня 2014 року. Після його звільнення відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі з компенсацією втрати частини заробітку у розмірі 650 грн. 75 коп. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку в період з 14 серпня 2001 року по 25 березня 2014 року становив 18573 грн. 20 коп.

01 серпня 2014 року позивач подав до суду заяву, де уточнив позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 серпня 2001 року по день винесення рішення суду.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача середній заробіток за період з 14 серпня 2001 року по день ухвалення рішення суду, в іншій частині вимоги підтримав у повному обсязі. Просив слухати справу у його відсутності.

Ухвалою суду від 01 серпня 2014 року провадження у справі в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період часу з 14 серпня 2011 року по 25 лютого 2014 року включно та моральної шкоди закрито.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, одночасно надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги позивача визнає тільки в частині стягнення заробітної плати згідно довідок по даним бухгалтерського обліку ВАТ «Содовий завод», інші вимоги не визнавав, оскільки відносно ВАТ «Содовий завод» порушено 03.01.2001 року справу № 5/174Б про банкрутство, у 2003 році відкрита ліквідаційна процедура, яка продовжується на даний час. Також зазначив, що компенсація за затримку заробітної плати нараховується з моменту коли працівникові повинна виплачуватися заборгованість по заробітній платі, однак таку заборгованість підприємство не виплатило, а тому підстав для її стягнення на немає.

Тому суд вважав за можливе розглянути справу у його відсутності, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 80 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період часу з 26 лютого 2014 року по 01 серпня 2014 року включно у розмірі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 72 коп., а всього 810 (вісімсот десять) грн. 52 коп.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп. судового збору в прибуток держави.

Рішення в частині присудження заробітної плати, в межах місячного платежу звернуто до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3., посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його змінити, повністю задовольнивши його позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_3 (а.с. 5-7) працював у відповідача в період з 04 березня 1997 року по 13 серпня 2001 року. Звільнений з підприємства згідно наказу № 211 від 13 серпня 2001 року. На час звільнення - 13 серпня 2001 року заборгованість підприємства по заробітній платі становить 214 грн. 80 коп., що стверджується довідкою ВАТ «Содовий завод» № 32-8731 від 06 березня 2014 року про заборгованість по зарплаті (а.с. 8).

Наведені обставини сторонами не оспорювались та ними визнавались.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи викладене, суд стягнув з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 214 грн. 80 коп.

За змістом вимог ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За приписами ст.. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а за змістом ст. 8 вказаного закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

В статті 3 вказаного Закону, передбачений порядок нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 7 вищевказаного Закону передбачає, що відмова власника або уповноваженого ним органу ( особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості заробітної плати, після утримання податків і платежів, по місяцях за які вона утворилась. Будь-яких доказів того, що така компенсація не була нарахована під час перебування в трудових відносинах із підприємством позивачем також не надано.

З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки суд позбавлений можливості самостійно вирахувати розмір компенсації, в зв'язку із недоведеністю обставин, які повинні бути враховані при стягненні компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Відносно строку звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку, то у відповідності із рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення моральної шкоди, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що стверджується довідкою ВАТ "Содовий завод" № № 32-8731 від 06 березня 2014 року про заборгованість по зарплаті (а.с. 8). Крім того, у відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, суд стягнув також середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку за період часу з 26 лютого 2014 року по день винесення рішення судом - 01 серпня 2014 року включно в сумі 595 грн. 72 коп., виходячи з наступних розрахунків:

вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із довідки про заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за два останні повні місяці роботи - квітень-серпень 1997 року - 118 грн. 00 коп. + 118 грн. 00 коп./19 дн.+23 дн= 5 грн. 62 коп. Х106 днів (робочі дні за період часу з 26 лютого 2014 року по 01 серпня 2014 року включно )= 595 грн. 72 коп.

Як зазначалося вище, ухвалою суду від 01 серпня 2014 року провадження у справі в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період часу з 14 серпня 2011 року по 25 лютого 2014 року включно та моральної шкоди закрито (а.с.29-30).

Закриваючи провадження у справі в цій частині позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що з наданої копії рішення Слов'янського міськрайонного суду від 04 квітня 2014 року, з відповідача було стягнуто на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 грудня 1997 року по 25 лютого 2014 року та моральну шкоду у порядку ст. 237-1 КЗПП України, яку було завдано ОСОБА_3 під час несплати останньому заробітної плати при звільненні.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З огляду на викладене, суд закрив провадженні по справі в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 14 серпня 2001 року по 25 лютого 2014 року включно та стягнення моральної шкоди, оскільки існує рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, яке набрало законної сили 15 квітня 2014 року з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на це, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку зпа весб час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 ч серпня 2001 року по 25 березня 2014 року включно.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні, не спростовують.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апелянта, аналогічні доводам позивача у суді першої інстанції, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: