Ухвала суду № 41234686, 04.11.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 133/2513/14-ц Провадження № 22-ц/772/3002/2014Головуючий в суді першої інстанції Проць В. А.Категорія 48Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

04 листопада 2014 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Голоти Л.О., Медвецького С.К.,

за участю секретаря Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, -

встановила:

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове про задоволення позову.

Апелянт - позивач ОСОБА_2 подала суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечували, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Орган опіки і піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, свого представника до суду не направив, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 05 квітня 2012 року розірвано.

У сторін по справі народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8).

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами).

Так, пунктами 3,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, передбачено, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється, зокрема за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Пунктом 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Отже чинним законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон до досягнення нею шістнадцятирічного віку та без згоди одного із батьків, суперечить вищевказаним нормам матеріального права, змісту положень ст. 141, 157 СК України, які визначають рівність прав і обов'язків батьків відносно виховання дитини.

Сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків батька і матері у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей.

Згідно з частиною 3 статті 10, частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 статті 57 цього Кодексу).

Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував необхідність виїзду дитини за кордон, вказував мету такого виїзду та конкретний час.

Доводи про те, що відповідач ухиляється від надання дозволу на виїзд дитини за кордон, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Додана до апеляційної скарги копія телеграми не може бути прийнята до уваги, так як відомості, викладені в ній не підтверджують факту ухилення відповідача від надання дозволу, а дата її направлення відповідачеві відсутня (не читається). Крім того, позивачем надана ксерокопія даної телеграми лише до апеляційної скарги без обґрунтування неможливості її подання суду першої інстанції хоча вона нібито була відправлена в липні 2014 року. Відповідач же заперечує будь-які звернення з боку позивачки з приводу надання дозволу на виїзд дитини за кордон.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Голота Л.О. /підпис/ Медвецький С.К. Стадник І.М.