Ухвала суду № 41232297, 05.11.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Рожина Ю.М.,

суддів - Григоренка М.П, Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

з участю

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Млинівського районного суду від 19 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Млинівського районного суду від 19 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку та доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.08.2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ОСОБА_3 в поданій апеляційній скарзі доводить, що всупереч вимогам ст.182 СК України, суд не дослідив обставин справи, не врахував, що позивачка не працює, має на утриманні двох дітей та безробітну матір. Судом також не враховано, що відповідач має основні та додаткові доходи, інших утриманців не має, матеріально спроможний сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, розмір якої визначений ст.7 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2014 рік" №1165 від 27 березня 2014 року, а саме 1286 грн. Вважає, що суд неправомірно залишив поза увагою питання стягнення аліментів за минулий час. Покликаючись на неповноту з'ясування обставин справи та невідповідність їм висновків суду, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасника процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із передбаченого законом обов'язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, врахував при цьому матеріальне становище відповідача, його працевлаштованість, визначивши аліменти у 1/3 частки від усіх видів заробітку та доходів відповідача.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 15 червня 2010 року (а.с.4). Відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходиться на утриманні матері (а.с. 8).

Відповідно до роз'яснень п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів дані обставини були враховані судом першої інстанції .

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів приймає до уваги, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 „Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст.183 „Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст.184 „Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі"). (постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, який полягає у намаганні позивачки стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини, а тому визначаючи аліменти у частці від заробітку (доходу) батька дитини, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 має постійний дохід, є працевлаштованим, згідний сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів свого заробітку, з чим позивач в судовому засіданні суду першої інстанції погодилась, а тому у суду не було підстав для стягнення аліментів з відповідача у твердій грошовій сумі.

Жодних доказів на спростування правильності висновків суду першої інстанції позивач не надала.

Доводи апеляційної скарги про стягнення аліментів за минулий період часу не заслуговують на увагу з тих підстав, що позивачка до подання даного позову не ставила вимогу про стягнення аліментів, а рішення суду з цього приводу відсутне.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Млинівського районного суду від 19 вересня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Рожин Ю.М.

Судді: Григоренко М.П.

Ковальчук Н.М.