Рішення № 41232255, 10.10.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9213/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Дубарець Ю.М.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Пуха Д.А., Цаль О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_4 до Національного університету водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України про стягнення недоплачених коштів допомоги по тимчасовій непрацездатності та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку,

встановив:

В червні 2014 року в Рівненський міський суд надійшов позов ОСОБА_4 до Національного університету водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України про стягнення недоплачених коштів допомоги по тимчасовій непрацездатності за період із 10 по 21 липня 2011 року та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, починаючи із 24 липня 2011 року по теперішній час, який уточнений в ході судового розгляду справи додатковою заявою від 07.10.2014 року про розрахунок коштів допомоги по тимчасовій непрацездатності, що становить 534 грн. та коштів середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 45 950 грн.

В позовній заяві зазначено, що позивач, перебувала в трудових стосунках з відповідачем та працювала на посаді диспетчера факультету будівництва та архітектури на період відпустки по вагітності і пологах диспетчера факультету ОСОБА_5 та відпустки по догляду за дитиною до досягнення 3-х років останньої. 04 Липня 2011 року по місцю роботи від співробітниці ОСОБА_6 на грунті неприязних відносин вона отримала легкі тілесні ушкодження, чим спричинено короткочасний розлад здоров»я, від чого вона перебувала на стаціонарному лікуванні із 05 по 11 липня 2011 року та на амбулаторному лікуванні із 12 по 21 липня 2011 року, згідно виданого ЦМЛ м. Рівне листка непрацездатності серії АВУ № 524208, проте в порушенні кримінальної справи по даному факту відмовлено. Із займаної посади її було звільнено 24.07.2011 року на підставі Наказу НУВГП №273 від 14.07.2011 року, згідно п.2 ст. 36 КЗпП України. По результатах розслідування нещасного випадку було складено акт №1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний із виробництвом по формі НПВ. Восени 2011 року відповідач за рахунок власних коштів нарахував та виплатив допомогу по тимчасовій непрацездатності тільки за 5 днів, що змусило її звертатися в державні і правоохоронні органи. Відділення ВД ФСНВ у м. Рівне 13.02.2014 року відмовило у відшкодуванні виплат за решту 12 днів перебування на лікуванні, оскільки випадок не належить до страхових нещасних випадків. Федерація професійних спілок Рівненської області своїм листом від 14.02.2014 року за №06/01-38 повідомила, що при порушенні роботодавцем її права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, вона відповідно ст.ст. 231, 233 КЗпП України, має право звернутись до суду за захистом порушеного права без обмеження строком, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності є компенсацією втрати заробітної плати, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Питання та правильність нарахування і виплати матеріального забезпечення повинна контролювати комісія по соціальному страхуванню НУВГП. Передбачених ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» підстав для відмови в наданні їй допомоги по тимчасовій непрацездатності відсутні. Рішення про відмову в призначенні їй допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідач не приймав, таким чином безпідставно із липня 2011 року по даний час не виплатив їй допомогу за 12 днів перебування на лікуванні - із 10 по 21 липня 2011 року - на суму 534 грн. Крім того, вважає що відповідач а підставі положень ст. 117 КЗпП України. вважає що відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, починаючи із 24 липня 2011 року в сумі 45 950 грн.

Згідно письмових заперечень відповідача на позовну заяву, позовні вимоги до задоволення не підлягають. Зазначено, що відповідачем оплачено перші п'ять днів непрацездатності позивача на підставі лікарняного листа серії АВУ № 524208. У зв'язку із записом про нещасний випадок на виробництві, далі 11.08.2011 року відповідачем направлений лист ВД Фонду соціального страхування з тимчасової втирати працездатності, на що отримано відповідь про відмову в оплаті 11 днів тимчасової непрацездатності позивача із покликанням на п.п. 14,18 Постанови КМ України № 1112 від 25.08.2004 року, що суперечить ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням». В вересні 2011 року комісією Управління Держгірпромнагляду по Рівненській області проведене спеціальне розслідування нещасного випадку, по результатах якого, на підставі п. 16 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок, який стався із позивачем, спричинений з'ясуванням працівниками деканату особистих мотивів, та прийнято рішення скласти акт №1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний із виробництвом за формою НПВ, відповідно п. 51 Порядку. Після такого проведеного спеціального розслідування відповідач звернувся із листом №568 від 05.10.2011 року до ВД ФСС з ТВП з приводу з'ясування можливості оплати листка непрацездатності позивачка. Своєю відповіддю від 28.10.2011 року №06/19 33 фонд відмовився здійснювати плату, не взявши до уваги результати спеціального розслідування і посилаючись на постанову органів внутрішніх справ про відмову в порушення кримінальної справи, не прийнявши до уваги мотиви з'ясування особистих мотивів між позивачем та іншим працівником. Отже, відповідачем прийняті всі можливі заходи щодо здійснення оплати, невиплату допомоги із тимчасово непрацездатності позивачу спричинено не діями відповідача, а діями Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та діями лікуючого лікаря, яка невірно вказала на причини непрацездатності, що унеможливило отримання позивачем оплати за 11 днів непрацездатності.

Представник позивача підтримав повністю уточнені позовні вимоги в суді. Додатково пояснила, що в порядку, передбаченому чинним законодавством відповідач по місцю роботи застрахованої особи зобов'язаний був виплатити позивачу кошти допомоги по тимчасовій непрацездатності, які відшкодовуються Фондом. Оскільки у встановленому порядку відповідач не звернувся з приводу оплати коштів за 12 днів непрацездатності позивача, офіційної відмови Фонду, яку можна оспорити у встановленому порядку не надано, позивачка правомірно звернулась із вимогою до відповідача. Вона має право на оплату періоду тимчасової непрацездатності і така оплата повинна бути проведена. Вважає також правомірними вимогу про стягнення коштів за період затримки розрахунку. З огляду на порушення вимог Закону України №2240-ІІІ від 18.01.2001 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст.116 КпАП України, відповідно ст. 117 КЗпП України, вважає позовні вимоги обґрунтованими. Просить повністю задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали заперечення до позову. Пояснили, що допомога позивачу, починаючи із 6-го дня її непрацездатності повинна бути виплачена Фондом в розмірах встановлених законодавством. Така невиплата спричинена не діями університету, а Фонду, який без достатніх на те підстав унеможливив отримання позивачем оплати за 11 днів непрацездатності. Вимоги виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності належить позивачу не від підприємства, а від Фонду СС з ТВП, відповідач виконав свій обов'язок по виплаті належних працівнику коштів, відповідно ст. 116 КЗпП України, вимога про стягнення коштів в порядку ст. 117 КЗпП України є безпідставною за відсутністю вини власника чи уповноваженого на те органу. Крім того, посилаються на рішення Конституційного суду №4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України, у взаємозв'язку ст.ст. 117,237-1 цього кодексу, згідно якого, положення ч.1 ст. 233 КЗпП України, у взаємозв'язку ст.ст. 116.117,237-1 Цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду за заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Оцінюючи пояснення, дослідженні надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено сукупністю досліджених в справі доказів, зокрема трудової книжки позивача, що позивач ОСОБА_4 перебувала в трудових стосунках з відповідачем та працювала на посаді диспетчера факультету будівництва та архітектури на період відпустки по вагітності і пологах диспетчера факультету ОСОБА_5 та відпустки по догляду за дитиною до досягнення 3-х років останньої із 08.10.2008 року по 24.07.2011 року.

Відповідно дослідженого судом листка непрацездатності серії АВУ № 524208, виданого Рівненською ЦМЛ 11 липня 2011 року, позивачка із 05.07.2011 року по 11.07.2011 року перебувала на стаціонарному та із 12.07.2011 року по 22.07.2011 року на амбулаторному лікуванні із діагнозом - струс головного мозку. На підставі приведеного на звороті лікарняного листа розрахунку відповідача, із посиланням на протокол №15 від 15.09.2011 року, позивачу призначена допомога по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків заробітку за 4 робочих дні та за 9 робочих днів. Водночас, згідно наданого відповідачем розрахунку встановлено, що така допомога, виходячи із середньоденного заробітку 59,345 грн. фактично нарахована та виплачена за 4 робочі дні в сумі 237, 38 грн. за рахунок коштів відповідача.

Допомога по тимчасовій непрацездатності позивачу за решту днів відповідачем, по місцю роботи позивача, не виплачена із покликанням на причину непрацездатності, за наявності якої виплата допомоги із шостого дня непрацездатності є обов'язком ФСС з ТВП, згідно ст. 35 Закону України №2240-ІІІ від 18.01.2001 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Так, на підставі акту спеціального розслідування нещасного випадку комісії Управління Держгірпромнагляду по Рівненській області ф.Н-5, від 12.09.2011 року, проведеного з приводу нещасного випадку на підставі скарги ОСОБА_4, комісія на підставі матеріалів розслідування прийшла до висновку, що даний випадок підпадає під дію п.16 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 року №1112, і на підставі п.51 Порядку складається акт за формою НПВ. Також комісією складений і затверджений 12.09.2011 року Акт №1 форми НПВ «про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом», щодо ОСОБА_4. Вказані акти є остаточним підтвердженням причини нещасного випадку, що стався 04.07.2011 року щодо позивачки.

Встановлено, що відповідачем, одержавшим в своє розпорядження вищенаведений листок непрацездатності позивачки двічі, в серпні 2011 року та жовтні 2011 року направлені запити консультативного характеру ФСС з ТВП з приводу порядку оплати коштів допомоги з тимчасової непрацездатності за 9 робочих днів позивачу та правомірності оплати їх за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на що отримували роз»яснення у виді відповіді №502 від 10.08.2011 року та №06/18803 від 28.10.2011 року про неправомірність оплати за рахунок таких коштів, безпідставно посилаючись на зв'язок травми позивача із виробництвом.

Оплата коштів тимчасової непрацездатності позивача за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період із 12.07 по 22.07.2011 року по даний час відповідачем не проведена.

Таким чином, на підставі переписки відповідача та ФСС з ТВП, положень ст.ст. 1, 21,50 Закону України №2240-ІІІ від 18.01.2001 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», встановлено передбачений законом порядок виплати коштів з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам, найманим працівникам, по місцю їх роботи за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Позивачка ОСОБА_4 підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності згідно п.1 ст.1 Закону України №2240-ІІІ від 18.01.2001 року із наступними змінами і доповненнями, таке право стороною відповідача не оспорюється.

Оскільки виплата коштів з тимчасової втрати працездатності позивачу відповідачем по місцю роботи позивача не проведена, відмови Фонду СС з ТВП на відшкодування виплачених позивачу коштів соціального страхування, з підстав, передбачених ст. 36 Закону України №2240-ІІІ від 18.01.2001 року не встановлено, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення із відповідача коштів недоплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності за період 9 робочих днів із 10 по 21.07.2011 року.

Суд погоджується із висновком Федерації професійних спілок України в Рівненській області в відповіді №06/01-58 від14.02.2014 року на ім»я позивачки в тій частині, що вимога про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності не обмежується будь-яким строком звернення до суду за захистом порушеного права, відповідно ч.2 ст. 233 КЗпП України, оскільки така допомога є компенсацією втрати заробітної плати, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Розрахунок коштів недоплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності за 9 робочих днів, за період із 10 по 21.07.2011 року в сумі 534,00 грн. приймається судом до уваги, як правильний та погоджений стороною відповідача.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення коштів середнього заробітку за затримку розрахунку за весь період затримки допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахуванні сум, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.117 КзПП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проте кошти недоплаченої позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності не вважаються коштами, що належать позивачу від підприємства, установи, організації, які нараховані відповідачем за рахунок фонду заробітної плати цього підприємства в порядку ст. 116 КЗпП України, тобто коштами відповідача, а являються коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як компенсація втраченого заробітку за рахунок вказаного Фонду.

Відповідно до положень ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Оцінюючи надані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, відповідно до положень ст.10 ч.3, ст. 60 ч.1 ЦПК України, судом не встановлено невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, що може бути підставою для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Вимога в частині стягнення в порядку ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за затримку розрахунку вважається не доведеною, такою, що до задоволення не підлягає.

Судові витрати в справі за позовом звільненого від таких витрат позивача, у відповідності ст.88 ЦПК України, компенсуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, Закону України №2240-ІІІ від 18.01.2001 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст. ст. 116,117,232,233,253 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,57-60,88,208,209,212-215,218,223, 292,294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути із Національного університету водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України, код ЄДРПОУ 02071116, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, недоплачені кошти допомоги по тимчасовій непрацездатності за період 9 робочих днів із 10по 21 липня 2011 року в сумі 534,00 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Стягнути із Національного університету водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України, код ЄДРПОУ 02071116, судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. на рахунок 31217206700002 в УДК в м. Рівне, Код ЄДРПОУ 26406128, МФО 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача /код з ЄДРПОУ/ 38012714.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук