Постанова № 41229911, 05.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа№ 910/16774/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Стусова Ю.М. (дов. №нав550015 від 29.08.2014 року),

від відповідача - Ренькас С.В. (ген. дов. б/н від 19.11.2013 року),

від третьої особи - Галицький І.В. (дов. №б/н від 01.09.2014 року),

вільний слухач - ОСОБА_1 (довіреність №СК409564),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу компанії "Олімпік Голд Холдінгз Лімітед" (Olympic Gold Holdings Limited)

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі №910/16774/14 (суддя Р.Б. Сташків)

за позовом компанії "СТАРБЕЛЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (STARBELL INVESTMENTS LIMITED), Англія

до компанії "Олімпік Голд Холдінгз Лімітед" (Olympic Gold Holdings Limited), Британські Віргінські острови

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Українська Національна Лотерея", м. Київ

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року компанія "Тетрарх Інвестментс Лтд." (Tetrarch Investments Ltd.) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до компанії "Олімпік Голд Холдінгз Лімітед" (Olympic Gold Holdings Limited) про визнання права власності.

Під час розгляду справи 03.09.2014 року у відповідності до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції було ухвалено здійснити заміну позивача на його правонаступника - компанію "СТАРБЕЛЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (STARBELL INVESTMENTS LIMITED).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі №910/16774/14 позовні вимоги задоволено. Суд вирішив визнати право власності компанії "СТАРБЕЛЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (STARBELL INVESTMENTS LIMITED) на частку в розмірі 100 % (сто відсотків) статутного капіталу та корпоративних прав підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Українська Національна Лотерея", стягнути з компанії "Олімпік Голд Холдінгз Лімітед" (Olympic Gold Holdings Limited) на користь компанії "СТАРБЕЛЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (STARBELL INVESTMENTS LIMITED) 73 080,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними доказами не спростовано те, що всупереч умовам договору, з урахуванням угоди про відступлення прав та переведення обов'язків від 20.08.2014 року, компанією «Олімпік Голд Холдінгз Лімітед» не виконуються взяті на себе обов'язки та не визнається перехід права власності на корпоративні права до позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням, компанія "Олімпік Голд Холдінгз Лімітед" (Olympic Gold Holdings Limited) подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року по справі №910/16774/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при укладанні договору сторони не досягли згоди стосовно ціни договору, а саме не визначили ціну корпоративних прав. Враховуючи викладене, на думку відповідача, договір є неукладеним, отже не створює для його сторін цивільних прав та обов'язків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2014 року прийнято до провадження апеляційну скаргу компанії "Олімпік Голд Холдінгз Лімітед" (Olympic Gold Holdings Limited) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі №910/16774/14 у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено її розгляд на 15.10.2014 року.

14.10.2014 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача по суті справи.

В судовому засіданні 15.10.2014 року оголошено перерву до 05.11.2014 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.11.2014 року представник позивача надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив колегію суддів рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.11.2009 року між компанією «Олімпік Голд Холдінгз Лімітед» (продавець) та компанією «Тетрарх Інвестментс Лтд.» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав (а.с.30-42 т. 1).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, в разі виконання попередніх умов продавець зобов'язується передати корпоративні права у власність покупця, а покупець зобов'язується сплатити ціну та прийняти корпоративні права у власність від продавця.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що договір набуває чинності у дату його підписання сторонами, і діє до 05.11.2014 року.

У відповідності до п.3.1. договору сторони погодили, що покупець сплачує за корпоративні права сукупну ціну, визначену експертною оцінкою, що проводиться товариством з обмеженою відповідальністю консалтинговою фірмою «Веданта-Експерт», або іншою особою, письмово погодженою сторонами, та оформлюється звітом оцінювача, у доларах США або швейцарських франках, та, як може бути, премію, що нараховується за кожен рік, починаючи з дати підписання та до виконання попередніх умов, у розмірі 3% річних від купівельної ціни.

Згідно з п. 4.1. договору сплата ціни та передача корпоративних прав у власність покупця на умовах договору відбудеться не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з дати виконання всіх попередніх умов.

На виконання умов договору позивач 24.04.2014 року направив оцінювачу запит (а.с. 107 - 108 т. 1) на проведення оцінки корпоративних прав та оформлення звіту про оцінку цілісного майнового комплексу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 31.07.2014 року компанія «Тетрарх Інвестментс Лтд.» отримала звіт про оцінку цілісного майнового комплексу підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Українська національна лотерея» (а.с. 110-114 т. 1), що підтверджується листом від 28.07.2014 року (а.с. 115 т. 1) з відміткою позивача про отримання звіту.

Пунктом 4.5. договору сторони дійшли згоди про те, що після сплати ціни та передачі корпоративних прав у власність покупця, в дату завершення трансакції сторони підписують акт приймання-передачі корпоративних прав, який є підтвердженням виконання ст. 1 договору. Акт передачі корпоративних прав складається сторонами за формою, наведеною у додатку №2 до договору, що є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п.5.1. договору, завершення трансакції залежить від виконання наступних умов:

п.5.1.1. покупець отримав усі необхідні згоди та погодження своїх корпоративних органів на придбання корпоративних прав;

п.5.1.2. продавець отримав усі необхідні згоди та погодження своїх корпоративних органів щодо продажу корпоративних прав;

п.5.1.3. покупець звернувся до оцінювача із запитом щодо проведення оцінки та оформлення звіту;

п.5.1.4 покупець має направити продавцю повідомлення про визначення оцінювачем купівельної ціни з метою завершення транзакції та передачі корпоративних прав.

п.5.1.5. оцінювач провів оцінку, оформив звіт у 2 примірниках і направив по одному примірнику продавцю і покупцю.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вищевказаних умов договору було проведено оцінку цілісного майнового комплексу третьої особи, та за її результатами 03.07.2014 року складено відповідний Звіт, який було направлено покупцю та продавцю (підтвердженням отримання Звіту про оцінку відповідачем є посилання останнього на визначену в Звіті про оцінку купівельну ціну в своєму листі від 08.08.2014 року про відмову підписувати Акт приймання-передачі Корпоративних прав).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що попередні умови, визначені в п. 5.1.1 - п.5.1.5 договору були виконані сторонами та їх виконання було прийнято і не заперечувалось.

Відповідно до Звіту про оцінку - ринкова вартість (купівельна ціна) цілісного майнового комплексу третьої особи складає 8 013 500,00 грн. (без урахування ПДВ), і оскільки договір було підписано 05.11.2009 року, а Звіт про оцінку було направлено оцінювачем 28.07.2014 року, то премія складає 1 325 370,26 грн., а ціна складає 9 338 870,26 грн.

На виконання умов договору 04.08.2014 року позивач перерахував кошти, що складають ціну, а саме 696 042,85 швейцарських франків (еквівалент 9338870,26 грн. за офіційним курсом НБУ) на банківський рахунок продавця, вказаний у договорі, що підтверджується копією банківського документа про переказ коштів, залученого до справи (а.с. 118 т. 1).

Відповідач не повернув позивачу отримані за договором кошти.

У відповідності до п. 4.3. договору, право власності на корпоративні права переходить від продавця до покупця в момент зарахування коштів, що складають ціну, на банківський рахунок продавця.

Матеріалами справи підтверджується, що після сплати ціни на банківський рахунок продавця, компанія направила відповідачу два примірники Акту приймання-передачі корпоративних прав за формою, передбаченою Додатком № 2 до Договору, проте відповідач відмовився підписувати примірники Акту приймання-передачі корпоративних прав та повернув їх Компанії, що підтверджується листом-відповіддю Відповідача від 08.08.2014 року стосовно відмови підписувати Акт приймання-передачі Корпоративних прав.

Згідно з листом компанії «Олімпік Голд Холдінгз Лімітед» від 08.08.2014 року (а.с.116-117, т. 1) стосовно відмови підписати Акт приймання-передачі корпоративних прав відповідач зазначив наступне. Оскільки купівельна ціна, визначена оцінювачем у звіті, на думку відповідача, не є купівельною і справедливою, останній не вважає себе зобов'язаним за договором передати у власність покупця корпоративні права за такою заниженою ціною. Крім того, відповідач запропонував позивачу переглянути купівельну ціну у бік її збільшення.

Окрім того, відповідач не виконав зобов'язання, передбачене п. 4.6 договору, а саме не передав компанії всі документи, в тому числі установчі документи підприємства та інформацію, необхідну для внесення змін до установчих документів та здійснення державної реєстрації таких змін у відповідних державних органах і установах, та, як може бути, отримання реєстрацій, подань, дозволів, згод та погоджень, які є необхідними чи бажаними щодо укладання, дійсності, виконання чи можливості примусового виконання договору та/або діяльності підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до умов договору після виконання попередніх умов, сплати ціни та завершення транзакції, відмова відповідача підписувати Акт приймання-передачі корпоративних прав та непередання установчих документів підприємства і передбаченої договором інформації, є простроченням виконання договору з боку відповідача, та фактичним невизнанням переходу права власності на корпоративні права до компанії за умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статтей 321 та 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до ч. 2. ст. 115 Цивільного кодексу України, вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що корпоративні права мають свою грошову оцінку і можуть відчужуватися. Отже, корпоративні права є майновими правами і можуть бути внесені до статутного фонду підприємства.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товарситва здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Матеріали справи містять Звіт про оцінку цілісного майнового комплексу підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Українська національна лотерея» від 03.07.3014 року (а.с. 110-114 т. 1), яким визначена вартість корпоративних прав, позивач у повному обсязі перерахував вказану суму.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сторони в договорі не передбачили можливість відмови продавця від умов договору у випадку незгоди із купівельною ціною корпоративних прав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач набув право власності на корпоративні права відповідно до умов договору (п. 4.3. договору).

Посилання відповідача на те, що сторонами не погоджено ціну договору, з огляду на що відповідач вважає договір неукладеним, колегією суддів спростовується з огляду на наступне.

Колегією суддів, встановлено, що за своєю правовою природою договір укладений між сторонами спору є договором купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України). Предметом договору купівлі-продажу можуть бути і майнові права. (ч.2 ст. 656 Цивільного кодексу України). Мета договору купівлі -продажу є перехід права власності на майно, яке є товаром, від продавця покупцеві. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Відповідач посилаючись на норми Господарського кодексу України, вважає, що у договорі відсутня така істотна умова як ціна договору. Відповідно до ч.2 ст.189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Однак дана правова норма Господарського кодексу несумісна з правовими нормами встановленими Цивільним кодексом України. Тому, оцінюючи умови вищезазначеного договору про купівлю-продаж, колегія суддів враховує положення ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом із урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільним кодексом України у випадках, коли ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена з його умов, вона визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу. Крім цього, ст. 691 Цивільним кодексом України надає право вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Таким чином, колегія суддів, вважає, що сторони договору встановили таку істотну умову договору, як ціна договору, не в конкретному розмірі, а шляхом визначення вартості майна за допомогою оцінки такого майна, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

У відповідності зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Право на вільне розпорядження належними учаснику корпоративними правами є невід'ємним. Корпоративні правовідносини існують безстроково і припиняються внаслідок настання обставин, передбачених законом.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності;

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Умовами договору сторони визначили конкретну особу, суб'єкта оціночної діяльності, яка повинна здійснити експертну оцінку майна та встановити її вартість (п.3.1. договору).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що сторонами визначено таку істотну умову договору як ціна, шляхом домовленості про грошову оцінку, про яку зазначено в п.3.1. договору.

Крім того, фактичні дії сторін свідчать про те, що договір був укладений. А визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладання договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а не за наслідками виконання договору (постанова Верховного суду України від 25.06.2011 року у справі №3-58 гс11).

Одночасно, 20.08.2014 року між компанією, якою подавався позов, та компанією "СТАРБЕЛЛ ІНВЕСТМЕНТC ЛІМІТЕД" (STARBELL INVESTMENTS LIMITED) було укладено угоду про відступлення прав та переведення обов'язків за договором, за умовами якої покупець (компанія, яка подавала позов) відступає новому покупцю (компанії "СТАРБЕЛЛ ІНВЕСТМЕНСТC ЛІМІТЕД") повністю та без права регресної вимоги всі свої права та переводить всі свої обов'язки за договором, включаючи право власності на 100% корпоративних прав підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Українська Національна Лотерея" (Третьої особи).

За умовами п. 7 Угоди, вона набрала чинності з дати укладення, тому з 20.08.2014 року всі права та обов'язки за договором, який був підставою для подання позову компанією, в тому числі право власності на 100% корпоративних прав, перейшли до компанії "СТАРБЕЛЛ ІНВЕСТМЕНСТC ЛІМІТЕД", яка стала власником 100% корпоративних прав третьої особи.

На підставі наведеного, судом у відповідності до ст. 25 Господарського процессуального кодексу України було здійснено заміну позивача по справі на його правонаступника - Компанію "СТАРБЕЛЛ ІНВЕСТМЕНТC ЛІМІТЕД" (STARBELL INVESTMENTS LIMITED).

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на Наказ Східно-Карибського Верховного суду при Вищому Суді Правосуддя Британських Віргінських Островів від 22.07.2010 року, яким затверджено схему врегулювання за законодавством БВО між відповідачем та його кредиторами, оскільки, по-перше, зазначений наказ було винесено набагато пізніше ніж 05.11.2010 року, тобто вже після укладення спірного договору, вказаний наказ не містить жодних положень щодо скасування зобов'язань відповідача за договорами, укладеними до винесення зазначеного наказу, а також не встановлює жодних прав та обов'язків для інших осіб, зокрема для позивача. Більш того, положення наказу не можуть вплинути на визнання права власності за договором, оскільки його виконання не залежить від будь-яких дій директора відповідача.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідач не навів жодних поважних причин неподання даного доказу під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до п.12.2. спірного договору сторони погодились, що всі спори, що виникають із договору або у зв'язку із ним мають вирішуватись у Господарському суді міста Києва за правом України, що також відповідає положенням Закону України «Про міжнародне приватне право». При цьому, колегія суддів зазначає, що даний спір виник із правовідносин між сторонами за договором та жодним чином не стосується відносин, врегульованих наказом Східно-Карибського Верховного суду при Вищому Суді Правосуддя Британських Віргінських Островів від 22.07.2010 року.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі №910/16774/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу компанії "Олімпік Голд Холдінгз Лімітед" (Olympic Gold Holdings Limited) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі №910/16774/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі №910/16774/14 залишити без змін.

3. Справу №910/16774/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз