Постанова № 41229908, 05.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа№ 911/2502/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились;

від відповідача - Богдан І.В. (дов. №б/н від 29.09.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика"

на рішення господарського суду Київської області від 03.09.2014 року

у справі №911/2502/14 (суддя О.О. Третьякова)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Логіка", м. Суми

до товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика", Макарівський р-н, смт Макарів

про стягнення 64 938,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Логіка" подало до господарського суду Київської області позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика" про стягнення 64 938,91 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2014 року у справі №911/2502/14 позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика" на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Логіка" 49 724,00 грн. основного боргу, 1 675,50 грн. пені, 2 269,51 грн. інфляційних втрат та 1 791,27 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині вимог про стягнення 10 000,00 грн. основного боргу з товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика" - провадження у справі №911/2502/14 припинено. В інших вимогах у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання останнім умов договору поставки №12 від 19.12.2013 року щодо своєчасної оплати. Під час здійснення провадження у справі відповідачем сплачено на користь позивача вартість отриманих товарів у розмірі 10 000,00 грн., з огляду на що провадження у справі у цій частині припинено. Також, місцевим судом перевірено арифметичну правильність нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем грошового зобов'язання, та враховуючи невірно визначений позивачем період нарахування, позовні вимоги в цій частині задоволено частково.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 03.09.2014 року у справі №911/2502/14 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність специфікацій до договору, які є його невід'ємною частиною та містять найменування, кількість товару, що поставляється. Також, скаржник просить переглянути розмір нарахованої пені та 3% річних, оскільки має сумнів щодо правильності розрахунку.

Крім того, до апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 03.09.2014 року у справі №911/2502/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 03.09.2014 року у справі №911/2502/14 задоволено, відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика" до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено її розгляд на 05.11.2014 року.

04.11.2014 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив б/н від 03.11.2014 року на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Логіка».

Представники позивача в судове засідання 05.11.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення №04116 1132202 0 від 07.10.2014 року.

В судовому засіданні 05.11.2014 року представник відповідача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника позивача, надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Оскільки позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, колегія суддів вирішила розглядати справу за наявними матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Логіка" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика" (покупець) було укладено договір поставки №12 (а.с. 9 - 11) (далі за текстом - договір).

У відповідності до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити коробки для пакування яєць та горбкувату прокладку.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка здійснюється на умовах "DAP" правил Інкотермс-2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку товару до покупця згідно умов Договору.

Як зазначається в п.3.4. договору відпуск товару здійснюється за видатковими накладними.

Згідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктами 4.2., 4.3. договору встановлено, що розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 14 календарних днів після розвантаження товару. Оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 59 724,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання пеню у розмірі 1 687,31 грн. та інфляційні витрати у розмірі 3 527,60 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується колегією суддів, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 104 544,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками накладними №3 від 09.01.2014 року (а.с. 47), №21 від 07.02.2014 року (а.с. 49), №37 від 13.03.2014 року (а.с. 51), №45 від 07.04.2014 року (а.с. 12), №47 від 17.04.2014 року (а.с. 13) та товарно-транспортними накладними №8392 від 09.01.2014 року (а.с. 48), №8405 від 07.02.2014 року (а.с. 50), №8416 від 16.03.2014 року (а.с. 52), №8424 від 01.04.2014 року (а.с. 15), №8426 від 17.04.2014 року (а.с. 14), копії яких містяться в матеріалах справи.

З банківських виписок, наявних в матеріалах справи вбачається, що за період з 21.01.2014 року по 17.04.2014 року відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань оплату поставленого товару здійснив частково на загальну суму 44 820,00 грн., тобто борг відповідача становив 59 724,00 грн.

Крім того, під час здійснення провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача вартість отриманих товарів у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у сумі 49 724,00 грн. є обґрунтованим та правомірним.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 687,31 грн. пені та 3 527,60 грн. інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються колегією суддів обґрунтованими.

При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність, з огляду на що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у сумі 1 675,50 грн. є обгрунтованим та правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в цій частині у сумі 1 791,27 грн.

Посилання апелянта на відсутність специфікацій не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 266 Господарського кодекс України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Нормами чинного законодавства не передбачено, що відсутність специфікацій звільняє боржника від сплати боргу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що накладні та товарно-транспортні накладні, наявні в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року №88, а відтак, є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції та є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунок за отриманий товар.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого Господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 03.09.2014 року у справі №911/2502/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівська птахофабрика" на рішення господарського суду Київської області від 03.09.2014 року у справі №911/2502/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 03.09.2014 року у справі №911/2502/14 залишити без змін.

3. Справу №911/2502/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз