Рішення № 41229739, 03.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.14 Справа № 904/7512/14

За позовом Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 106 "КОМУНАЛЬНИК-2", м. Дніпропетровськ

про стягнення 19 304, 32 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Виприк С.О. - представник за дов. № 10/28-06 від 08.01.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу №106 "Комунальник-2" про стягнення заборгованості у сумі 16508, 78 грн., трьох відсотків річних у розмірі 609, 24 грн. та інфляційних втрат у сумі 2096, 72 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 7536 від 09.06.2003 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.10.2014.

Ухвалою від 13.10.2014 розгляд справи відкладено на 03.11.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 43).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.06.2003 між Міським комунальним виробничим підприємством «Дніпроводоканал» (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради» (арк. с. 28) (далі - позивач, водоканал) та Житлово-будівельним кооперативом № 106 «Комунальник-2» (далі - відповідач, абонент) було укладено договір про надання послуг водопостачання та водовідведення (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є зобов'язання водоканалу з надання абоненту послуг водопостачання та водовідведення, а також зобов'язання абонента з оплати наданих послуг.

Згідно з п. 2.1 договору кількість використаної абонентом води та стоків визначається за показниками повірених та опломбованих приладів обліку споживання води та стоків за умови їх роботи у діапазоні вимірів з нормованою похибкою; по нижній межі діапазону вимірів, у випадку виходу за її межі; у відповідності до п. 9.6 Правил у випадку виходу за верхню межу.

У випадку, якщо абонент не має необхідних засобів обліку води та стоків, його водокористування вважається безобліковим та витрати води визначаються за пропускної спроможністю труби вводу при швидкості руху у ній 2 м/сек та дії її повним прорізом протягом 24 годин на добу (п. 2.5 договору).

У всіх інших випадках при визначенні обсягів послуг, які надаються абоненту, сторони керуються відповідним розділом Правил (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення - один календарний місяць. Абонент зобов'язаний сплатити надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 16508, 78 грн., відповідно до актів-рахунків № 44716 від 31.05.2014 та № 55476 від 30.06.2013 (арк. с. 18-23).

Відповідач вартість наданих послуг у строки, встановлені договором, не сплатив, у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 22.07.2014 № 603/28-06, в якій просив негайно сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 16508, 78 грн. (арк. с. 24-26).

Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 16508, 78 грн. не сплатив.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг з водопостачання та водовідведення згідно наданих актів-рахунків та не надано доказів їх оплати на суму 16508, 78 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 11.06.2013 по 17.09.2014 у розмірі 609, 24 грн. та інфляційні втрати за період 11.06.2013 по 17.09.2014 у сумі 2096, 72 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (далі - Пленум № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 609, 24 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2096, 72 грн. за період з 11.06.2013 по 17.09.2014 господарський суд зазначає наступне.

Позивачем при здійсненні нарахування інфляційних втрат не враховано, що нарахування мало початися з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто за актом-рахунком від 31.05.2013 № 44716 з липня 2013 року та за актом-рахунком від 30.06.2013 № 55476 з серпня 2013 року.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за вищезазначеними актам, з урахуванням вимог п. 3.2 Пленуму № 14, встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати загальною сумою 2738, 07 грн. Проте, відповідно до п. 1.12. Пленуму № 14 встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що перерахована судом сума інфляційних втрат перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення, та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у повному обсязі у розмірі 2096, 72 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 106 "Комунальник-2" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, б. 12, ідентифікаційний код 23075845) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21 А, ідентифікаційний код 03341305) основний борг у розмірі 16508, 78 грн., три відсотки річних у сумі 609, 24 грн., інфляційні втрати у розмірі 2096, 72 грн. та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.11.2014

Суддя В.І. Ярошенко