Ухвала суду № 41229570, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2014 рокусправа № 808/5073/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 р. по справі за позовом Бердянської міської ради Запорізької області до дочірнього підприємства "Бердянський завод сільгоптехніки" приватного акціонерного товариства "бердянський "Агротехсервіс", треті особи: Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Бердянський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про заборону проведення масового заходу ,-

в с т а н о в и в:

06 серпня 2014 року Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулася до суду з позовом, в якому просила заборонити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 проведення 07.08.2014 масового заходу - мітингу біля будівлі Бердянської ОДПІ за адресою пр.Праці, 20 м.Бердянськ.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 р. було здійснено заміну первісних позивача та відповідача на належних, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бердянську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Запорізькій області.

Бердянською міською радою Запорізької області, 06 серпня 2014 року, було подано позовну заяву, в якій заявлено вимоги про заборону дочірньому підприємству "Бердянський завод сільгосптехніки" приватного акціонерного товариства "Бердянський "Агротехсервіс" проведення 07.08.2014 о 10-00 масового заходу - мітингу біля будівлі Бердянської ОДПІ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до Бердянської міської ради Запорізької області 06 серпня 2014 року надійшло повідомлення від дочірнього підприємства "Бердянський завод сільгосптехніки" про проведення мітингу 07 серпня 2014 року з 10-00 до 12-00, в якому зазначено, що метою даного мітингу є інформування населення про недовіру до керівництва Бердянської ОДПІ, що захід носить мирний характер, орієнтована кількість учасників - 100 осіб, вказано місце проведення мітингу - біля входу до Бредянської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та міститься зобов'язання не порушувати громадський порядок (а.с.21).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ймовірність того, що в ході мітингу, може бути порушено громадський порядок не може виправдати заборону проведення цього мітингу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 11 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлено, що здійснення прав на свободу зібрань та об'єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Відповідно до ст. 39 Конституції України громадяни України мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Статтею 64 Конституції визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Законодавством України, незважаючи на положення Конституції України, рекомендації міжнародних інституцій, висновків Конституційного Суду України, законодавчо не врегульовано реалізацію права на мирні зібрання.

Поряд з цим, правове становище дозволяє адміністративним судам розглядати справи щодо обмеження реалізації права на мирні зібрання, що врегульовано ст. 182 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КАС України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.

Згідно статті 8 КАС України, суди при вирішенні справ керуються принципом верховенства права та застосовують його з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правильність реалізації права людини на свободу мирних зібрань Європейський суд з прав людини висловив у рішеннях у справах "Станков та об'єднана македонська організація "Ілінден" проти Болгарії" (2001), "Іванов та інші проти Болгарії" (2005), "Християнська народна демократична партія проти Молдови" (2006), "Оллінджер проти Австрії" (2006), "Вєренцов проти України" (2013) та інших.

Так, обмеження прав, гарантованих ст. 11 Конвенції, може бути застосовано за наявності таких умов: вони встановлені законом; мають законну мету, зокрема застосовуються в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб; є необхідними в демократичному суспільстві.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що обмеження права на мітинг, можливе у зв'язку з реальністю можливої загрози, при цьому така реальність повинна бути підтверджена відповідними доказами.

При цьому позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх припущень стосовно реальності порушення громадського порядку, створення небезпеки заворушень та злочинів, наслідком яких є реальна загроза здоров'ю населення та правам і свободам інших людей.

Таким чином, враховуючи зазначену мету мітингу, вказівку на мирний характер мітингу, кількість учасників та місце проведення, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у даному випадку передбачених законодавством підстав для обмеження права на свободу мирних зібрань.

Посилання заявника апеляційної скарги на Порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, встановленого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306-XI "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки норми цього Указу встановлюють дозвільний (реєстраційний) порядок проведення мирних зібрань та надають право органам влади та місцевого самоврядування заборонити їх проведення, у той час як норми Конституції України передбачають повідомний порядок проведення зібрань (шляхом сповіщення органів влади) та надають повноваження заборонити проведення мирного зібрання тільки суду, тому зазначений акт не підлягає застосуванню.

Також, безпідставними є посилання на Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) " від 03.03.1998 року, № 137/98-ВР, адже даний Закон визначає правові і організаційні засади функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) і спрямований на здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними. Проте, в даному випадку, як зазначалося вище, метою проведення мітингу є інформування населення про недовіру до керівництва Бердянської ОДПІ.

За таких обставин, враховуючи мирний характер мітингу, мету заходу - вираження ставлення до певного державного органу, з інформуванням інших осіб та приверненням уваги до певних обставин, що є однією з форм безпосередньої демократії - суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для обмеження права на проведення мітингу.

Посилання заявника апеляційної скарги на події, які відбувалися під час проведення мітингу, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки питання щодо обмеження права на проведення мітингу вирішується до проведення мітингу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

В повному обсязі ухвала виготовлена 21.10.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим