Ухвала суду № 41229236, 14.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р.Справа № 820/5586/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Караванський спиртовий завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. по справі № 820/5586/14

за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Державного підприємства "Караванський спиртовий завод"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Караванський спиртовий завод", в якому просив стягнути до державного бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу з відповідача в загальному розмірі 1737014,65 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. по справі № 820/5586/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Караванський спиртовий завод" суму податкового боргу в загальному розмірі 1253321 грн. 82 коп., з яких: по податку на додану вартість -55611 грн. 38 коп.; по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності - 864044 грн. 22 коп.; по акцизному податку - 333666 грн. 22 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржив.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 14.10.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Державне підприємство "Караванський спиртовий завод" пройшло передбачену законом державну реєстрацію, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та перебуває на обліку як платник податків за неосновним місцем обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Також з матеріалів справи слідує, що відповідачем подані до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові декларації, а саме: з податку на додану вартість №9007812801 від 19.09.2011 року, № 7186 від 20.10.2011 року, № 9012648626 від 19.12.2011 року, № 9013618158 від 18.01.2012 року, №9020654164 від 20.04.2012 року, № 9034530210 від 19.06.2012 року, №9041521141 від 19.07.2012 року, №9049354090 від 16.08.2012 року, № 9056402075 від 18.09.2012 року, № 9063938665 від 18.10.2012 року, № 9071707286 від 15.11.2012 року, № 9077441148 від 10.12.2012 року, № 9084720175 від 16.01.2013 року, № 9006311025 від 14.02.2013, № 1300000160 від 19.03.2013 року, № 1300000361 від 15.04.2013 року, № 1300000975 від 16.05.2013 року, № 1300001101 від 18.06.2013 року, № 1300001359 від 19.07.2013 року, № 1300001605 від 12.08.2013 року, № 1300001730 від 11.09.2013 року, № 1300001850 від 14.10.2013 року, № 1300002043 від 06.11.2013 року, № 1300002152 від 16.12.2013 року, №1400000303 від 16.01.2014 року, № 140001238 від 08.02.2014 року; з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності № 1615 від 20.09.2011 року, № 1615 від 12.06.2012 року, № 2696 від 09.08.2012 року, № 9070476779 від 09.11.2012 року, №9087408347 від 11.02.2013 року, № 1400001240 від 08.02.2014 року; акцизний збір із виготовлених в Україні товарів-спирт № 9007952213 від 20.09.2011 року, № 7191 від 20.10.2011 року, № 9013202207 від 11.01.2012 року, № 901568358 від 18.04.2012 року, № 9063985941 від 18.10.2012 року, № 9084243677 від 18.10.2012 року.

Крім того, контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток відповідача.

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 18.06.2012 року № 120/15-00375266, у висновках якого контролюючим органом відображено висновок про порушення ДП "Караванський спиртовий завод" строків подання податкової звітності з податку на прибуток.

На підставі вказаного акту контролюючим органом складено та направлено відповідачу податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року № 0000771510.

Загальна заборгованість Державного підприємства "Караванський спиртовий завод" складає 1737014,65 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача є узгодженою та в межах суми стягнення у загальному розмірі 1253321 грн. 82 коп. заборгованість у підприємства виникла після введення в дію мораторію, а отже підлягає стягненню в загальному порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Положеннями п.11 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у законодавчо встановлені строки, податковою інспекцією прийнято виставлено податкову вимогу від 03.10.2011 року №31 (а.с. 178, т.1).

Вказана вимога вручена відповідачу 11.10.2011 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 179, т.1).

Відтак, зважаючи на положення п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, якими передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, зазначені податкові вимоги не втратили юридичної сили, а тому у контролюючого органу не виникло обов'язку повторного надіслання податкових вимог платнику податків.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи сума боргу, яка утворилась за період з 04.10.2011 року по 11.03.2014 року відповідачем не сплачена (мораторій введено 03.10.2011 року), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з Державного підприємства "Караванський спиртовий завод" суми податкового боргу в загальному розмірі 1253321 грн. 82 коп.

Доводи відповідача про те, що в даному провадженні не може стягуватись зазначена заборгованість, оскільки існує справа про банкрутство у відношенні відповідача є безпідставним виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 03 вересня 2011 року порушено провадження у справі про визнання банкрутом Державного підприємства "Караванський спритзавод" і введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів.

Заборгованість в частині,у якій судом першої інстанції задоволено позов, виникла після введення мораторію у процедурі банкрутства.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до положень п. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, виходячи з приписів наведеної статті процедурні питання щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (тобто погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, що утворився до відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) дійсно регламентуються положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однак у даному випадку податковий борг підприємства утворився після відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію, у зв'язку з чим застосуванню підлягає звичайна процедура визначена приписами Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" передбачено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом", у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Згідно зі ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Аналізуючи дане визначення мораторію, колегія суддів зазначає, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2011 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, термін виконання яких настав до винесення вказаної ухвали, тобто до 03 вересня 2011 року.

З урахуванням наведеного, податкові зобов'язання, що виникли після порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме після 03.09.2011 р., підлягають стягненню з Державного підприємства "Караванський спиртовий завод" у встановленому діючим законодавством порядку.

З приводу посилань відповідача на постанову міністерства аграрної політики України видано Наказ від 30.11.2010 року № 779 "Про реорганізацію державних підприємств спиртової промисловості", відповідно до якого наказано провести реорганізацію державних підприємств, в числі яких ДП "Караванський спиртовий завод" шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичну особу Державного підприємства "Караванський спиртовий завод" не припинено, отже на час розгляду справи є діючим підприємством, яке і має самостійно відповідати по вимогам позивача.

Пунктом 20.1.18 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Наявність суми заборгованості підтверджується також наявною в матеріалах справи роздруківкою картки особового рахунку, яка за правилами ст.70 КАС України та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123) є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Вольф сервіс", у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Караванський спиртовий завод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. по справі № 820/5586/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.