Постанова № 41229220, 06.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2014 рокусправа № 804/10851/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 р. по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника слідчого управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Гризи Олександра Вікторовича про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до начальника слідчого управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Гризи Олександра Вікторовича в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень начальника СУ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Гризи О.В., яка виразилась у систематичних грубих порушеннях закону при розгляді звернення ОСОБА_1 від 15.04.2013 року, що зареєстровано в канцелярії СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за №С-1536 від 16.04.2013 р. і на яке позивач отримав відповідь від 15.05.2013р. №8/С-32 за підписом Гризи О.В. та звернення від 27.05.2013р. до прокуратури Дніпропетровської області №24636 вх.13, яке направлено для розгляду до СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про що позивачу повідомлено листом з прокуратури Дніпропетровської області від 01.06.2013р. №04/2/5-р, і на яке він отримав відповідь від 01.07.2013р. №8/С-32/2 за підписом Гризи О.В., що свідчить про порушення Конституційних прав та законних інтересів;

- зобов'язати відповідача невідкладно надати постанову про визначення розміру матеріальної шкоди спричиненої незаконними діями слідчого СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Заставським І.А.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що підставою для звернення до суду стала повторна відмова першого заступника начальника СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Гризи О.В. у наданні постанови про визначення розміру відшкодування шкоди. Тобто, відповідач повторно безпідставно відмовив позивачу у надані вказаної постанови.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У процесі судового розгляду справи слідчим управлінням ГУМВС України у Дніпропетровській області була прийнята 25.11.2013р. постанова за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2013р. про визначення розміру відшкодування шкоди, якою стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої шкоди у сумі 1260 гривень.

Позивач підтвердив у судовому засіданні, що зазначену постанову отримав.

Таким чином, що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача невідкладно надати постанову про визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями слідчого СУ УМВС України у Дніпропетровській області Заставського І.А., то станом на час розгляду справи в суді першої інстанції дана вимога відповідачем виконана добровільно, у матеріалах справи міститься копія постанови про визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями слідчого СУ УМВС України у Дніпропетровській області Заставського І.А. від 25.11.2013р., позивач підтвердив, що отримав копію зазначеної постанови, а отже суд першої інстанції зазначив про відсутність спору з даного питання, тому позовна вимога у цій частині не підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, начальника СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Гризи О.В., яка виразилась у систематичних, грубих порушенням закону при розгляді звернень ОСОБА_1 від 15.04.2013р., від 27.05.2013 року, суд першої інстанції зазначив, що начальник СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Гриза О.В. здійснював розгляд звернень ОСОБА_1, про які позивач зазначає у позовній заяві та позовних вимогах.

Про факт отримання відповідей на вищезазначені звернення позивач не заперечує.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем вчинялись дії щодо розгляду звернень позивача, та надання відповідей на звернення ОСОБА_1 від 15.04.2013р. та від 27.05.2013 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність відповідача при розгляді вищевказаних звернень ОСОБА_1 відсутня, а тому позовні вимоги у цій частині теж задоволенню не підлягають.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки за результатами розгляду його звернень відповідач мав діяти у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а отже мав за результатами розгляду його звернень надати постанова за результатами розгляду його заяви про визначення розміру відшкодування шкоди. Проте даний обов'язок згідно вказаного закону відповідач ігнорував до звернення позивача до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач просив скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення його позовної вимоги стосовно визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень начальника СУ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Гризи О.В., яка виразилась у систематичних грубих порушеннях закону при розгляді звернення ОСОБА_1 від 15.04.2013 року, що зареєстровано в канцелярії СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за №С-1536 від 16.04.2013 р. і на яке позивач отримав відповідь від 15.05.2013р. №8/С-32 за підписом Гризи О.В. та звернення від 27.05.2013р. до прокуратури Дніпропетровської області №24636 вх.13, яке направлено для розгляду до СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про що позивачу повідомлено листом з прокуратури Дніпропетровської області від 01.06.2013р. №04/2/5-р, і на яке він отримав відповідь від 01.07.2013р. №8/С-32/2 за підписом Гризи О.В.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що вимога позивача виконана, звернення позивача відповідачем розглядалися та надавалися відповіді, а тому бездіяльність з боку відповідача відсутня.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

Так, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2006 року позивач був затриманий за підозрою у скоєні злочину, у порядку ст. 115 КПК України (1960р.) по кримінальній справі № 36061032 (постанова про притягнення у якості обвинуваченого від 12.12.2006р., протокол про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину від 06.12.2006р.).

17.03.2007р. кримінальне переслідування по кримінальній справі № 36061032 щодо ОСОБА_1 завершено, знято арешт з його майна (лист заступника начальника відділу СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 22.07.2010р. за № 8/5868).

30.03.2007р. порушену кримінальну справу № 36061032 за ч. 4 ст. 190 КК України за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, направлено у порядку ст. 225 КПК України (1960р.) до Прокуратури Дніпропетровської області, досудове слідство у справі закінчене.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2012р. по справі № 401/7558/12, яке набрало чинності 28.03.2013р., стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000,00 гривень, завданої незаконними діями. Крім того, зазначеним рішенням встановлено, що про постанову слідчого з ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВСУ України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 17.02.2007р. про припинення кримінального переслідування у відношенні ОСОБА_1 останній дізнався лише 28.07.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з тим, що зазначене рішення набрало законної сили, про що є відповідна відмітка на ньому, суд вважає її належним доказом, яким встановлені обставини, що мають значення для справи.

17.04.2013р. (вх. № С-1536) ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУМВС України у Дніпропетровській області із заявою про визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями слідчого ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 та розміру витрат на правову допомогу, які були завдані незаконними діями слідчого ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3

Листом "Про розгляд звернення" від 15.05.2013р. за № 8/С-32 перший заступник начальника - начальник слідчого управління ГУМВС України у Дніпропетровській області Гриза О.В. повідомив ОСОБА_1 про те, що станом на 14.05.2013р. кримінальну справу № 36061032, порушену за ч. 4 ст. 190 КК України за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 розглянуто Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, постановлено обвинувальний вирок, який вступив у законну силу та справу здано на зберігання до архіву зазначеного суду, у зв'язку з чим не надається можливим винести постанову про відшкодування матеріальних збитків у рамках вказаної кримінальної справи.

27.05.2013р. (за вх. № 24636) ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури Дніпропетровської області зі скаргою на дії начальника ГУМВС України у Дніпропетровській області щодо відмови у винесенні постанови про відшкодування матеріальних збитків у рамках вказаної кримінальної справи, просив також у скарзі визначити розмір матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями слідчого ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 та розмір витрат на правову допомогу, які були завдані незаконними діями слідчого ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3, про що надати мотивовану постанову.

Зазначене звернення Прокуратурою Дніпропетровської області листом від 01.06.2013р. за № 04/2/5-р направлено за належністю до ГУМВС України у Дніпропетровській області.

Листом "Про розгляд звернення" від 01.07.2013р. за № 8/С-32/2 на скаргу ОСОБА_1, направлену за належністю для розгляду, повідомлено заявника про те, що кримінальну справу № 36061032, порушену за ч. 4 ст. 190 КК України за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 розглянуто Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, постановлено обвинувальний вирок, який вступив у законну силу та справу здано на зберігання до архіву зазначеного суду, у зв'язку з чим не надається можливим винести постанову про відшкодування матеріальних збитків у рамках вказаної кримінальної справи.

За висновком суду відповіді на заяви позивача про прийняття постанови про відшкодування матеріальних збитків були надані своєчасно, а тому бездіяльність з боку відповідача відсутня.

Проте, зазначений висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на наступне.

Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 11 цього Закону передбачено, що разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган

провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову

(ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, а

також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання особи письмово повідомити у місячний строк про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання.

Якщо відомості про засудження або притягнення громадянина до кримінальної відповідальності, застосування до нього як запобіжного заходу взяття під варту чи накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт

були поширені в засобах масової інформації, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті на вимогу його родичів чи органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного

місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України.

Отже, наведеними нормами вказаного Закону передбачено, що на звернення позивача стосовно відшкодування шкоди відповідач мав прийняти постанову про відшкодування такої шкоди, оскільки інше, в тому числі і надання певних відповідей, даним Законом не передбачено.

Оскільки даний обов'язок відповідачем не виконано, з його боку вбачається протиправна бездіяльність при розгляді звернень позивача, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого, керуючись положеннями ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 р. по справі №804/10851/13-а - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 р. по справі №804/10851/13-а - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Начальника слідчого управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Гризи Олександра Вікторовича про визнання протиправними дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Гризи Олександра Вікторовича при розгляді заяви ОСОБА_1 від 15.04.2013 року, яке зареєстроване СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за № С-1536 від 16.04.2013 року, що полягає у невинесенні постанови про відшкодування шкоди в порядку, встановленому Законом України «Про порядок відшкодування, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай