Ухвала суду № 41229177, 08.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2014 рокусправа № 804/1722/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по справі №804/1722/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікролайф-Україна" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікролайф-Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2012р.: №0000852302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 221606,00грн.; №0000862302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 573738,75грн.; №0000872302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки оскаржувані рішення були прийняті на підставі встановлених під час проведення перевірки податковим органом порушень вимог чинного законодавства, які на думку позивача, не відповідають дійсності, оскільки, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. Отже, висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток підприємств та заниження податку на додану вартість є необґрунтованими. Зазначає, що на момент проведення відповідачем перевірки первинні документи були вилучені в якості речових доказів по кримінальній справі, про що було повідомлено відповідача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В мотивування апеляційної скарги відповідач зазначив, що висновки зазначені в акті від 07.09.2012р. № 2631/222/31384594 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Мікролайф-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р., є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 24.09.2012р.: №0000852302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 221606,00грн.; №0000862302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 573738,75грн.; №0000872302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 10.08.2012р. по 31.08.2012р. на підставі направлень від 10.08.2012р. №565/22-2, №566/17-2, №568/22-3, виданих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Мікролайф-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. (а.с.44,т.1).

За результатами перевірки 07.09.2012р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська складено акт № 2631/222/31384594 (а.с.44-74,т.1), із змінами, внесеними рішенням від 20.09.2012р. вих.№26980/10/22-225 (а.с.15-22,т.1).

У ході виїзної планової перевірки ТОВ "Мікролайф-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. було встановлено порушення ТОВ "Мікролайф-Україна":

- ст.44, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 221 606 грн., в тому числі за III квартал 2011 року у сумі 130 002 грн., за ІУ квартал 2011 року у сумі 91 604 грн.;

- п.п.14.1.13 п.14.1 ст. 14, п.189.9, п.189.11 ст.189, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму ПДВ 302 525 грн., в тому числі за липень 2011р. в сумі 13 831 грн., серпень 2011р. в сумі 12 842 грн., вересень 2011р. в сумі 12 446 грн., жовтень 2011р. в сумі 10 382 грн., листопад 2011р. в сумі 9 121 грн., грудень 2011р. в сумі 27 682 грн., січень 2012р. в сумі 3 712 грн., лютий 2012р. в сумі 939 грн., березень 2012р. в сумі 5 грн., квітень 2012р. в сумі 211 565 грн.;

- ст.121 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р., відповідно якої незабезпечення платником податків зберігання первинних облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копії при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПКУ тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 510 грн.;

- не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств-постачальників до ТОВ "Мікролайф-Україна", що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Мікролайф-Україна" та підприємствами - постачальниками, підприємствами - покупцями, здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215 ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. ТОВ "Мікролайф-Україна" не має права формувати податковий кредит та валові витрати, які сформовані за рахунок операцій з постачальниками товарів за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р., формувати податкові зобов'язання та валовий доход по реалізації цього товару на покупців за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р.;

- п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України, а саме податковим агентом ТОВ "Мікролайф-Україна" не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з сум виплат фізичній особі, що призвело до заниження податку з доходу фізичних осіб в сумі 2101,65 грн.;

- п.п.3.1.6 п.3.1, п.3.4 р.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, зареєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020 (а.с.73,т.1).

На підставі акту перевірки, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було винесено податкові повідомлення-рішення від 24.09.2012р.:

- №0000852302 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікролайф-Україна" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 221606,00грн. (а.с.12,т.1);

- №0000862302 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікролайф-Україна" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 573738,75грн., у тому числі за основним платежем 458991,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 114747,75грн. (а.с.13,т.1);

- №0000872302 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікролайф-Україна" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн. (а.с.14,т.1).

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від підприємств-постачальників до ТОВ "Мікролайф-Україна", у зв'язку з ненаданням до перевірки первинних документів за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р. (укладених договорів з постачальниками товарів, накладних на придбання товарів, актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів). Також до перевірки підприємством не були надані первинні документи, що підтверджують фактичну реалізацію товарів (робіт, послуг), а саме укладенні договори з покупцями, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші, у зв'язку з викраденням документів.

Відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення позивачем господарської діяльності, у зв'язку з ненаданням первинних документів, які були викрадені.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення відповідачем виїзної документальної перевірки з 10.08.2012р. по 31.08.2012р. оригінали первинних документів позивача за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р. знаходились в якості речових доказів в рамках кримінального провадження №12012000000000358, відкритого за фактом викрадення офіційних документів позивача за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.357 КК України, що підтверджується листом Головного слідчого управління МВС України від 25.01.2013р. №1319/2-8736д (а.с.29,т.1), про що позивачем було повідомлено відповідача листом від 19.03.2012р..

Даний факт також знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Позивачем були надані додаткові докази по справі, а саме - копія акту приймання-передачі документів від 26.03.2014 року, з чого вбачається, що співробітники ГСУ МВС України передали, а директор ТОВ "Мікролайф-Україна" ОСОБА_1 прийняв документи, які стосуються господарської діяльності ТОВ "Мікролайф-Україна" за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року, вилучені під час проведення обшуків в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12012000000000358 за фактом викрадення офіційних документів за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.357 КК України. А також позивачем надані копії самих документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача за перевіряємий період.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій податкового органу, та зазначив, що позивачем не були надані зазначені первинні документи з поважних причин, а тому відповідно до вимог п.85.9 ст. 85 Податкового кодексу України перевірка відповідач мав перенести перевірку позивача до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них, а тому висновок відповідача про нереальність здійснення позивачем господарської діяльності, у зв'язку з ненаданням первинних документів, які були викрадені є передчасним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи відповідача щодо заниження ТОВ "Мікролайф-Україна" податку на прибуток підприємств та заниження податку на додану вартість є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи, та зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 ст.9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на прибуток та додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Мікролайф-Україна" та його контрагентами були укладені договори, згідно яких були виконані договірні обов'язки, сплачені кошти, що підтверджується банківськими виписками по рахункам, виписані видаткові та податкові накладні, складені акти прийому-передачі робіт та надання послуг, та рахунки-фактури.

Факт укладення договорів та їх виконання підтверджується залученими під час апеляційного розгляду справи до матеріалів справи письмовими доказами.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності належним чином складених податкових накладних та інших первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Мікролайф-Україна" з контрагентами, а отже позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції, вірно дана правова оцінка обставинам у справі; судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст., 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по справі №804/1722/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по справі №804/1722/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай