Ухвала суду № 41229149, 04.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 року

справа № 808/7287/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі № 808/7287/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, від 24.05.2013 №0000482214/4652, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 132 753,00 грн. (за основним платежем) та 66 376,50 грн. (за штрафними санкціями). В обгрунтування позовних вимог зазначило, що господарські операції з придбання ТОВ “ВБ “Кераміст” у ПП “Корпус-7” товару (офсетних пластин) в лютому, квітні та листопаді 2012 року підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними) та зведеними обліковими документами (оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 (місця зберігання ТМЦ) за лютий, квітень, листопад 2012 року, а також журналами-ордерами та відомостями по рахункам 201 (сировина й матеріали) за лютий, квітень, листопад 2012 року). Крім того, у ТОВ “ВБ “Кераміст” наявні докази не лише придбання, а й фактичного використання пластин у власній господарській діяльності, чим спростовується висновок відповідача про відсутність ділової мети придбання пластин та фіктивний характер господарських операцій з їх придбання. Таким чином, обставини справи свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети їх вчинення підтверджується належними доказами, на підтвердження сплати, позивачем, у складі вартості придбаного товару податку на додану вартість, надано належним чином оформлені податкові накладні, видані постачальником, який є зареєстрованим платником ПДВ та мав право на видачу податкових накладних. Висновки відповідача про безтоварний характер спірних операцій, відсутність ділової мети придбання товару, а також відсутності підстав для віднесення сплаченого податку до складу податкового кредиту є безпідставними та такими, що ґрунтуються на не підтверджених доказами припущеннях та помилковому тлумаченні відповідачем чинного законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факти, зазначені в акті перевірки, а саме те, що було встановлено розбіжності між податковим кредитом підприємства ТОВ “ВБ “Кераміст” та податковим зобов’язаннями по підприємству ПП “Корпус-7” за лютий 2012 року на суму 42 459,00 грн., за квітень 2012 року на суму 60 557,80 грн., за листопад 2012 року на суму 29 735,60 грн. Таким чином, операції не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних фондів (в тому числі транспортних засобів), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, здійснивши перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та пред’явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, відповідно до Свідоцтва серії А01 № 023381 про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” 17.08.2000 зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридичну особу за адресою: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 16, ідентифікаційний код 31122120. 28 грудня 2012 року ТОВ “ВБ “Кераміст” направило на адресу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відповідь на лист про надання інформації та її документальне підтвердження щодо відносин з ПП “Корпус-7”, яке формує податковий кредит по Декларації з ПДВ за лютий, квітень 2012 року від 20.12.2012 №12343/10/22-14/386 (т. 1 а. с. 14– 16). 26 березня 2013 року ТОВ “ВБ “Кераміст” направило на адресу відповідача відповідь на лист про надання інформації та її документального підтвердження щодо відносин з ПП “Корпус-7”, яке формує податковий кредит по Декларації з ПДВ за листопад 2012 року від 22.03.2013 №2237/10/12-14/386 (т. 1 а. с. 18– 19).

Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю “Видавничий будинок “Кераміст” з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП “Корпус-7” їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, квітень, листопад 2012 року. За наслідками перевірки складено акт від 11.04.2013 №74. Згідно висновків перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 №1492 “Про затвердження форм і Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”, підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 132 753,00 грн. в т. ч. за лютий 2012 року – 42 459,00 грн., квітень 2012 року – 60 558,00 грн., листопад 2012 року – 29 736,00 грн., який сформований від контрагента ПП “Корпус-7”, що призвело до :

- завищення податкового кредиту на загальну суму 132 753,00 грн. в т. ч. за лютий 2012 року – 42 459,00 грн., квітень 2012 року – 60 558,00 грн., листопад 2012 року – 29 736,00грн.

- занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 132 753 грн. за лютий 2012 року – 42 459,00 грн., квітень 2012 року – 60 558,00 грн., листопад 2012 року – 29 736,00 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0000482214/4652, яким збільшено суму зобов’язання ТОВ “ВБ “Кераміст” за основним платежем 132 753,00 грн. та за штрафними санкціями 66 376,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, пп.14.1.36 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України також зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За змістом п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Згідно з п. 1.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі – Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно з пп.“а” п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У ст.186 Податкового кодексу України визначається “місце постачання товару”, згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах “б” і “в” цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як зазначено у пп. “а” п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пп. 201.6 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції, щодо яких проводилась перевірка, здійснювались на підставі договору № 58/04-10, укладеного між позивачем (Покупцем) та ПП “Корпус-7” (Постачальником) 01.04.2010. Отже, договірні відносини з ПП “Корпус-7” є довготривалими господарськими відносинами, укладений договір направлений на забезпечення виробничого процесу, що спростовує висновки відповідача стосовно нетоварного характеру спірних операцій та відсутності ділової мети придбання товару.

Предметом зазначеного договору є постачання товару, а саме – офсетних світлочутливих пластин та хімічних матеріалів для їх обробки. Зазначені матеріали використовуються у виробництва поліграфічної продукції. Виробництво поліграфічної продукції є основним видом діяльності позивача.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Довідки АА №557218 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 18.11 – друкування газет; 18.12 – друкування іншої продукції; 18.12 – виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 46.49 – оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 – оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 68.20 – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т. 1 а. с. 100).

Крім того, у ТОВ “ВБ “Кераміст” наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентами, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту. Крім того, наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбання товарів були включені до податкового кредиту цілком правомірно.

Також, матеріалами справи підтверджується подальше використання позивачем отриманих товарів від контрагентів у власній господарській діяльності, а саме: норми витрат офсетних пластин від 01.01.2008 б/н (т. 2 а. с. 67). Також, в матеріалах справи наявні копії технічного обслуговування та нормі витрат матеріалів термальних офсетних пластин в CtP – Kodak від 01.06 2012 б/н (т. 2 а. с. 68); Договору поставки від 03.10.2011 №1569 (т. 2 а. с. 168– 170), матеріального звіту за лютий 2012 року, за квітень 2012 року, за листопад 2012 року (т. 1 а. с. 215–т. 2 а. с. 66).

Також, відповідно до довідки від 17.10.2013 №17-10/1536 ТОВ “ВБ “Кераміст” у господарській діяльності використовує власні складські приміщення, що розташовані та території виробничих приміщень, а також орендовані складські приміщення. Загальна площа власних приміщень, що використовуються ТОВ “ВБ “Кераміст” у господарській діяльності для зберігання виробничих запасів, залишків товарів, малоцінних та швидкозношувальних предметів, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.08.2006 Серія ЯЯЯ №507912, становить: виробничих з урахуванням складських – 2 486,5 кв. м.; адміністративних – 1 284 кв. м.; пропускний пункт – 4,8 кв. м.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ “Фьюче ЛТД” (Орендодавець) та ТОВ “ВБ “Кераміст” (Орендар) укладено Договір оренди від 29.06.2011 №425 (далі – Договір) за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежилого приміщення – складу площею 150,00 кв. м., яке належить Орендодавцю і яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виборгська, буд. 8 (об’єкт оренди) (т. 2 а. с. 156– 158). Крім того, сторони підписали Додаткову угоду від 14.12.2011 №1 (т. 2 а. с. 159).

Відповідно до чинного законодавства інформація з “Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України” не є доказом не сплати податку, а тим більше доказом фіктивності окремих господарських операцій.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину. Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За наведених норм та обставин справи суд дійшов правильного висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту, що виникли за господарськими операціями з ПП “Корпус-7”.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту, що виникли за господарськими операціями з ПП “Корпус-7” та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі № 808/7287/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня виготовлення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

Згідно з оригіналом.

Помічник судді І.О. Гуртова