Ухвала суду № 41229115, 09.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2014 року

справа № 811/3551/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Знам'янської об’єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі № 811/3551/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Україна плюс» до Знам'янської об’єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродар-Україна плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення, прийняте Знам'янською об’єднаною держаною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області 09.09.2013р. №0000462200 та скасувати рішення №2 від 31.10.2013р. про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що зі змісту акта перевірки неможливо встановити шляхом яких обчислень відповідачем здійснено донарахування основного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 351073,67 грн., чим порушено основні принципи, за яких приймаються рішення суб'єктами владних повноважень, зокрема щодо обґрунтованості, добросовісності, неупередженості та розсудливості. Також, не погоджується з висновками податкового органу, щодо порушено вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” та Податкового кодексу України. Так, зазначає, що у період, що перевірявся товариство було зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість. Між ним та СТОВ “Агрофірма Вікторія” укладено довгостроковий договір, умови якого передбачають внесення контрагентом попередньої оплати за сільськогосподарську продукцію, поставка якої буде здійснена в майбутньому. При цьому вказує, що на думку позивача, податкове законодавство не обмежує сторін за договором строками у виконанні зобов’язань певними податковими періодами. Також посилається на те, що відповідачем під час перевірки були використані лише дані статистичної звітності і не перевірені первинні бухгалтерські документи та реєстри бухгалтерських рахунків, що призвело, на думку позивача, до помилкового висновку про реалізацію продукції не власного виробництва, та невідомого походження.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 04 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Знам'янська об’єднана держана податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача щодо того, що оскільки позивачем у 2010 році перевищено встановлений п.81.6 ст.81 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України 25 відсотковий розмір питомої ваги обсягу поставки протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів від обсягу всіх поставлених товарів (послуг), який за даними перевірки складає 88,41%, то позивач вважається платником податку на додану вартість на загальних підставах. Крім того, зазначав, що позивачем не включено до податкових зобов’язань Декларацій з податку на додану вартість за січень – лютий 2011р. кошти, які надійшли від ТОВ “УкрЕкспорт-2001”. Також, вважає, що позивачем завищено податкові зобов’язання з податку на додану вартість при здійсненні у вересні 2012 року операцій з реалізації продукції не власного виробництва.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агродар-Україна плюс” зареєстровано 22.02.2005р., як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Знам'янській об’єднаній держаній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області. Позивач є повним правонаступником всіх прав та обов’язків ФГ “Пацеля Анатолій Миколайович”, про що свідчить статут товариства. (т.2 а.с.155-163) 30.08.2013р. відповідачем складено акт №230/22/33423315 про результати позапланової документальної перевірки ТОВ “Агродар-Україна плюс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2013р., відповідно до якого перевіркою встановлено, що позивачем порушено, зокрема, п.п.81.6, 81.11 ст.81 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.209.6, 209.11 ст.209 Податкового кодексу України, п.15 підрозділу 2 розділу ХХ та п.187.1 ст.187, п.п.199.1, 199.2, 199.3, 199.4 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (рядок 27 (25) загальної декларації з ПДВ) на загальну суму 351073,67 грн., в тому числі за січень 2011р. – 45455,17 грн., лютий 2011р. – 85667,50 грн., червень 2011р. – 219951 грн.; завищено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню. На підставі даного акту перевірки прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0000462200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 658793,08 грн., в т.ч. за основним платежем - 351073,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 307719,41 грн. (т.1 а.с.10);

рішення №2 від 31.10.2013 року, яким ТОВ “Агродар-Україна плюс” виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 01.11.2013р.. (т.1 а.с.12-13)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Відповідно до п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Аналогічні норми містилися у ст.8 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що спеціальний режим оподаткування застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у сфері сільського господарства за умови: здійснення постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах; дотримання питомої ваги вартості поставлених сільськогосподарських товарів/послуг не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Агродар-Україна-плюс” не поставляло в періоді, що перевірявся, сільськогосподарської продукції на користь СТОВ “Агрофірма Вікторія”. Так, за умовами укладеного між позивачем і СТОВ “Агрофірма Вікторія” договору купівлі-продажу №01/12-2010 від 01.12.2010р., даний договір є довгостроковим з кінцевим строком його виконання до 31.12.2017 року. Умови даного договору схвалені сторонами і передбачають внесення СТОВ “Агрофірма Вікторія” попередньої оплати за сільськогосподарську продукцію власного виробництва ТОВ “Агродар-Україна плюс”, поставка якої буде здійснена в майбутньому. Між тим, даним договором також передбачено право ТОВ “Агродар-Україна плюс” повернути контрагенту сплачені ним кошти. (т.1 а.с.44-45) Дані кошти у розмірі 2160000 грн. перераховано на рахунок позивача, що підтверджується випискою по особовим рахункам позивача. (т.1 а.с.74, 75)

Товариством віднесено до податкових зобов’язань декларації з ПДВ за грудень 2010р. дану попередню оплату за сільськогосподарську продукцію. (т.2 а.с.144) При цьому, податкове законодавство не обмежує сторін за договором, строками у виконанні зобов'язань певними податковими періодами.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, оскільки операції з поставки сільськогосподарської продукції безпосередньо стосуються спеціального режиму оподаткування, встановленого статтею 209 ПК України та не перевищують обсягів, які відповідають власно засіяним земельним угіддям, позивачем правомірно відображено у спеціальній декларації суми попередньої оплати за сільськогосподарську продукцію, отримані від СТОВ “Агрофірма Вікторія” на підставі отриманих податкових накладних, оформлених за першою подією в порядку п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

Крім того, за визначенням пп.14.1.262 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Порядок розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника встановлений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 року № 772 “Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва”, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.04.2012 р. за № 510/20823.

За вимогами складення розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, суми отриманої товаровиробником попередньої оплати не беруть участі в розрахунках частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Крім того, не підтверджений відповідними доказами висновок податкового органу стосовно того, що позивачем перевищено 25 відсотковий розмір питомої ваги обсягу поставки протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів від обсягу всіх поставлених товарів (послуг), та який за даними перевірки складає 88,41%. До того ж, з акту перевірки також не можливо встановити з яких міркувань виходив відповідач, вказавши на такий висновок.

Щодо невключення до податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий 2011 року коштів, які надішли на рахунок ТОВ “Агродар-Україна плюс” від ТОВ “УкрЕкспорт-2001 на загальну суму 1729648 грн., у т.ч. ПДВ 288274,67 грн., слід зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 03.12.2010р. між позивачем (Покупець) та ТОВ “УкрЕкспорт-2001” (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №03/12-10, відповідно до якого Продавець зобов’язується передати, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку, інвентар та обладнання на загальну суму 3130000 грн. (т.2 а.с.146, 147) Згідно умов даного договору позивач зобов’язувався здійснити оплату до 31.12.2012р. На виконання умов даного договору позивачем оплачено на рахунок ТОВ “УкрЕкспорт-2001” протягом грудня 2010р. – січня 2011р. 4230000 грн. (т.1 а.с.74, 75, 76, 78) При цьому 17.01.2011р. здійснено платіж на суму 1970000 грн., з яких 1100000 грн. сплачені помилково. Дані кошти сплачені позивачем помилково, в той же день – 17.01.2011р., повернуті ТОВ “УкрЕкспорт-2001” на рахунок позивача, про що свідчить виписка по рахунку з банку позивача. (т.1 а.с.98)

Крім того, між ТОВ “Агродар-Україна плюс” та ТОВ “УкрЕкспорт-2001” укладено додаткову угоду від 31.01.2011р. до договору №03/12-10 від 03.12.2010р., згідно якої ціна договору зменшена до 1765587 грн., у зв’язку з відмовою позивача від придбання посівного комплексу Vaderstad Rapid 600S, який не відповідав вимогам покупця щодо внесення добрив. (т.2 а.с.148)

На підставі даної додаткової угоди у контрагента позивача виник обов’язок повернути ТОВ “Агродар-Україна плюс” 1364413 грн. надміру сплачених коштів.

ТОВ “УкрЕкспорт-2001” виконало свої обов’язки за даним договором з урахуванням додаткової угоди, в повному обсязі. До 21.05.2012р. виконані грошові зобов’язання з повернення коштів у сумі 1364413 грн., що підтверджується виписками по рахунку з банку, листами ТОВ “УкрЕкспорт-2001” (т.1 а.с.78-98, 99, 100-103, 104, 105-106, 107, 108-150 ). До того ж, 21.03.2012р. та 21.05.2012р. здійснено поставку сільськогосподарської техніки, інвентарю та обладнання, що підтверджується видатковими накладними (т.2 а.с.150, 151), податковими накладними (т.1 а.с.65, 66).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ “УкрЕкспорт-2001” станом на 31.05.2012р. заборгованість відсутня. (т.2 а.с.149)

Враховуючи вищенаведене, неможливо не погодитись з доводами позивача в частині, що у ТОВ “Агродар-Україна плюс” не виникло податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, в розумінні п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у зв'язку зі сплатою ТОВ “УкрЕкспорт-2001” грошових коштів в сумі 1100000 грн., оскільки дані кошти надійшли від даного контрагента, як повернення сплачених ТОВ “Агродар-Україна плюс” в цей же день 1970000 грн. за сільськогосподарський інвентар та обладнання.

Позивач був сільськогосподарським товаровиробником і відповідно відобразив суми ПДВ у спеціальних деклараціях з ПДВ.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Враховуючи, що під час проведення перевірки відповідачем були використані лише дані статистичної звітності і не досліджені первинні бухгалтерські документи та реєстри бухгалтерських рахунків, що не заперечував і представник відповідача в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що твердження відповідача стосовно реалізації позивачем продукції не власного виробництва та невідомого походження є помилковими.

Щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення від 31.10.2013р. № 2, слід зазначити, що в ньому враховані висновки позапланової документальної перевірки ТОВ “Агродар-Україна плюс” (акт від 30.08.2013р. №230/22/33423315), зокрема, встановлено перевищення 25 відсоткового розміру питомої ваги обсягу поставки протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів від обсягу всіх поставлених товарів (послуг), який за даними перевірки складає 88,41 відсотків. Відтак, оскільки позивачем не перевищено 25 % розміру питомої ваги обсягу поставки протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів від обсягу всіх поставлених товарів (послуг), а тому дане рішення є протиправним.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Знам'янської об’єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі № 811/3551/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай