Ухвала суду № 41229106, 16.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2014 рокусправа № 808/415/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі № 808/415/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, № 0000172900 від 30.12.2013. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факти, встановлені актом перевірки про порушення позивачем п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок подання податкової звітності (форма № 1-ДФ) за 2 квартал 2013 року з недостовірними відомостями та помилками.

У судовому засіданні сторони, доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, здійснивши перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку щодо подання уточнюючої податкової звітності за ф. №-1ДФ позивачем за 2 квартал 2013 року. За наслідками перевірки складено акт від 12.12.2013 року № 283/29- 00/31549003, яким зафіксовано порушення п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок подання податкової звітності (форма № 1-ДФ) за 2 квартал 2013 року з недостовірними відомостями та помилками. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0000172900, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1020,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та /або сплаченого податку.

Згідно зі статтею 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.

Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Своєчасне подання позивачем податкової звітності за формою №1-ДФ за 2 квартал 2013 року визнається представниками сторін та, відповідно до приписів частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені обставини не потребують доказуванню.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Обмеження щодо можливості подачі уточнюючих розрахунків визначені пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано уточнюючий розрахунок до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за 2 квартал 2013 року, якими внесено зміни до вказаної податкової звітності, а саме було змінено ознаку доходу, виплаченого на користь фізичної особи: замість ознаки доходу 126 "Дохід отриманий платником податку як додаткове благо" було вказано ознаку доходу 169 "сума благодійної допомоги, у тому числі гуманітарна допомога, яка надходить на користь платника податків у вигляді коштів або майна". Таким чином, уточнюючі розрахунки податкової звітності (форми №1-ДФ) за 2 квартал 2013 року в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, подані позивачем до проведення перевірки органом державної податкової служби, що не оспорюється представником відповідача.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку,- тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення,- тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020грн.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.12.2013 року № 283/29-00/31549003 повторність вчинення порушення аргументована прийняттям відповідачем податкового повідомлення - рішення від 18.11.2013 року № 0000112910, на підставі акту перевірки від 04.11.2013 року №204/29-0/31549003.

Податкове повідомлення - рішення від 18.11.2013 року № 0000112910 прийняте на підставі акту перевірки від 04.11.2013 року № 204/29-0/31549003 було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року № 808/9394/13-а відкрито провадження у справі № 808/9394/13-а за позовом ТОВ "ЗЗКС" до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.11.2013 року № 0000112910.

Таким чином, відповідач не має підстав стверджувати про повторність вчиненого порушення, так як податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 року № 0000112910, яке прийнято першим, оскаржується в судовому порядку, а податкові зобов'язання є неузгодженими.

Положеннями статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, а також самостійно усунуто виявлені помилки, які не стосуються сумарних показників сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку, у зв'язку з чим бюджет не зазнав втрат. Крім того, право самостійно усунути виявлені помилки, передбачено діючим законодавством. У разі якщо законодавець за мету ставив притягнення до відповідальності за будь яке порушення, яке не призвело до суттєвих порушень, відповідно не було б на законодавчому рівні передбачено можливості усунення виявлених помилок. Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність висновку податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій до позивача відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення - рішення, так як позивачем у порядку та строки, визначені Податковим кодексом України, подані уточнюючи розрахунки податкової звітності за формою № 1-ДФ, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі № 808/415/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня виготовлення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай