Постанова № 41229064, 28.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2014 рокусправа № 804/9053/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимовоъ Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Авто-Форс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 804/9053/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства «Авто-Форс» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Авто-Форс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, від 26.06.2013 № 0000412250 та №0000402250. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що визначені грошові зобов'язання у відповідних податкових повідомленнях-рішеннях, зокрема за платежем з податку на додану вартість у сумі за основним платежем 201133,00грн. та за штрафними санкціями 100566,50грн., та платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 73928,00грн. та за штрафними санкціями 18482,00грн., є незаконними і підлягають скасуванню, оскільки винесені на підставі хибних висновків, викладених в акті позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Авто-Форс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 28.02.2013 та податку на прибуток за 4 квартал 2012р. та за 1 квартал 2013р. при взаємовідносинах з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" та подальшій реалізації отриманого товару (робіт, послуг) від 11.06.2013 №162/22/5-33459467.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Приватне підприємство «Авто-Форс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись надання судом невірної оцінки фактичним обставинам справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в період з 01.06.2013 по 06.06.2013 Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП "Авто-Форс" з питань дотримання вимого податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року та податку на прибуток за ІV квартал 2012 року та за І квартал 2013 року по взаємовідносинам з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" та з подальшої реалізації отриманого товару (робіт, послуг). За результатами проведення вищеназваної перевірки відповідачем складений акт від 11.06.2013 року №162/22/5-33459467. Перевіркою ПП "Авто-Форс" встановлено порушення: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення розміру податкового кредиту за січень - березень 2013 року на суму 201133,40грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за січень - березень 2013 року на суму 201133,00грн., в т.ч. за січень 2013 року - 100567,00грн., за лютий 2013 року - 91777,00грн., за березень 2013 року - 8789,00грн.; п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період 2012 рік на суму 352040,00грн. по взаємовідносинам з ПП "Полтава-Проект-Монтаж", чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 73928,00грн. В акті ДПІ у м. Полтава Полтавської області вказано на відсутність ПП "Полтава-Проект-Монтаж" за юридичною адресою та неможливість встановлення його фактичного місцезнаходження. ДПІ у м. Полтава Полтавської області з матеріалів податкової звітності встановлено відсутність у ПП "Полтава-Проект-Монтаж" виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності згідно довідки з ЄДРПОУ. Також в акті ДПІ у м. Полтава Полтавської області зазначено, що відповідно до листа Полтавського ВРЕР ГУМВС України в Полтавській області від 26.02.2013 №627 у ПП "Полтава-Проект-Монтаж" відсутні зареєстровані транспортні засоби. З цих підстав відповідачем зроблено висновок, що в межах договору, укладеного позивачем з ПП "Полтава - Проект -Монтаж" операції з надання в оренду транспортних засобів ПП «Авто - Форс" не відбувались. ПП "Авто - Форс" з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту здійснювало взаємовідносини з ПП "Полтава - Проект -Монтаж" без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків фактичного здійснення події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, та сплати продавцю вартості оренди транспортних засобів. На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 № 0000412250 за платежем з податку на додану вартість за основним платежем 201133,00грн. та за штрафними санкціями 100566,50грн., та податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 №0000402250 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств 73928,00грн. та за штрафними санкціями 18482,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ПП "Авто-Форс" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" не підтверджено первинним документом - договором оренди автотранспорту від 01.12.2012 №01/01, тому що він укладений між сторонами впротиріч вимогам закону та договорам оренди з власниками транспортних засобів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Авто-Форс" (орендар) 01 грудня 2012 року з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" (орендодавець) укладений договір оренди автотранспорту №01/01, за яким орендодавець зобов'язався надати у тимчасове користування орендаря автотранспортні засоби, а саме: "Кароса" 734 у кількості 18 одиниць, "Ікарус 256" у кількості 6 одиниць, "Мерседес" у кількості 1 одиниці разом з обслуговуючим персоналом.

В свою чергу, ПП "Авто-Форс" з Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" були укладені договори про надання транспортних послуг, а саме: від 30.12.2011 №11-14/4745-П та від 28.12.2012 №12-14/3855-П, за яким перевізник ПП "Авто-Форс" приймає на себе зобов'язання надавати транспортні послуги з перевезення робітників замовника (ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля"), а також здійснювати нерегулярні пасажирські перевезення.

З актів наданих послуг ПП "Авто-Форс" та ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" за грудень 2012 року з'ясовано, що позивач надавав послуги, користуючись автотранспортом, який отриманий ним за договором оренди №01/01 від 01.12.2013.

В актах №76-12 від 25.12.2012, №77-12 від 25.12.2012, №82-12 від 31.12.2012, №81-12 від 31.12.2012 наданих послуг, укладених між позивачем та ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" зазначено, також, надання послуг за допомогою мікроавтобусів "Івеко", "Сітроен", "Газель".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що взаємовідносини між ПП "Авто-Форс" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" не підтверджено первинним документом - договором оренди автотранспорту від 01.12.2012 №01/01, тому що він укладений між сторонами в протиріч вимогам закону та договори оренди з власниками транспортних засобів - не засвідчені нотаріально.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Водночас, відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 ГК України).

Відповідно до статей 2, 55 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Стаття 24 ЦК України встановлює, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження (ст. 25 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, у окремих випадках, вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як ї реєстрація у компетентних державних органах тощо (ст. 30 ЦК України).

На відміну від частини 2 статті 799 ЦК України, норми параграфа 5 глави 30 ГК України не встановлюють вимоги щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання. Крім цього, частина 2 статті 799 ЦК України вимагає нотаріальне посвідчення договору оренди транспортних засобів лише за участю фізичної особи.

За загальним правилом (стаття 209 ЦК України) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства" оренда - це господарська операція фізичної або юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів, зокрема автотранспорту, у тимчасове користування (без права власності) іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на строк, визначені договором оренди.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" формування валових витрат по господарським операціям з оренди транспортних засобів не поставлено в залежність від наявності нотаріальної форми посвідчення договору оренди. Згідно пункту 5.1 вказаної статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що основною умовою формування валових витрат є їх документальне підтвердження, при цьому наявність нотаріально посвідченого договору не є основною умовою для формування валових витрат, оскільки з цієї точки зору правове значення мають документи, які свідчать про реальність виконання господарського зобов'язання, а саме: акти виконаних робіт, платіжні документи, подорожні листи тощо. У даному випадку реальність вчинення господарських операцій позивачем підтверджена первинними бухгалтерськими документами та їх невідповідність приписам законодавства не встановлена як в ході проведення перевірки податковим органом, так і в ході судового розгляду справи.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольняє частково, а постанову суду - скасовує, якщо визнає, що суд першої інстанції порушує норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а позов ПП «Авто-Форс» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Авто-Форс» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 804/9053/13-а - скасувати.

Адміністративний позов Приватного підприємства «Авто-Форс» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.06.2013 року №0000412250 та №0000402250.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

Згідно з оригіналом.

Помічник судді І.О. Гуртова