Постанова № 41228469, 22.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 876/2694/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представника апелянта Мартинюка Д.В.,

представника відповідача Поліводи О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» у Львівській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» до Володимир-Волинської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь- рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» (далі - ТзОВ «Птахокомплекс «Губин») звернулось в суд з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.12.2013 року № 0001182200 та № 0001192200. В позовній заяві зазначає, що відповідно до положень Податкового кодексу України, які регламентують порядок здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, право на нарахування податкового кредиту не ставиться у залежність від обов'язкового введення в експлуатацію товарів/послуг чи основних фондів, відтак позивачем правомірно відображено в податкових декларація заявлені суми бюджетного відшкодування за липень 2013 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач - ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок про те, що підприємство має право здійснювати розподіл податкового кредиту між загальною та спеціальною податковою декларацією лише після використання основних фондів у господарській діяльності, оскільки Податковим кодексом України зазначена обставина не обумовлена.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник Володимир-Волинської ОДПІ заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ "Птахокомплекс "Губин" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №927687 і зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму у сфері сільського господарства, що підтверджується свідоцтвом №200089371. ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» здійснює свою діяльність в двох напрямках: діяльність у сфері сільського господарства (вирощування птиці, забій птиці, продаж готової м'ясної продукції, а також вирощування зернових культур та їх продаж, або використання при вирощуванні птиці);інша діяльність (надання послуг забою птиці інших птаховиробничих підприємств, подальший викуп м'яса забитої птиці та його продаж, послуги оренди).

Судом встановлено, що позивач застосовує спеціальний режим оподаткування, передбачений підпунктом 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, відповідно до якого переробне підприємство суму сплаченого (нарахованого) податкового кредиту по виготовлених та/або придбаних товарах/послугах, основних засобах, які використовуються частково для виготовлення продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг, розподіляє виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних засобів в операціях з постачання продукції та відповідно в операціях з постачання інших товарів/послуг, з урахуванням вимог розділу V Кодексу.

З 06 листопада 2013 року по 19 листопада 2013 року Володимир-Волинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності формування задекларованих сум податкових зобов'язань та податкового кредиту ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складений акт № 267/22-31603002 від 26 листопада 2013 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення підприємством пунктів 209.2, 209.3, 209.6. абзацу «а» підпункту 209.15.1 пункту209.15 статті 209 Податкового кодексу України, а саме - завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013 року на 172 537 гривень та заниження суми ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 57 585 гривень.

09 грудня 2013 року Володимир-Волинською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0001182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57 585,00 гривень та штрафні санкції у розмірі 28 782,50 гривень, та податкове повідомлення-рішення №0001192200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року у розмірі 172 537,00 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову виходив з того, що позивачем всупереч положенням податкового законодавства у липні 2013 року здійснений розподіл податкового кредиту між загальною та спеціальною декларацією з ПДВ за відсутності факту використання придбаного обладнання в своїй діяльності, а тому відповідачем правомірно винесені оскаржувані повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України визначає порядок сплати податку на додану вартість до бюджету та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.5 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг бо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); - мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, формування бюджетного відшкодування з ПДВ позивачем здійснено на підставі господарської операції з придбання основних фондів. В липні 2013 року ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» придбало в польського виробника обладнання для цеху забою та переробки птиці на загальну суму 17 747 220,00 гривень. Обладнання придбано позивачем у зв'язку із нарощуванням виробничих потужностей і створенням нового цеху. Дане обладнання не введене в експлуатацію, що не заперечується сторонами.

Виходячи з вищенаведеного, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» виникло на підставі абз. «б» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, тобто внаслідок здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України та п. 3 р. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року №1490/20228, у разі якщо товари/послуги, необоротні активи (виготовлені та/або придбані) використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів/послуг, а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів, тобто виходячи з частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Вказаний розподіл відбувається у тому періоді, у якому здійснювалось відповідне виготовлення або придбання, а розподілені суми включаються до значень рядків 8, 10, 11 та довідкою відображаються у рядках 8 прим. 1, 10 прим. 1, 11 прим. 1 податкової декларації з ПДВ (скороченої).

Таким чином, у разі якщо суб'єктом спеціального режиму оподаткування придбані товари/послуги, необоротні активи будуть використовуватись частково для виготовлення сільськогосподарських товарів/послуг, а частково для інших товарів/послуг, то такий суб'єкт спеціального режиму оподаткування, у періоді, у якому він здійснював відповідне придбання, суму сплаченого (нарахованого) ПДВ за такими товарами/послугами, необоротними активами, повинен розподілити та включити до складу податкового кредиту виходячи з частки їх використання в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях. При цьому розподілені суми включаються до значень рядків 8, 10, 11 податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом та довідкою відображаються у рядках 8 прим. 1, 10 прим. 1, 11 прим. 1 податкової декларації з ПДВ (скороченої).

Оскільки обладнання для цеху забою та переробки приці, придбане в липні 2013 року, призначене для використання у різних видах діяльності, то відповідно до положень податкового законодавства, позивачем правомірно розподілена і відображена сума сплаченого ПДВ в розмірі 3 549 444 гривень у двох деклараціях, а саме: податковий кредит в сумі 2 928 08 гривень - в податковій декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства; а податковий кредит в сумі 620 736 гривень - в податковій декларації по загальній діяльності.

Посилання представника відповідача на те, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 "Основні засоби", не обґрунтоване нормами законодавства.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 "Капітальні інвестиції".

Облік витрат на придбання основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 "Капітальні інвестиції", що не заперечується відповідачем. В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" та кредитом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" у разі введення основних фондів в експлуатацію. Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів. А відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 202 КАС України однією з підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

З врахуванням того, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позов слід задовольнити як обгрунтований та підставний.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № 803/27/14 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Володимир-Волинської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0001182200 від 09 грудня 2013 року та № 0001192200 від 09 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Постанова складена в повному обсязі 27.10.2014 року