Постанова № 41228256, 29.10.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2014 р. Справа № 809/3134/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу в сумі 211779,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2014 року державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 211779,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України заборгував сплату до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 211779,93 грн.

Представник позивача на адресу суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Направлена на адресу відповідача поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до частини 11 статті 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Тому, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1) 21.09.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1, 76018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.07.2014 року за №19068590 (а.с. 11, 61-63).

Відповідач взятий на облік як платник податків державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - ДПІ у м. Івано-Франківську), на даний час перебуває на обліку в податковому органі і є платником податків, зборів та інших обов'язкових платежів, установлених законом.

Податковим органом проведені перевірки відповідача, за результатами яких складені акти від 23.07.2010 року за №12876/17-3/НОМЕР_1 та від 03.12.2012 року за №11431/17-411. На підставі вказаних актів винесені податкові повідомлення-рішення від 09.08.2010 року за №№0001551703/0, 0001561703/0 та від 03.12.2012 року за №0026441794, котрим на відповідача покладені податкові зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумах 92699,41 грн., 117610,50 грн., та 1470,02 грн., відповідно. Вказані податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачу, однак податковий борг ним сплачений не був (а.с. 12-45).

Таким чином, борг відповідача перед бюджетом з податку з доходів фізичних осіб, враховуючи переплату в інші податкові звітні періоди, складає 211779,93 грн., з якого: 171106,41 грн. - основний платіж та 40673,52 грн. - штрафні санкції.

Оскільки, за відповідачем був облікований податковий борг у попередні податкові звітні періоди, ДПІ у м. Івано-Франківську на виконання вимог податкового законодавства виставила податкові вимоги форми «Ф1» від 01.04.2009 року за №1/3353 на суму 1502,86 грн. та від 27.05.2009 року за №2/4812 на суму 6562,28 грн. Вищевказані вимоги направлені відповідачу, однак ним виконані не були (а.с. 46-47).

Податковий борг відповідача перед бюджетом підтверджується також дослідженими судом довідкою-розрахунком податкового боргу, копіями облікових карток платника податку та становить 211779,93 грн. (а.с. 6-9).

Крім того, борг відповідача підтверджується перевіреною судом довідкою про борг від 09.09.2014 року та становить 211779,93 грн. (а.с. 10).

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-III (надалі - Закон №2181-III), що діяв на момент спірних правовідносин, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону №2181-ІІІ, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг - це податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5 статті 5 Закону №2181-ІІІ, при апеляційному узгодженні моментом узгодження податкового зобов'язання є день отримання платником податків повідомлення, якщо платник не оскаржив рішення податкового органу протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4. статті 5 вищевказаного Закону передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону №2181-III після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 16.1.4 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпунктів 14.1.175 пункту 16.1 статті 16 Кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до вимог пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 Кодексу встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5 статті 59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 95.2 статті 95 Кодексу передбачено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Кодексу доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.5 цієї статті встановлено, що фізичні особи-підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Кодексу авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Отже, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання відповідача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 211779,93 грн., які ним не сплачені, являються його податковим боргом.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом зі сплати податку на доходи фізичних осіб станом на момент розгляду справи судом становить 211779,93 грн.

Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Заборгованість станом на день розгляду справи не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Окрім вказаного, суд установив, що податковий орган звернувся з даним адміністративним позовом своєчасно, у межах 1095 днів, тобто строку, установленого нормами статті 102 Кодексу. Оскільки, з моменту винесення податкових повідомлень-рішень 09.08.2010 року за №№0001551703/0, 0001561703/0 та від 03.12.2012 року за №0026441794, які є підставою до стягнення податкового боргу, тривала процедура їх оскарження в суді та узгодження грошових зобов'язань відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, тому позов слід задовольнити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 122, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1) податковий борг в сумі 211779 (двісті одинадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 93 коп. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують даного підприємця та за рахунок готівки, що йому належить.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, установлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена о 13:45 год. 29.10.2014 року.