Ухвала суду № 41228187, 23.10.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

23 жовтня 2014 року м.Житомир Справа № 806/3907/14

Категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання - Галайба І.Б.,

за участю: прокурора - Барілова Д.В.,

представника Міністерства оборони України - Капелюх В.О.,

представника Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області - Гайдая В.М.,

представника Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" Державного концерну "Укроборонпром" - Слівінського А.О.,

решта осіб, які беруть участь у розгляді справи у судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, треті особи: Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" Державного концерну "Укроборонпром", ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними, скасування свідоцтва про право колективної власності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в :

21 серпня 2014 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, третя особа - Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» Державного концерну «Укроборонпром», про скасування свідоцтва, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

У позовній заяві Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вказав, що у період травень-липень 2014 року при проведенні перевірки з питань додержання службовими особами ДП «Житомирський бронетанковий завод» вимог Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», встановлено, що відповідно до акту прийомки в експлуатацію комісією закінченого будівництва від 12 травня 1997 року, у військовій частині А1576 (нині ДП «Житомирський бронетанковий завод») побудовано та введено в експлуатацію цех по випічці хліба. Період будівництва даного об'єкту нерухомості складав 1996-1997 роки. 12 травня 2004 року Новогуйвинською селищною радою прийнято рішення №57 про надання дозволу військовій частині А1576 на виготовлення свідоцтва про право власності на будівлю цеху по випічці хліба за адресою: АДРЕСА_1. Виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради видано свідоцтво про право власності САА №507319 військової частини А1576 на об'єкти нерухомого майна у вигляді цеху по випічці хліба за адресою: АДРЕСА_1. 23 червня 2004 року КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради прийняло рішення про державну реєстрацію права колективної власності на вказану будівлю за військовою частиною А1576 (витяг з реєстру №3942108 від 23 червня 2004 року). 9 грудня 2005 року між Казенним підприємством «Житомирський ремонтно-механічний завод» (нині Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод») в особі керівника - директора Бутенка С.Г. та громадянином ОСОБА_4, як фізичною особою, укладено договір купівлі-продажу вказаного цеху по випічці хліба, за яким покупець отримав право приватної власності на вказаний об'єкт нерухомості, а продавець грошову винагороду. Реалізація вказаного майна військовою частиною А1576 відбулась на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу та свідоцтва про право колективної власності на будівлю цеху по випічці хліба САА №507319. Таким чином, у результаті прийняття низки організаційно-управлінських рішень вказаних органів державної влади щодо фактичної зміни власника даного нерухомого майна об'єкт: цех по випічці хліба за адресою: АДРЕСА_1 перейшов у колективну власність військової частини А1576 та, у подальшому, в результаті укладення господарсько-правового договору у 2005 році перейшов у власність цивільної особи. Проведеною прокурором перевіркою було встановлено, що виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району протиправно було видано свідоцтво САА №507319 від 9 червня 2004 року про право власності військової частини А1576 (нині - Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод») на будівлю цеху по випічці хліба, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Просить скасувати свідоцтво про право колективної власності САА №507319 від 9 червня 2004 року на будівлю цеху по випічці хліба, видане військовій частині А1576 Новогуйвинською селищною радою Житомирської області. Визнати протиправним та скасувати рішення від 23 червня 2004 року Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації про державну реєстрацію права колективної власності, оформлене витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3942108 від 23 червня 2004 року. Зобов'язати Реєстраційну службу Житомирського районного управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права колективної власності військової частини А1576 на будівлі цеху по випічці хліба за адресою: АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи позивачем було змінено позовні вимоги, а саме: позивач просить визнати протиправними дії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району з видачі свідоцтва на право колективної власності військової частини А1576 САА №507319 від 9 червня 2004 року на будівлю цеху по випічці хліба, видане військовій частині А1576 Новогуйвинською селищною радою Житомирської області. Скасувати свідоцтво про право колективної власності САА №507319 9 червня 2004 року на будівлю цеху по випічці хліба, видане військовій частині А1576 Новогуйвинською селищною радою Житомирської області. Визнати протиправним та скасувати рішення від 23 червня 2004 року Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації про державну реєстрацію права колективної власності, оформлене витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3942108 від 23 червня 2004 року. Реєстраційній службі Житомирського районного управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права колективної власності військової частини А1576 на будівлі цеху по випічці хліба за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.89-96).

Заяву про зміну позовних вимог було прийнято судом (а.с.146).

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили адміністративний позов задовольнити. У судовому засіданні пояснили, що протиправність прийнятих рішень, незаконність видачі свідоцтва про право колективної власності військової частини А1576, державної реєстрації права колективної власності за військовою частиною А1576, встановлено фактичне виведення вищевказаного майна з державної власності та відання Міністерства оборони України, оскільки прокурор та представник позивача вважають, що зазначений об'єкт нерухомого майна є державною власністю в особі Міністерства оброни України то дії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району стали підставою для незаконної державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за військовою частиною. При цьому, прокурор та представник позивача не заперечували, що оскаржувані дії мали місце відповідно у червні 2004 року та грудні 2005 року, але про їх протиправність стало відомо лише в травні - липні 2014 року під час проведення прокурорської перевірки.

Представник відповідача - Новогуйвинської селищної ради Житомирського району у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у клопотанні вказав, що при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с.71).

Представник відповідача - Комунального підприємства «Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради» у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у клопотанні вказав, що відповідні пояснення що обставин, викладених у позовній заяві, надавались органам слідства прокуратури у повному обсязі (а.с.69).

Представник відповідача - Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, проти позовних вимог заперечував пояснив, що у діях Реєстраційної служби відсутні протиправність та підстави для скасування оскаржуваного реєстраційного запису.

Третя особа - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи - Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» Державного концерну «Укроборонпром» Слівінський А.О. проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.97-101, 181-183). Пояснив, що на період спірних правовідносин військова частина відповідно до свого Статуту являлась госпрозрахунковим підприємством - самостійним господарюючим суб'єктом, що наділений правами юридичної особи. Відповідно до чинного на той час положення про ремонтні підприємства Міноборони України та чинного на той час законодавства військова частина мала право за рахунок прибутків придбавати майно. Саме за рахунок частини прибутку, якою вправі був розпоряджатися трудовий колектив, було виділено власні кошти працівниками підприємства на будівництво цеху з випічки хліба, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Стосовно пропуску прокурором шестимісячного строку на звернення до суду з позовом то представник третьої особи заперечував те, що факт вибуття з власності Міністерства оборони України цеху з випічки хліба став відомий позивачу лише у ході проведеної 26 травня 2014 року прокурорської перевірки, оскільки про відсутність на балансі підприємства цеху з випічки хліба Міністерству оборони України як позивачу було відомо ще у 2006 році, крім того, саме позивач був безпосереднім учасником процедури внесення реєстраційних даних до Єдиного реєстру об'єктів державної власності та є користувачем вказаного реєстру, з огляду на викладене позивачем пропущено встановлений законом шестимісячний строк на звернення до суду з позовом без поважних на те причин.

Представник третьої особи - Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» Державного концерну «Укроборонпром» Слівінський А.О. у судовому засіданні заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду з позовною заявою (а.с.189).

Судом поставлено на обговорення клопотання представника третьої особи про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Прокурор та представник позивача проти заявленого клопотання про залишення позову без розгляду заперечували та просили залишити без задоволення.

Представник відповідача - Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області при вирішенні клопотання про залишення позову без розгляду покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення клопотання представника третьої особи про залишення адміністративного позову без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що відповідно до положень Статуту, затвердженого начальником Управління ремонту, модернізації озброєння і техніки Міністерства оборони України і зареєстрованого 12 листопада 1993 року Житомирською районною державною адміністрацією, військова частина 63641 (Житомирський ремонтно-механічний завод) є госпрозрахунковим підприємством - самостійним господарюючим суб'єктом, засновником якого є Міністерство оборони України (а.с.14-25).

Відповідно до директиви Начальника Головного штабу Міністерства оборони України від 30 грудня 1994 року військова частина 63641 була перейменована у військову частину А1576 (Житомирський ремонтно-механічний завод), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 12 листопада 1996 року №07620094 (а.с.114) та довідкою №234 від 8 квітня 1998 року про включення військової частини А1576 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.113). У подальшому - у Казенне підприємство «Житомирський ремонтно-механічний завод» (а.с.79-84), з 1 листопада 2006 року - у Державне підприємство «Житомирський ремонтно-механічний завод» (а.с.85-86), а з 20 лютого 2012 року - у Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод», з передачею зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного концерну «Укроборонпром» (а.с.87).

Листом від 05 липня 2002 року командир військової частини А1576 повідомив позивача в особі Начальника Озброєння Збройних Сил Міністерства оборони України про знаходження на балансі військової частини цілого ряду структурних підрозділів (майна), у тому числі спірної дільниці з випікання хлібобулочних виробів, придбаних, збутових та реконструйованих за власні кошти підприємства (за рахунок прибутку), у якому командир військової частини А1576 просив надати дозвіл на реалізацію майна, у тому числі дільниці з випікання хлібобулочних виробів (а.с.110).

Військова частина А0174 (Бронетанкове управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України) листом від 18 лютого 2004 року на лист від 10 лютого 2004 року повідомила командира військової частини А1576 про те, що реалізація структурних підрозділів непромислової групи, у тому числі дільниці з випікання хлібобулочних виробів повинна здійснюватися трудовим колективом самостійно на власний розсуд. Реалізацію не заперечує. (а.с. 111).

Відповідно до рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району від 12 травня 2004 року на будівлю цеху по випічці хліба, що розташована за адресою: смт.Новогуйвинське, АДРЕСА_1 (а.с.36), було видано оскаржуване свідоцтво про право власності від 9 червня 2004 року (а.с.38). Як зазначено в оскаржуваному рішенні, зазначений об'єкт нерухомості належить військовій частині А1576 на праві колективної власності.

23 червня 2004 року Житомирським обласним комунальним підприємством по технічній інвентаризації була проведена державна реєстрація права власності Житомирського ремонтно-механічного заводу (військова частина А1576) на будівлю цеху по випічці хліба, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39).

За договором купівлі-продажу від 9 грудня 2005 року Житомирським ремонтно-механічним заводом (військовою частиною А1576) вказана будівля цеху по випічці хліба була відчужена (а.с.12-13).

Таке відчуження будівлі цеху по випічці хліба було проведено з відома позивача, про що свідчить лист командира військової частини А0174 від 18 лютого 2004 року №157/7/384 (а.с.111).

Суд вважає безпідставними доводи представника позивача та прокуратури про те, що Бронетанкове управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (військова частина А0174) не наділене повноваженнями на надання згоди на реалізацію державного майна Міністерства оборони України.

Доказами правосуб'єктності Бронетанкового управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (військової частини А0174), прямої та безпосередньої підпорядкованості йому ДП «Житомирський ремонтно-механічний завод» з правом ведення договірної роботи на підприємстві є телеграма №157/1/1248 від 30 березня 2004 року, лист №229/17/1/2066 від 2 червня 2004 року та лист Головного контрольно-ревізійного управління України від 27 червня 2006 року про результати ревізії казенних підприємств (а.с.102-103, 109).

Крім того сторони не заперечують, що Бронетанкове управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (військова частина А0174) є правонаступником розформованого Головного бронетанкового управління озброєння Міністерства оборони України і у його підпорядкуванні перебуває військова частина А1576, яка виступає у якості третьої особи у даній справі.

До суду також надано довідку про те, що Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» з 2006 до 2011 року направляло органу управління майном підприємства - Міністерству оборони України за формою №2б «Відомості про державне майно», на підставі даних інвентаризаційних описів, перелік об'єктів державного майна, що перебуває на балансі підприємства, що було передбачено постановами Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року №467 та від 30 листопада 2005 року №1121 та наказом Фонду державного майна України від 3 лютого 2006 року №197 (а.с. 108), а тому позивач не міг не знати про відчуження об'єкта нерухомого майна.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Міністерству оборони України в особі Бронетанкового управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (військова частина А0174) достовірно було відомо про наявність на балансі та у власності військової частини А1576 зазначеного спірного майна, бажання його відчужити з лютого 2004 року, та про його відчуження ще з 2006 року.

В матеріалах справи на підтвердження доводів щодо організаційно-правової форми юридичної особи, у колективній власності якої, перебував об'єкт нерухомості, щодо умовності її найменування «військова частина А1576» та правомірності розповсюдження на неї положень Закону України «Про підприємства в Україні» міститься копія наказу від 26 червня 2003 року №29 (а.с.184).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналізуючи положення вказаної статті, суд дійшов висновку, про те, що прокурор, у випадку звернення до суду з адміністративним позовом є законним представником сторони, а отже, не може мати більше прав, ніж має сторона, в інтересах якої пред'явлено позов.

Верховним судом України у постанові від 6 березня 2012 року у справі №21-1193во10 викладено правову позицію, згідно з якою прокуратура здійснюючи свої повноваження в адміністративному судочинстві, має дотримуватись вимог процесуального закону, в тому числі процесуальних строків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 21 серпня 2014 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Жодного доказу поважності пропуску строку звернення до суду позивачем під час судового розгляду не наведено, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 99, 100, 133, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в :

Клопотання представника Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" Державного концерну "Укроборонпром" про залишення адміністративного позову без розгляду задовольнити.

Адміністративний позов Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, треті особи: Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" Державного концерну "Укроборонпром", ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними, скасування свідоцтва про право колективної власності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Ухвалу складено у повному обсязі 28 жовтня 2014 року