Постанова № 41227807, 14.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 927/1325/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Марченко М.І., дов. №24 від 13.10.2014,

Левченко К.М., дов №23 від 13.10.2014;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08 вересня 2014 року,

у справі № 927/1325/14 (суддя Михайлюк С.І.),

за позовом Чернігівської регіональної торгово-промислової палати

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»

про стягнення 423 840,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська регіонально торгово-промислова палата звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до ПАТ «Банк «Демарк» про стягнення 423 840,03 грн.(а.с. 2-5).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08 вересня 2014 року по справі № 927/1325/14 позов задоволено повністю (а.с. 37-39).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 08 вересня 2014 року у справі № 927/1325/14 та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції прийнято рішення без участі представника відповідача, чим позбавлено останнього права подавати докази та пояснення по справі.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями, відповідно до якого апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Демарк» по справі № 927/1325/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2014 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 14 жовтня 2014 року.

В судовому засіданні 14 жовтня 2014 року представники позивача надали суду свої пояснення в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення господарського суду Чернігівської області від 08 вересня 2014 року по справі № 927/1325/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином 8 жовтня 2014 року (підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення), про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

09 квітня 2012 року між ПАТ «Банк «Демарк» (банк) та Чернігівська регіональна торгово-промислова палата (клієнт) укладений договір банківського рахунку № 100868/2 (далі - договір), (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, банк відкриває клієнту поточний рахунку у національній валюті відповідно до інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», інших нормативно-правових актів України для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій.

В пункті 1.3. договору погодили, що договір банківського рахунку регулює порядок відкриття, використання та закриття поточного рахунку клієнта № 26001300100868 в національній валюті.

Згідно пунктів 2.1.3 та 2.1.4 договору, банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції за поточним рахунком клієнта згідно вимог Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», інших нормативно-правових актів НБУ та умов цього договору; Приймати та здійснювати операції по платіжних документах, які надійшли в банк від клієнта протягом операційного часу, тобто до 15-00, та після операційного часу до 16-00 в день надходження таких документів в межах залишку коштів на поточному рахунку клієнта з урахуванням коштів для сплати комісійної винагороди банку згідно з діючими тарифами.

Клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, в межах залишку коштів та в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.4.1 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору, договір розривається за заявою клієнта у будь-який час при виконанні взаємних зобов'язань між клієнтом та банком.

Позивач зазначає, що 12 серпня 2014 року ним подано до банку заяву про закриття поточного рахунку № 26001300100868 з дорученням перерахувати залишок коштів на рахунок № 26006021967, відкритий у ПАТ "ПОЛІКОМБАНК (а.с.15).

На кінець дня 13 серпня 2014 року залишок коштів клієнта на рахунку № 26001300100868 становив 422 556,63грн. (а.с. 19). Цього ж дня позивач оформив та надав на виконання відповідачу платіжне доручення №1097 на перерахування 421 680,99 грн. на інший свій поточний рахунок в іншій установі банку (а.с.16, 32) та платіжне доручення № 1096 на перерахування банку 300грн. оплати за закриття поточного рахунку (а.с. 17, 31).

На кінець дня 14 серпня 2014 року залишок коштів клієнта на рахунку № 26001300100868 становив 423 840,03грн. (а.с. 20). Цього ж дня позивач оформив та надав на виконання відповідачу платіжне доручення №1098 на перерахування 1 846,54 грн. на інший свій поточний рахунок в іншій установі банку (а.с. 18, 33).

Як зазначає позивач, банком свої обов'язки, щодо перерахування вказаних грошових коштів не виконано.

За своєю правовою природою договір, який укладений між позивачем та відповідачем є договором банківського рахунка.

Відповідно до частин 1, та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Позивачем було надані банку доручення в межах договору та закону, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 31-33), на рахунках позивача містилась необхідна кількість грошових коштів, для виконання таких доручень, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача (а.с. 19-20).

Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

В матеріалах справи відсутні жодні докази виконання банком (відповідачем) вказаних доручень, або інші докази виплати чи перерахунку спірних коштів.

Виходячи з викладеного колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак про необхідність їх задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом, в порушення норм процесуального права, розглянуто справу за його відсутності, чим позбавив відповідача права надати пояснення по справі та свої заперечення.

Зазначенні посилання апелянта є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 22 серпня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21), відповідач не звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, а також не був позбавлений права надіслати свої заперечення чи пояснення по суті справи.

В статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставин, які б унеможливлювали розгляд справи відсутні. Крім того, до апеляційної скарги відповідачем теж не додано жодних доказів чи пояснень по суті спору, які б могли стати підставою для скасування рішення.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду Чернігівської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08 вересня 2014 року по справі № 927/1325/14 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ПАТ «Банк «Демарк» на рішення Господарського Чернігівської області від 08 вересня 2014 року по справі № 927/1325/14 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08 вересня 2014 року по справі № 927/1325/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08 вересня 2014 року по справі № 927/1325/14 залишити без змін.

3. Справу № 927/1325/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова