Рішення № 41227743, 29.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21119/14 29.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 52962,96 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Риков О.О. (дов.)

У судовому засіданні 29.10.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 52962,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2014р. порушено провадження у справі № 910/21119/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2014р.

17.10.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" надійшла заява, в якій позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, також, до вказаної заяви позивач долучив акти виконаних робіт по відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля марки "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

20.10.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" в судове засідання 29.10.2014р. не з'явився, проте від нього надійшла заява розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" в судовому засіданні 29.10.2014р. надав суд відзив на позов, позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.10.2014р.

В судовому засіданні 29.10.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2013 року між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-13-01002, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

28.12.2013 року в м. Миколаєві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3.

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія транспортного засобу марки "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується довідкою ВДАІ та постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2014 року.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2014 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до рахунку № 9431 від 15.01.2014 року та рахунку № 9361 від 13.01.2014 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 61839,21 грн.

17.01.2014 року ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунків № 9431 від 15.01.2014 року та № 9361 від 13.01.2014 року було складено страховий акт №ПСКА-3688 від 17.01.2014р. та розрахунок страхового відшкодування від 17.01.2014р. та призначено до виплати в якості страхового відшкодування у розмірі 60654,52 грн.

Позивачем, згідно з платіжним дорученням № 950 від 20.01.2014 р., здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 60654,52 грн.

17.02.2014р. позивач направив на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 11/8170 від 14.02.2014р.

Оскільки, відповідач вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої за вирахуванням франшизи та з урахуванням ліміту відповідальності, становить 49000,00 грн., а також пені у розмірі 3491,75 грн. та 3% річних у розмірі 471,21 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено,що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8332946.

Представником відповідача у судовому засіданні також було надано копію Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8332946.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка станеться за участю забезпеченого транспортного "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до рахунків № 9431 від 15.01.2014 року, № 9361 від 13.01.2014 року та актів виконаних робіт №ОФ-00000369 від 27.01.2014р., №ОФ-00000302 від 27.01.2014р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 61839,21 грн.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги стверджує, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності.

Однак, з урахуванням вимог п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 25 Закону України "Про страхування" суд дійшов висновку, що страховий акт №ПСКА-3688 від 17.01.2014р., платіжне доручення № 950 від 20.01.2014 р., рахунки № 9431 від 15.01.2014 року, № 9361 від 13.01.2014 року та акти виконаних робіт №ОФ-00000369 від 27.01.2014р., №ОФ-00000302 від 27.01.2014р. складені ТОВ "Автогранд Миколаїв", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а тому реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Вищевикладена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 21.01.2014р. у справі №910/11450/13, від 30.07.2013р. у справі №910/3655/13.

Також, положеннями ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" не передбачено проведення саме суб'єктами оціночної діяльності професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу.

Водночас, суд зазначає, що з врахуванням положень ч.1 ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України "Про страхування", сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмірі шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належним чином доведений.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № АС/8332946 встановлено безумовну франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Полісом АС/8332946, також, встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем здійснено вирахування франшизи у розмірі 1000,00 грн. та враховано ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 49000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати страхової премії, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують факт укладення між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_2 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-13-01002 від 15.11.2013 року та його виконання сторонами, у зв'язку з чим твердження відповідача визнаються судом безпідставними. Крім того, суд не приймає до уваги інші, обставини викладені у відзиві, оскільки такі посилання не відносяться до спірних правовідносин, що виникли у даній справі.

Позивачем, заявлено до стягнення пеню у розмірі 3491,75 грн., нараховану на підставі ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 3% річних у розмірі 471,21грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Проте, вищевказані норми не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про виплату пені саме страхувальнику (потерпілої особи) або вигодонабувачу, а тому посилання на вищевказану норму є помилковими.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.09.2012р. у справі № 4/17-3520-2011.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3491,75 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку, відшкодування позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. №11/8170 від 14.02.2014р., яка була отримана відповідачем 24.02.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з викладеним, положення ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, що підлягає до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних, нарахованих за період з 24.05.2014р. по 17.09.2014р. встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 471,21 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77; код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, будинок 32, літера А, код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування у розмірі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп., 471 (чотириста сімдесят одну) грн. 21 коп. - 3% річних, 1706 (одну тисячу сімсот шість) грн. 55 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.11.2014р.

Суддя О.В. Гулевець