Вирок № 41227339, 30.10.2014, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 486/1838/14-к

Провадження № 1-кп/486/147/2014

30 жовтня 2014 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Савіна О.І.

при секретарі - Коршак О.В.

з участю: прокурора - Хомік М.І.,

обвинуваченої - ОСОБА_1

потерпілої - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Крушинка Васильківського району Київської області, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючої, одруженої, немаючої дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимої,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17.07.2014 р. у вечірній час до магазину періодичного друку, розташованого по проспекту Леніна, 11, приміщення 3Н в м. Южноукраїнськ Миколаївської області, зайшла ОСОБА_2, розмовляючи по своєму мобільному телефону. Після розмови вона поклала мобільний телефон «Samsung GT-C3530», IMEI:НОМЕР_1, вартістю 210 гривень, у якому знаходилася картка флеш-пам'яті типу MicroSD об'ємом 4 Gb, вартістю 60 гривень, разом із сім-картою оператора мобільного зв'язку «DJUICE», абонентський номер: НОМЕР_2, вартістю 15 гривень, на прилавок праворуч від вхідних дверей. Потім ОСОБА_2 попросила ОСОБА_1, яка є продавцем у вказаному магазині, показати їй журнали та, придбавши один з них, покинула приміщення магазину, забувши свій телефон на прилавку. Приблизно півгодини потому до магазину зайшли не встановлені дівчата, які сказали ОСОБА_1 про те, що хтось забув телефон, на що остання забрала телефон з прилавку та поклала на полицю поруч. Усвідомлюючи під кінець робочого дня, що за телефоном власниця не прийде, у ОСОБА_1 виник корисливий умисел таємно заволодіти ним. Приблизно о 20-10 год. ОСОБА_2 повернулася до вищевказаного магазину та поцікавилася у ОСОБА_1 про те, чи не забувала вона в магазині свій мобільний телефон, описавши його зовнішній вигляд та приблизний час відвідування магазину. Розуміючи, що ОСОБА_2 є власницею телефону, що знаходився на полиці за прилавком у магазині та реалізуючи свій корисливий умисел, ОСОБА_1 відповіла, що даного телефону вона не бачила та його у неї немає. Потім ОСОБА_1 зачинила магазин, забравши викрадений нею мобільний телефон додому. В подальшому вона на власний розсуд розпорядилася викраденим майном. Своїми діями ОСОБА_1 спричинила ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 285 гривень.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

01 жовтня 2014 року між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 укладено угоду про примирення у кримінальному провадженні № 12014150120000489 від 19.07.2014 р..

Відповідно до умов вищевказаної угоди потерпіла та обвинувачена у кримінальному провадженні № 12014150120000489 від 19.07.2014 р. за спільною ініціативою та добровільно у відповідності до ст. ст. 468, 469, 471 КПК України уклали дану угоду про примирення, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 185 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - 285 гривень, яку обвинувачена ОСОБА_1 відшкодувала потерпілій повністю, а також узгоджене покарання обвинуваченій за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

Також в даній угоді зазначено, що обвинувачена та потерпіла розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди.

Перевіривши угоду про примирення на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд вважає, що вищевказана угода повністю відповідає вимогам чинного законодавства, так як містить всі необхідні реквізити, визначені ст. 471 КПК України, тобто зазначені її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди, дата укладення угоди та підписи сторін.

В підготовчому судовому засіданні потерпіла та обвинувачена підтвердили суду, що угода про примирення укладена між ними добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор не заперечував проти затвердження угоди про примирення.

Дослідивши угоду про примирення, вислухавши доводи обвинуваченої, враховуючи позицію потерпілої, а також думку прокурора, суд вважає, що угода про примирення укладена між обвинуваченою і потерпілою відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирилися добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджений вид покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що угода про примирення, укладена між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 підлягає затвердженню.

А тому, керуючись ст. ст. 374-376, 475 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Угоду про примирення від 01 жовтня 2014 року, укладену між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному 19.07.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150120000489, - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 суму вартості проведення товарознавчої експертизи № 97 від 26.09.2014 р. у кримінальному провадженні № 12014150120000489 в розмірі 393,12 гривень (триста дев'яносто три гривні дванадцять копійок) на користь держави (НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області, р/р 31251272210005 відкритий в ГУДК у Миколаївській області, код ЗКПО 25574110, МФО 826013).

Речовий доказ - мобільний телефон «Samsung GT-C3530», IMEI:НОМЕР_1, у якому знаходилася картка флеш-пам'яті типу MicroSD об'ємом 4 Gb разом із сім-картою оператора мобільного зв'язку «DJUICE», НОМЕР_3, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2 під розписку, залишити останній.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Савін