Рішення № 41227084, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14820/14 22.10.14

За позовом Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи»

до Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт»

про стягнення 82 546,90 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Гетіков В.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (далі - відповідач) про стягнення 82 546,90 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/14820/14, розгляд справи призначено на 03.09.2014 р.

05.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

У судове засідання 03.09.2014 р. представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 03.09.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/14820/14, розгляд справи було відкладено на 17.09.2014 р.

17.09.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 17.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відрядженні, справу № 910/14820/14 було передано судді Спичаку О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2014 р. справу № 910/14820/14 було прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 22.10.2014р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 29.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відрядження, справу № 910/14820/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. справу № 910/14820/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 22.10.2014 р.

У судове засідання 22.10.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013 р. між Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (далі - замовник, відповідач) та Державним підприємством «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» (далі - позивач, виконавець) було укладено Договір на виконання експертизи проекту будівництва № 00-1148-13/ЦБ (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю провести експертизу проекту будівництва щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, пожежної безпеки, а також кошторисної частини (далі - Експертиза).

Відповідно до п. 1.2 Договору результати робіт надаються замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 560 "Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" та ДСТУ-Н Б А.2.2-10:2012 "Настанова з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво" (далі - Звіт).

Згідно з пунктами 2.2 - 2.4 Договору вартість проведення експертизи виконавцем за цим Договором складає: 56 900,79 грн., крім того ПДВ 11 380,16 грн., всього до сплати 68 280,95 грн. Вартість експертизи викладено у Протоколі погодження договірної ціни (додаток 1 до Договору), який підписаний Сторонами та скріплений їх печатками. Замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт зобов'язується відповідно до цього акту здійснити на користь Виконавця оплату у розмірі 100% вартості виконаних робіт за Договором.

19.12.2013 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт щодо проведення експертизи проекту за Договором відповідно до розрахунку вартості експертизи складає 56 900,79 грн., крім того ПДВ 11 380,16 грн., всього з ПДВ 68 280,95 грн.

Позивач зазначає суду про те, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив умови Договору в частині оплати за виконані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 68 280,95 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Акт приймання-передачі виконаних робіт був підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками без заперечень.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором.

07.02.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 254 щодо погашення заборгованості за Договором.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем була надана позивачу відповідь на претензію вих. № 254 від 07.02.2014 р. При цьому, докази сплати коштів відповідачем після отримання зазначеної претензії також відсутні.

З огляду на вищенаведене, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 68 280,95 грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 5 223,03 грн., 3% річних в розмірі 1 144,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 898,04 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі порушення строків виконання своїх зобов'язань за цим Договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості робіт за цим Договором за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені.

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5 223,03 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що вказані показники розраховані вірно.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 1 144,88 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 898,04 грн. також підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 82 546,90 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 113; ідентифікаційний код: 26387108) на користь Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код: 35691621) заборгованість в розмірі 68 280 (шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят) грн. 95 коп., 3% річних в розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 88 коп., інфляційні нарахування в розмірі 7 898 (сім тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 04 коп., пеню в розмірі 5 223 (п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя О.В. Нечай