Ухвала суду № 41226729, 05.11.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1906/530/2012Головуючий у 1-й інстанції Тесля О.П. Провадження № 11-кп/789/275/14 Доповідач - Кунець І.М.Категорія - ухвала суду

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 р. м.Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Кунця І.М.

Суддів - Декайло П. В., Сарновський В. Я.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю:

прокурора - Хрипливого Є.В.

засудженого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2014 року засудженому ОСОБА_1 відмовлено в застосуванні відносно нього Закону України "Про амністію в 2014 році".

Своє рішення суд мотивував, тим, що ОСОБА_1 був 2 рази судимий за вчинення тяжких злочинів і, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання з місць позбавлення волі в період цього строку, він знову вчинив умисний тяжкий злочин, а тому, згідно Законів України "Про амністію в 2014 році та "Про застосування амністії в Україні", він не може бути звільнений від відбування покарання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 виражає свою незгоду з даною ухвалою, оскільки вважає, що суд не дослідив всіх обставин провадження і не в повній мірі розглянув його заяву та просить застосувати до нього Закон України "Про амністію в 2014 році".

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою клопотання ОСОБА_1 задовольнити та звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком Збаразького районного суду від 29 серпня 2013 року на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році". Захисник вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне судове рішення. Так, судимість ОСОБА_1 за вироком Тернопільського районного суду від 12.02.1998 року погашена 02.02.2010 року і станом на день розгляду провадження в суді він вважається не судимим за вказаним вироком, і не звільнявся умовно-достроково за ним.

Вироком Збаразького районного суду від 29 серпня 2013 року ОСОБА_1 засуджений на 6 років позбавлення волі. По цій справі він був затриманий 28.10.2011 року, тобто на час набрання чинності законом України "Про амністії у 2014 році" відбув 2 роки 6 місяців 16 днів, тобто більше однієї четвертої призначеного судом строку покарання та мав лише одну непогашену судимість за умисний тяжкий злочин, а тому він підлягає амністії на підставі ст.2 вказаного Закону.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурор в кримінальному провадженні Кобель Т.Я. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки ухвала суду є законною та обгрунтованою і підстав для її скасування та звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році", немає.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 , та думку його захисника ОСОБА_2, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора Хрипливого Є.В., який вважає ухвалу суду законною і обгрунтованою, а апеляційні скарги задоволенню не підлягають, розглянувши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно ухвали суду та матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 був судимий:

1. Вироком Тернопільського районного суду від 12.02.1998 року за ст.17, ч.3 ст.140, ч.3 ст.140, ст.42 КК України в редакції 1960 року на 4 роки позбавлення волі. 28.0.2000 року постановою Самбірського міського суду Львівської області ОСОБА_1 звільнений умовно достроково на 1 рік 7 місяців 21 день невідбутої міри покарання;

2. Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12.11.2002 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.14, ст.ст.70, 71 КК України на 5 років 5 днів позбавлення волі. 22.08.2006 року Постановою Хмельницького міськрайонного суду невідбута частина міри покарання замінена на 240 годин громадських робіт, які відбув 02.02.2011 року;

3. Вироком Збаразького районного суду від 29 серпня 2013 року за ч.2 ст.306 ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ст.70 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна . Початок відбуття покарання зараховано з 28.10.2011 року.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 липня 2014 року вказаний вирок суду змінено. Виключено з фабули обвинувачення окремі епізоди його злочинної діяльності, за ч.2 ст.306 КК України справу стосовно ОСОБА_1 закрито і відмовлено в задоволенні його клопотання про застосування до нього закону України "Про амністію в 2014 році" та звільнення його від відбуття покарання.

Доводи захисника ОСОБА_2, наведені в апеляційній скарзі, про погашення судимості ОСОБА_1 за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 12 лютого 1998 року 02 лютого 2010 року, колегія суддів вважає слушними.

Так, відповідно до п.11 розділу І І Прикінцевих та перехідних положень Кримінального кодексу України 2001 року, на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом'якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб щодо давності, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, погашення і зняття судимості застосовується правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 року.

Враховуючи цю норму, щодо злочину, за який ОСОБА_1 засуджений 12.02.1998 року Тернопільським районним судом, який вчинений до набрання чинності новим Кримінальним кодексом, слід застосувати правила про судимість, передбачені Кримінальним кодексом 1960 року.

Норми Кримінального кодексу 1960 року містили відмінні від норм чинного закону норми про судимість та порядок її погашення.

Так, відповідно до ст.55 Кримінального кодексу 1960 року якщо особа у встановлений законом порядку була достроково звільнена від покарання, то строк погашення судимості обчислюється, виходячи з фактично відбутого покарання з моменту звільнення від відбування покарання (основного і додаткового). В разі, якщо невідбуту частину позбавлення волі замінено більш м'яким покаранням, строки погашення судимості обчислюються, виходячи з відбутого строку позбавлення волі, з моменту відбуття більш м'якого покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання ( основного та додаткового).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 16.05.1975 року зі змінами і доповненнями від 04.06.1993 та 03.12.1997 року, " Про практику розгляду судами України клопотань про погашення і дострокове зняття судимості", суди повинні мати на увазі, що коли особа в установленому законом порядку була достроково звільнена від покарання, то строк погашення судимості слід обчислювати, виходячи не з покарання, призначеного судом у вироку, а з фактично відбутого, з моменту звільнення особи від відбування основного і додаткового покарання.

Враховуючи те, що вироком Тернопільського районного суду від 12.02.1998 року ОСОБА_1 був засуджений до 4 років позбавлення, 28.01.2000 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 21 день невідбутої частини міри покарання відповідно до постанови Самбірського міського суду Львівської області, то за цим вироком ОСОБА_1 фактично відбув 2 роки 4 місяці і 9 днів, тобто до трьох років.

В силу п.5 ст.55 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, які засуджені до позбавлення волі на строк не більше трьох років, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.

З врахуванням вищенаведених норм КК 1960 року строк погашення судимості за вироком Тернопільського районного суду від 12.02.1998 року становив три роки.

Відповідно до ч.5 ст.90 КК України, якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

Враховуючи, що до закінчення трирічного строку погашення судимості ОСОБА_1 вчинив новий злочин та 12.11.2002 року був засуджений вироком Яворівського районного суду Львівської області, то перерваний строк погашення судимості за вироком Тернопільського районного суду від 12.02.1998 рок слід було відрахувати заново з моменту відбуття покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12.11.2002 року.

Вказаним вироком ОСОБА_1 засуджений до 5 років 5 днів позбавлення волі. 22.08.2006 року невідбута частина міри покарання йому замінена на 240 годин громадських робіт.

Відповідно до ч.4 ст.90 КК України, якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).

Як слідує з наданої в судовому засіданні довідки начальника Кременецького МРВ КВІ №1008 від 13.08.2014 року ОСОБА_1 02.02.2007 року знятий з обліку кримінально виконавчої інспекції на підставі рапорту інспекції у зв'язку з відбуттям міри покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.

З врахуванням цього та вимог ч.ч.4, 5 ст.90 КК України судимість ОСОБА_1 за вироком Тернопільського районного суду від 12.02.1998 року погашена 02.02.2010 року, а тому посилання на неї в оскаржуваній ухвалі є неправомірним.

Відповідно до ч.1 ст.88 КК України та п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 26.12.2003 року "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості", особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Виходячи з вимог статей 88, 89 КК України, припинення судимості анулює всі кримінально-правові і загально правові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, що раніше злочину не вчиняла, і покарання не відбувала. Вона не повинна відчувати жодних негативних наслідків погашеної або знятої судимості. Врахування останньої при вирішення будь-яких питань, у тому числі при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Таким чином, в ухвалі суд першої інстанції безпідставно послався на судимість ОСОБА_1 згідно вироку Тернопільського районного суду від 12.02.1998 року та його умовно-дострокове звільнення за цим вироком, як на обставини, які не дають можливості звільнити його від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році, а тому ці посилання та обгрунтування суду слід виключити з мотивувальної частини ухвали, чим часткового задовольняються подані апеляційні скарги.

Разом з тим в ОСОБА_1 залишається дві судимості за вироком Яворівського районного суду Львівської обалсті від 12.11.2002 року та Збаразького районного суду від 29.08.2013 року, які не погашені.

За двома цими вироками ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочинів, які згідно ст.12 КК України класифікуються як тяжкі і вони були вчинені ним умисно.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про амністію в 2014 році" амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні.

Згідно п.в ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

Керуючись вказаними положеннями Закону, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення його від покарання на підставі Закону України " Про амністію в 2014 році".

Крім того, колегія суддів також враховує, що колегією суддів апеляційного суду Тернопільської області від 23 липня 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його клопотання про застосування до нього Закону України "Про амністію в 2014 році", з цих же підстав.

Це рішення не може бути переглянуто колегією суддів, оскільки виходить за межі наданих повноважень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 539 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2014 року стосовно засудженого ОСОБА_1 змінити.

Виключити з мотивувальної частини даної ухвали посилання на судимість ОСОБА_1 згідно вироку Тернопільського районного суду від 12.02.1998 року та посилання і обгрунтування неможливості його звільнення від відбування покарання за вироком Збаразького районного суду від 29.08.2013 року на підставі закону України "Про амністію в 2014 році" в зв'язку з його судимістю за вироком Тернопільського районного суду від 12.02.1998 року та його умовно достроковим звільненням від 28.01.2000 року.

В решті ухвалу суду залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді - три підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.М. Кунець