Постанова № 41226005, 31.10.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2014 року справа № 823/2913/14

15 год. 47 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Паламара П.Г.,

суддів - Гайдаш В.А., Мишенка В.В.

при секретарі - Овсієнко О.І.

за участю позивача ОСОБА_1 - особисто, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреністю, представника відповідача Сіроштан О.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України (далі - відповідач 1) про звільнення з займаної посади начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області від 26 серпня 2014 року та зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 на вищезазначеній посаді.

В подальшому позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення з займаної посади начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області від 26 серпня 2014 року та зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 на вищезазначеній посаді, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 26 серпня 2014 року по дату винесення судового рішення.

До справи залучено Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області в якості другого відповідача, з огляду на те, що заробітну плату позивачу виплачує саме це управління.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що будь-якого систематичного невиконання або неналежного виконання ним обов'язків з його боку не було, а тому його звільнення з посади начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області на підставі ст. 147 КЗпП України та п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» є незаконним, а наказ підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили адміністративний позов задовольнити повністю.

В письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача проти позову заперечував повністю та зазначив, що позивача правомірно звільнено з посади начальника Управління Держземагенства у Золотоніському районі Черкаської області за неналежну організацію роботи Управління та порушення трудової дисципліни на підставі ст.147 Кодексу законів про працю України. Звільнення позивача, на думку відповідача, є правомірним, тому підстави для поновлення на вищезазначеній посаді відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що депутатом Черкаської обласної ради Коротковим Олександром Григоровичем 02 липня та 09 липня 2014 року за вихідними номерами 02 та 03 подавались депутатські звернення до Голови Держземагентства України Рудика С. Я. щодо проведення перевірки.

14 липня 2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України № 229, відповідно до Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445 утворено комісію для проведення перевірки окремих питань діяльності Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області, відділів Держземагентства у Маньківському, Лисянському, Катеринопільському і Тальнівському районах Черкаської області, викладених у вищевказаних зверненнях депутата Черкаської міської ради Короткова О.Г.

Відповідно до наказу від 14.07.2014 року проведена перевірка та складений акт про її результати, у тому числі і щодо дотримання вимог земельного законодавства при погодженні документації із землеустрою, яка надходить до Управління Держземагентства у Золотоніському районі.

У акті перевірки комісією зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч. 4 ст. 59, ч. 4, 5 ст. 111, ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України при погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_7 площею 3,8928 га, а також відведення земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби громадянину ОСОБА_8 площею 24,6400 га та громадянці ОСОБА_9 площею 9,2591 га та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Наказом Голови Державного агентства земельних ресурсів України Держземагентства України Рудика С.Я. №460-кт/а від 26 серпня 2014 року на підставі статті 147 Кодексу законів про працю України та п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця в частині сумлінного виконання своїх службових обов'язків та неналежну організацію роботи Управління, звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області. Підставами для звільнення зазначено: акт про результати перевірки, пояснення ОСОБА_1, доповідна записка голови комісії, заступника директора Юридичного департаменту Держземагентства України Харченка А.М., пропозиції Юридичного департаменту, Департаменту землеустрою, використання та охорони земель, Департаменту державної експертизи та ліцензування Держземагентства України.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р. (далі - Закон № 3723) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно ст. 5 Закону № 3723 державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Статтею 10 Закону № 3723 передбачені основні обов'язки державних службовців, серед яких: забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; а також сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно ст. 14 Закону № 3723 за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків державним службовцем, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Статтею 147 Кодексу законів про працю України (далі - КзпПУ) передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

При цьому підставами припинення трудового договору згідно статті 36 КзпПУ є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КзпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

В той же час, згідно ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Суд звертає увагу на те, що позивачем 08.08.2014 року подана відповідачу пояснювальна записка, в якій аргументовано правомірність погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_7 площею 3,8928 га, а також відведення земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби громадянину ОСОБА_8 площею 24,6400 га та громадянці ОСОБА_9 земельної ділянки площею 9,2591 га.

Натомість відповідачем на вимогу суду не надано документи, на підставі яких прийнятий наказ №460-кт/а від 26.08.2014 року, зокрема доповідну записку голови комісії, заступника директора Юридичного департаменту Держземагентства України Харченка А.М., пропозиції Юридичного департаменту, Департаменту землеустрою, використання та охорони земель, Департаменту державної експертизи та ліцензування Держземагентства України.

Щодо висновків про порушення позивачем вимог земельного законодавства то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Проте у акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що вказані земельні ділянки не можуть передаватись на умовах оренди.

Частиною 6 ст. 186-1 ЗКУ визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Таким чином, обов'язок подання проекту на державну експертизу землевпорядної документації покладено на замовника або розробника проекту, але ні в якому разі не на позивача.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 111 ЗКУ обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідачем не зазначено, які саме обмеження у використанні земель необхідно було зазначити розробнику проектної документації та якими нормативними актами ці обмеження встановлені.

Вищенаведене свідчить, що відповідачем не надано доказів щодо порушення позивачем вимог земельного законодавства при погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_7 площею 3,8928 га, а також відведення земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби громадянину ОСОБА_8 площею 24,6400 га та громадянці ОСОБА_9 земельної ділянки площею 9,2591 га.

Відповідно до статті 10 Закону № 3723 основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Частиною 1 ст. 17 Закону № 3723 встановлено, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримуватись Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 30 Закону № 3723 визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

При цьому, ст. 14 Закону № 3723 встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Таким чином, звільнення за порушення Присяги державного службовця - це найсуворіший захід відповідальності державного службовця, що вчинив діяння, несумісне з продовженням державної служби на будь-якій посаді у будь-якому державному органі, яке є більш значущим та істотним, ніж дисциплінарне правопорушення. Він повинен застосовуватися у випадках, коли інші заходи відповідальності, зокрема, дисциплінарної, є недостатніми.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов в частині скасування наказу про звільнення від 26 серпня 2014 року № 460-кт/а та, як наслідок, поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області підлягає до задоволення.

Щодо іншої частини позовних вимог, а саме стягнення з управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 серпня 2014 року по дату винесення судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідачем 2 надано суду письмове пояснення, з якого вбачається, що відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 04.08.2014 року №103-в позивач перебував у черговій відпустці з 11.08.2014 року по 10.09.2014 року. З 03.09.2014р. і станом на 30.10.2014р. позивач перебував на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності Серія АГО №404109 від 26 вересня 2014 року та №404242 від 13 жовтня 2014 року. Відповідачем проведено виплату позивачу коштів по тимчасовій непрацездатності за період з 03.09.2014 року по 27.09.2014 року за рахунок відповідача та за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Суд звертає увагу на те, що позивач просив суд стягнути з управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 серпня 2014 року по час прийняття рішення судом, але враховуючи, що з 26.08.2014 року по 03.09.2014 року позивач перебував у оплачуваній відпустці, а з 03.09.2014 року по даний час перебуває на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності, дана вимога задоволенню не підлягає.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. У той же час, позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України № 460-кт/а від 26.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір згідно квитанції № 86-1609 від 22.09.2014 року Черкаського відділення публічного акціонерного товариства дочірнього банку «Сбербанк Росії» в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя П.Г. Паламар

Судді В.А. Гайдаш

В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлений 04 листопада 2014 року.