Ухвала суду № 41225909, 30.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №646/12451/13-ц Головуючий

Провадження №22-ц/790/2120/2014 1-ї інстанції: Блага І.С. Категорія: право власності Доповідач: Трішкова І.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Трішкової І.Ю.,

суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою та доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Харківської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Харківської міської ради, третя особа - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності, виділення частки власності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що право власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями зареєстровано за ОСОБА_8, який є дідом позивача та співвідповідача ОСОБА_5, - в розмірі 42/100 частин, а також ОСОБА_10, який є батьком позивача, - в розмірі 58/100 частин, які у 1963 році були подаровані ОСОБА_8 На час смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 його спадкоємцями за законом були його дружина ОСОБА_11 та його сини ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які проживали разом з ОСОБА_8 Частка кожного з цих спадкоємців після смерті ОСОБА_13 становила 14/100 частин спірного нерухомого майна. У 1997 році померла ОСОБА_11, у 1989 році помер ОСОБА_12 (батько відповідача), а у 1991 році помер ОСОБА_10 (батько позивача). За свого життя батько позивача залишив заповіт на його користь. Після смерті ОСОБА_8 спадкоємці, які разом з ним проживали, не зверталися до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на належну їм частку у спадщині. Після смерті ОСОБА_11 ніхто з її спадкоємців не звертався з відповідними заявами до нотаріальної контори. Цими спадкоємцями за правом представлення є позивач та відповідач ОСОБА_5, які проживали разом зі спадкодавцем. Після смерті свого батька у 1997 році позивач , який проживав разом з ним, прийняв спадщину, але з заявою до нотаріальної контори не звертався. Спадкове майно після померлого батька позивача становить 79/100 частин спірного житлового будинку з надвірними будівлями, яке складається з 58/100 частин, що належали батькові позивача на праві власності на підставі договору дарування від 1963 року, 14/100 частин, що успадковані батьком позивача після смерті його батька ОСОБА_8 у 1968 році, та 7/100 частин, що успадковує позивач за правом представлення після своєї бабки ОСОБА_14, яка померла у 1997 році. Разом з тим, нотаріально оформити свої спадкові права позивач не має можливості, оскільки для цього необхідно встановити певні юридичні факти родинних відносин, які пов'язані з розбіжностями у написанні українською мовою прізвищ спадкодавців та спадкоємців - членів родини позивача та самого позивача.

Позивач просив встановити юридичний факт належності ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, правовстановлюючого документу - договору дарування від 05.06.1963 року, посвідченого державним нотаріусом шостої Харківської державної нотаріальної контори за №2695, в якому прізвище обдарованого замість «ОСОБА_8» зазначене як «ОСОБА_8» та «ОСОБА_8»;

встановити юридичний факт родинних відносин, відповідно до якого ОСОБА_6 є онуком ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2;

встановити юридичний факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_11;

визнати за ОСОБА_6 право власності на 79/100 частин домоволодіння по провулку АДРЕСА_1, в тому числі:

на 58/100 частин домоволодіння по провулку АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_10 та на 14/100 частин домоволодіння по провулку АДРЕСА_1, на які спадкоємцем за законом був ОСОБА_10 після смерті свого батька ОСОБА_8.

на 7/100 частин домоволодіння по провулку АДРЕСА_1, після смерті бабки ОСОБА_11.

Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання за ним права власності на 21/100 частину домоволодіння по провулку АДРЕСА_1, у тому числі, 14/100 після смерті ОСОБА_12 та 7/100 частин після смерті ОСОБА_11, посилаючись на те, що він є спадкоємцем після свого батька ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3., який не оформив за життя своє право на спадщину, хоча фактично її прийняв, вступивши в управління спадковим майном - 14/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_5 успадкував після смерті своєї бабки ОСОБА_11 7/100 частин спірного домоволодіння.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 лютого 2014 року позов ОСОБА_6 задоволений частково, а зустрічний позов ОСОБА_5 задоволений повністю.

Встановлений юридичний факт належності ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, правовстановлюючого документу - договору дарування від 05.06.1963 року, посвідченого державним нотаріусом шостої Харківської державної нотаріальної контори за №2695, в якому прізвище обдарованого замість «ОСОБА_8» зазначене як «ОСОБА_8» та «ОСОБА_8».

Встановлений юридичний факт родинних відносин, відповідно до якого ОСОБА_6 є онуком ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

За ОСОБА_6 визнано право власності на 79/100 частин домоволодіння по провулку АДРЕСА_1, в тому числі:

визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за заповітом від 29.03.1991 року на 58/100 частин домоволодіння після смерті батька ОСОБА_10 та на 14/100 частин домоволодіння, на які спадкоємцем за законом був ОСОБА_10 після смерті свого батька ОСОБА_8, але за життя не оформив свої спадкові права;

визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на 7/100 частин домоволодіння по провулку АДРЕСА_1, після смерті бабки ОСОБА_11.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 21/100 частину домоволодіння по провулку АДРЕСА_1, у тому числі, 14/100 після смерті ОСОБА_12 та 7/100 частин після смерті ОСОБА_11.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити йому у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуальних норм.

Суд прийняв рішення про визнання права власності на ідеальну долю, тим самим самовільна прибудова незаконно увійшла до права власності.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана належна їм оцінка і відповідно до встановленого ухвалено рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,212.213 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що право власності на житлові будинки літ. «А-1» та літ. «Б-1» з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я:

ОСОБА_17 - 42/100 частини та ОСОБА_18 - 58/100 частин.

За договором дарування, укладеним 05.06.1963р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та нотаріально посвідченим державним нотаріусом Шостої харківської державної нотаріальної контори в реєстрі за №2695, ОСОБА_8 подарував ОСОБА_10 58/100 частин від усього домоволодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_1

Як вбачається з тексту договору, прізвища як дарувальника, так і обдарованого записані у двох варіантах: «ОСОБА_8» та «ОСОБА_8».

Факт родинних відносин між ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджено копіями свідоцтв про народження, а також показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, та не спростовується сторонами по справі.

Що стосується розбіжностей у варіантах написання українською мовою прізвища позивача, його батьків, діда, баби та відповідача, то це не впливає на суть правовідносин з приводу спадкування, а також на факт родинних відносин між вказаними особами.

На підставі положень ст.ст. 529,549 ЦК України 1963 року ( оскільки спадкодавці померли до набрання чинності новим Цивільним Кодексом) суд правильно визначився, що на час смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 його спадкоємцями за законом були його дружина ОСОБА_11 та його сини ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які проживали разом з ОСОБА_8 - у рівних частинах по 14/100 частин спірного нерухомого майна.

Після смерті 28.03.1997р. ОСОБА_11, враховуючи, що її сини ОСОБА_12 та ОСОБА_10 померли за її життя у 1989 році та у 1991 році відповідно, спадкодкоємцями після неї у рівних частинах по 7/100 частин спірного будинку є позивач та відповідач ОСОБА_5

Оскільки за свого життя батько позивача ОСОБА_6 залишив заповіт на його користь, то після його смерті, враховуючи, що позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, він визнається таким, що прийняв спадщину після свого батька, а саме - 58/100 частин спірного нерухомого майна.

Крім того, відповідач ОСОБА_5 успадкував після свого батька ОСОБА_12 14/100 спірного домоволодіння, фактично прийнявши спадщину.

Судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що суд фактично визнав право власності на самовільну прибудову.

В судовому засіданні досліджені технічні паспорта на спірне домоволодіння та інвентаризаційна справа №11855 по АДРЕСА_1

В жодному з документів відсутні дані про те, що спадкове майно, яке успадкував ОСОБА_6, містить самовільні побудови.

В акті поточних змін від 27.09.2012 року інвентаризаційної справи №11855 зазначено, що при дослідженні домоволодіння встановлені побудови, а саме: прибудова б4, паркан №4,№5, крильце б5, колодязь№6.(а.с.117).

В пункті 1.1. частини 1 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №404 від 09.08.2012 року "Про внесення змін до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" зазначено, що не належать до самочинного будівництва для будинків садибного типу, дачних та садових будинків зведення воріт, веранд, тамбурів, нежитлових прибудов, терас, ганків, установка сантехнічних та інженерних приладів в приміщеннях нежитлового призначення тощо.

У зв'язку зі змінами у законодавстві прибудова "б4" не зареєстрована в технічному паспорті, а також у інвентаризаційній справі як самовільна будівля .

Доводи апеляційної скарги про те, що в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, а також в Управлінні містобудування та архітектури відсутні дані про наявність права на виконання будівельних робіт, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи містять дані про завершення будівництва у 2007 році.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області виконує надані функції з 01 січня 2008 року, а Управління містобудування та архітектури - з 12.03.2011 року.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

ОСОБА_5 не надав суду доказів наявності самовільних будівель в складі спадщини, а тому суд правильно визнав за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Підстав для зміни чи скасування рішення не має.

Керуючись ст.ст.303,307,308,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий:

Судді: