Вирок № 41225897, 04.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження № 1-кп/645/384/14 Головуючий 1 інстанції:

Провадження № 11кп/790/1302/14 Горпинич О.В.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України Доповідач: Люшня А.І.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого Люшні А.І.,

- суддів: Алєксєєва О.О., Очеретного С.С.,

- при секретарі Коваленко О.В.

- за участю прокурора Криворучко І.І.,

- потерпілого ОСОБА_2,

- обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження № 11кп/790/1302/14 за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 липня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лазірці Канівського району Черкаської області, громадянина України, раніше судимого:

-28.11.2000 року Смілянським міським судом Черкаської області за ч.2 ст.206, ч.2 ст.141, ст.42 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-25.06.2003 року Соснівським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.186, ст.69, ч.3 ст.186, ст.69 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України призначено остаточне покарання - 2 роки 1 місяць позбавлення волі;

- 16.08.2007 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст.187, ч.2 ст.263 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, що належить на праві приватної власності; звільнений 15.10.2012 року за відбуттям строку покарання;

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покладанням на нього ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Кримінальне провадження було розглянуто у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Як встановив суд, 03 квітня 2014 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_3, знаходячись у орендованій ним квартирі АДРЕСА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, переліз через балконну перегородку до квартири НОМЕР_1, розташовану у цьому ж будинку, через балконні двері проник до вказаного житла, звідки викрав належне ОСОБА_2 майно: ноутбук «Samsung NP 350 V-5T02RU», вартістю 4698 грн., два золотих ланцюжка, 585 проби, дві золотих підвіски у вигляді хреста, 585 проби, п'ять золотих кілець, 585 проби, дві пари золотих сережок, 585 проби, а всього майна на загальну суму 7 971 грн. 75 коп. і розпорядився викраденим на власний розсуд.

В апеляційній скарзі заступник прокурора, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_3 та правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати у зв'язку з призначенням ОСОБА_3 м'якого за своїм розміром покарання та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України. Указав, що при призначенні покарання суд не в повній мірі прийняв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який трудовою діяльністю не займається, раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисних злочинів. Просить ухвалити вирок апеляційним судом, призначивши ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.185 КК України - 3 роки 6 місяці позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, потерпілого, який не заперечував проти її задоволення, обвинуваченого ОСОБА_3, про законність вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.

За змістом ст.75 КК України прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд вправі лише тоді, коли з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, у тому числі наслідків, що настали, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного йому покарання.

Суд першої інстанції не в повній мірі врахував цих вимог закону, у зв'язку з чим помилково призначив ОСОБА_3 покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості і безпідставно звільнив його від відбування призначеного остаточного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Приймаючи таке рішення суд послався лише на те, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, щиро покаявся, визнавши цю обставину пом'якшуючою покарання.

Однак суд, у порушення наведених вище вимог закону, не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України.

Водночас суд у повній мірі не врахував тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, а також те, що протягом більш ніж двох місяців з моменту вчинення правопорушення ОСОБА_3 ніяких заходів до відшкодування спричиненої потерпілому матеріальної шкоди не ужив, раніше неодноразово засуджувався, у тому числі за вчинення корисних, тяжких правопорушень після чого знову вчинив аналогічне корисне правопорушення, та обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочинів, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене ОСОБА_3 покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості і його не можна визнати необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Наведенні данні, на думку колегії суддів, не дають підстав вважати можливим виправлення ОСОБА_3 без реального відбування покарання, яке йому належить призначити відповідно до положень ст.65 КК України в межах, установлених у санкції ч.3 ст.185 КК України.

Що ж стосується каяття ОСОБА_3 у вчиненому, то це саме по собі, при наявності вищевказаних обставин, не є підставою для застосування ст.75 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 липня 2014 року щодо ОСОБА_3, в частині призначеного йому покарання і застосування ст.75 КК України, скасувати.

Призначити ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Раніше обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту замінити на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Початок строку відбування ОСОБА_3 покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий:

Судді: