Ухвала суду № 41225860, 29.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/5887/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 638/5379/14-ц Штих Т.В.

Категорія: кредитні Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Бородіна М.М., Колтунової А.І.

при секретарі Галушко Т.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість у розмірі 19134,42 грн. за кредитним договором б/н від 23.12.2007 р., яка складається з наступного: 2032,64 грн. - заборгованість за кредитом; 8259,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7455,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; штрафи 500,00 грн. - фіксована частина; 887,35 грн. - процентна складова. Також просив судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявленого позову ПАТ КБ „ПриватБанк" зазначає, що 23.12.2007 між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір. Відповідно до умов цього договору відповідачу був наданий кредит в розмірі 3000,00 грн. Відповідач умови договору не виконує, тому станом на 20.03.2014 р. утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 19134,42 грн.

В судове засіданні представник позивача ПАТ КБ „ПриватБанк" не з'явився, від представника надійшла заява, в якій вона просить справу розглянути за її відсутності, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Надала суду заперечення, в яких просила відмовити позивачу в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, справу розглянути за її відсутності.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2014 року позовні вимоги були задоволені.

Відповідач у справі не погодилась із таким рішенням та подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 23.12.2007 між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 3000,00 грн.

Судом також встановлено, що Банком для надання послуг ОСОБА_2 було відкрито Картрахунок, як передбачено п.3.1 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід*ємною частиною вищезазначеного кредитного договору

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою не доведено того факту, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 23.12.2007 року ОСОБА_2 отримала від позивача кредит у розмірі 3000.00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії 3,5%.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрати згідно Умов.

В силу вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язання за вищезазначеним договором виконувались несвоєчасно та неповно, в зв'язку із чим у неї виникла заборгованість у розмірі 19134,42 гривень, яка складається з наступного: 2032,64 грн. - заборгованість за кредитом; 8259,44 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;7455,1 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500,1 грн - штраф (фіксована частина); 887,35 грн. - штраф (процентна складова).

Як вбачається з положень ст.ст.256, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Із змісту правового висновку, зробленого за результатами розгляду справи (справа № 6-14 цс 14) Верховним Судом України вбачається, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ІДК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH), і дія картки закінчилась у червні 2012 року.

Аргументуючи свої апеляційні доводи, ОСОБА_2 посилається на той факт, що останній платіж за кредитним договором нею здійснений до 01 травня 2008 року, а відтак саме з цього часу у банку виникло право звернутися до суду із позовом.

Разом з тим, самою ОСОБА_2 до апеляційної скарги додана копія кредитної картки НОМЕР_1, що дійсна до червня 2012 року.

Будь-яких доказів того, що між Банком та відповідачкою існували ще якісь кредитні правовідносини, крім кредитного договору від 23.12.2007 року, останньою суду надано не було.

Не спростовано відповідачем в судовому засіданні апеляційної інстанції також і твердження представника Банку, що зазначена картка була видана відповідачці, в порядку виконання пункту 3.1.3 правил користування платіжною карткою.

Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості, оскільки позивачем строк позовної давності, який має відраховуватись з червня 2012 року, не пропущений.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -